💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Еротика » Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

Читаємо онлайн Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман
Розділ 3

Розплющивши очі, довго не могла зрозуміти, що ж мене розбудило. Проклята футболка опинилася мало не під підборіддям, а ковдра і зовсім вирішила втекти на підлогу. Озирнувшись, розчула явні звуки роботи пилососа. Вони виразно доносилися з вітальні, і натякали, що у когось з ранку прокинулася совість. 

    У такому свинарнику це навіть дивно.

    Поправивши футболку, перевернулась на живіт і потягнулася за наручним годинником. Перед сном, кинула його на тумбу, а тепер, ледь згадала, де залишила. Гул в голові наростав тільки сильніше, а годинна стрілка кричала про те, що ще десять хвилин, і я точно запізнюся. 

   Піднявшись, струсила ковдру, а кинувши її на ліжко, схопилася за рушник. Інтенсивний звук потуг в прибиранні насторожував все більше. Може вирішили не ганьбитися переді мною? Спохмурнівши, осмислила припущення, і відкинула його відразу. 

    — Швидше соромно стало, — пробурчавши, позіхнула і відкрила двері. 

    В цей момент, як і будь-яка людина, я була ще сонна, як чіп. Проте як тільки стала в дверях, отетеріла з яскравим почуттям шоку від маківки до п'ят. По тілу пробігло тремтіння від переляку, а тому, я негайно прикрилася жалюгідним клаптем не дуже великого рушника. Порив виявився природним. Не щодня прокидаючись і виходячи з кімнати, з порогу бачиш напівголого хлопця зі шлангом від пилососа в руці. 

    Глибоко вдихнувши , я оглянула незнайомця найзухвалішим чином — довгим і ретельним поглядом. Тому були дві причини: власне його зовнішній вигляд, і звичайно ж, його зовнішній вигляд. Зізнаюся, і не знала, яке естетичне задоволення може принести спостереження за тим, як перекочуються міцні та еластичні м'язи чоловічої спини під час руху. Слід було зазначити, що і пружний зад хлопця абсолютно не псував картину. Він навпаки підштовхував уяву домалювати те, що було сховано під жорсткою тканиною джинсів. 

    Молодик і не помітив появи сторонньої особи, бо намагався дістати щось з-під дивана. Поки його зусилля були марні, я боялася навіть зрушити з місця. Не знаю, що стало причиною, але так не хотілося відволікати його, що я вирішила навпочіпки прошмигнути повз від гріха подалі. 

    Проте не так все просто. Дідько б його закляв! Я завмерла приблизно на півдорозі, і пошкодувала, що взагалі вийшла з кімнати. Незнайомець випрямився і обернувся, а переді мною «виросли» його груди і шкіра бронзового відтінку. Говорячи: «виросли», — саме так і було. Адже відірвати погляд від картини прямо перед носом виявилося неможливо. На мене у прямому розумінні дивилася паща дракона. Не справжня, звичайно, проте не менш реалістична. Навіть у кольорі. Таку морду рідко побачиш в кіно, не те, що на правих грудях, з соском замість одного ока.

    — Ні хріна собі... — видихнула і машинально прошепотіла, а відірвавшись від татуювання на грудній ділянці тіла хлопця, нарешті, підняла погляд вище.

    — Почекай! — він безцеремонно «поцілив» в мене пальцем, а слідом примружився, прибравши на бік частину темного волосся. — Пані "ремінь безпеки"? Це ж ти! В літаку! 

     Зніяковівши, я відвела погляд і прочистила горло. Щоб привести до тями гормони, глитнула і спробувала дивитися тільки на обличчя хлопця. Намагалася, але це викликало ще гірший ефект. Виявляється мужчини бувають красивими такою дивною хижою красою. 

    І цей погляд... Прямо котячий. Хитрий, гострий і глибокий.

    Нарешті, прокинувшись остаточно, зіставила факти вчорашнього вечора, і примружилася, визнавши, що цей хлопець дійсно на таке здатний. У теорії, звичайно. Раптом Роуз просто прогрівала голосові зв'язки?

    — А ти, значить... той самий Лео? — пробурмотіла, і не помітивши, що озвучила в голос власні думки. 

    — Нэ! *(Так!) 

    Лео кивнув з посмішкою, але слідом його погляд різко змінився і став глибшим. Він ретельніше придивився, а оглянувши мене фактично з ніг і до голови, швидко запитав: 

    — А ти? 

    Що я?

    Прокляття! Тільки після питання хлопця, до мене дійшло — як, і з яким підтекстом воно був задане. Оцінивши свій зовнішній вигляд захотілося завити. І плювати б на такого типа абсолютно! Особливо знаючи, які стосунки його приваблюють. Але ж ні! Стало соромно і за пом'яту футболку, і за шорти, що ледве прикрили зад, і за куряче гніздо на голові. 

    Ну і дурепа! 

    — Кетрін! Приємно познайомитися! — випалила завчену фразу і швидко попрямувала до дверей ванної кімнати.

    У грудях давило бажання негайної втечі. Що я і наважилася здійснити, але не встигла. 

    — Постій, Кет! Акуратніше! — його голос прозвучав занадто близько, а маневр змусив завмерти. 

    Лео схопив мій зап'ясток, а я затримала погляд на витончених кісточках пальців чоловічої руки. Його долоня виглядала удвічі більше за мою, а вени неприродно явно проступали під гладкою бронзовою шкірою. 

    Залізо тягає? 

    Безглузда думка промайнула усього на мить. За нею прийшов шок від дій хлопця. 

    Він відпустив зап'ясток, а сівши навколішки схопився за мою ногу. Подібне викликало яскравий свербіж по усій кінцівці, а за ним тремтіння і гарячу хвилю. Тепла рука Лео зігріла шкіру, а я нарешті, прийшла до тями.

    — Хей! — обурилася і подалася назад. 

    Проте в спробі висмикнути ногу, мало не впала, коли хлопець обхопив її сильним і занадто упевненим рухом. 

    Він рвонув її на себе і пробасив: 

    — Перечепишся і впадеш, мон шері* (фр. "крихітка"). Крім того, у ванній кімнаті зайнято.

    — Що, пробач? — перепитала рідною, на що Лео завмер і посміхнувся.

    Кинувши погляд вниз, помітила шнур пилососа, що згорнувся на підлозі. Ногою я стояла в центрі мотка, і дійсно могла поцілуватися з килимом. 

    — Я підозрював, що ти біла, але не думав, що вгадаю. Ти увесь політ просиділа мовчки, — він сів на підлогу і повів спритним поглядом уздовж мого тіла знову. 

    Оглянув, починаючи з ноги, яку так і не відпустив, а закінчив на стегнах і сідницях. Мабуть футболка зовсім псувала картину вище.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Відгуки про книгу Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: