Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня! - Ялинка Ясь

… Ходою від стегна впливаю на кухню. Здивовано спостерігаю п'яту точку свого «подарунка» з-під раковини і розкриту жовту валізку.

На секунду чоловік виринає звідти і каже:

-Ви не проти? Я вже почав, щоб час не гаяти, прокладку в сифоні поміняю...

-О-о-о… - дивуюся я, - це у вас що, бонус?

-Та ні… - мужик знову виринає, вивчає мене повільним поглядом з ніг до голови, від чого в мене спалахують щоки, - бонусом, якраз, все інше…

Добре, що він знову пірнув, інакше побачив би, як я почервоніла, уявивши його «бонус». Відкашлялася, не знаючи, що сказати і перше, що спало на думку:

-Ду’ю спік інглиш? Уот із’ю нейм? - Ірка ж радила англійську попрактикувати. Чоловік завмер, а потім видав з-під раковини:

-Ніхт фершейн! До нот дистурб! Бессаме мучо!

Я втратила мову. Треба ж таке! Іноземними володіє, правду Ірка казала! Одразу трьома мовами заговорив! "Гітлер капут" тільки не вистачає.

-Здуріти! Ви хоч самі зрозуміли, що сказали?

-Ні! - відрізав інтелектуал-повія, - таких вимог наші замовниці, зазвичай, не висувають.

-Окрім іншого, ви іспанською попросили поцілувати вас міцно! - а сама подумала, ось брешуть у нас скрізь! Абсолютно! Очевидно, в шлюхатській анкеті написав, що іноземними володіє, а насправді навіть шкільну програму забув!

-Що ви! Я не самогубець! – пролунало знизу. Я задивилася на частину його тіла, що випирала, і не відразу зрозуміла, що саме він мені відповів. Комбінезон на чоловікові натягнувся, підкресливши мускулисту дупу. За півроку у спортзалі я вже навчилася відрізняти підкачану дупу від звичайної.

-Чого це? – здивувалася його заяві.

-Чув, як ви грізно обіцяли когось убити по телефону! Не хочу потрапити під гарячу руку! – а голос у нього таки дивовижний, справжній, чоловічий, щось там турбує на рівні інстинктів. І я знову не відразу осмислюю власну відповідь, бо приходжу до висновку, що в моєму сьогоднішньому подарункові мені сподобалися вже дві речі: голос та дупа. Плюс, ще й прокладки поміняє!

-Ну що ви! - кажу ласкавим голоском, - просто мене подруга зі святом привітала, а я його не люблю!

-Тоді вибачте!

-Вас-то за що?

-Я теж привітав! А у вас ганчірки не знайдеться?

-Е-е-е... - гублюся від зміни теми, - якої?

-Я зараз трохи наллю води... ганчірка для підлоги, - «подарунок» виповз з-під мийки і вичикувально подивився на мене.

А я задивилась… На пронизливий погляд майже чорних очей. Мабуть, так дивиться прокурор на обвинуваченого, бо раптом у мене ноги підігнулися, довелося вхопитися за край столу.

-Т-так... зараз, - і на ослаблих ногах ушкутильгала геть, присмиривши від жаху.

Цей симптом я розпізнала одразу!

Симптом, який говорив про те, що ще трохи і я втрачу голову! Було в мене таке… Цілих два рази... Перший, ще в інституті, коли запала на викладача математики. Він був такий... особливий. Високий блондин із розсіяним поглядом. Марив математикою і зовсім нічого не розумів у звичайному житті. Шалений геній!

Я закохалася в нього, коли на іспиті він заглянув мені в саму душу (принаймні, мені так здалося) і захопився правильною відповіддю. Я ходила на всі його лекції, залишалася після занять і одного разу… поцілувала прямо в аудиторії. Потім у нас був феєричний секс на столі, а після нього він чомусь не зміг згадати моє ім'я. Я була розчавлена, страждала цілий місяць і припинила відвідувати його пари. Свій перший секс запам'ятала все життя…

Вдруге це сталося на минулій роботі. Шеф, запросивши мене на нараду (мене, економіста, фіндира та головбуха), похвалив за річний звіт і так проникливо подивився... Мене пробив піт і я знову придумала собі те, чого не було. Наче він цим поглядом мені щось сказав, виділив серед інших і натякнув на більше. Я фантазувала про нього кілька місяців, а на новорічному корпоративі запросила потанцювати та стріляла весь вечір очима. Тому, коли всі розійшлися, він утримав мене за руку, затяг до кабінету і… це сталося! Знову на столі! Та після новорічних свят я повернулася на роботу, щоб дізнатися про звільнення. Виявилося, у шефа є красуня-дружина, а я дура, навіть не поцікавилася, придумавши собі кохання з першого погляду.

З того часу чоловіків у моєму житті не було. Я засвоїла помилки минулого, тож на погляди більше не велася. На спроби знайомства, також. Самотність заїдала хот-догами і запивала колою. З часом вирішила, що вилікувалась від своєї наївності закохуватися з напівпогляду і тут - на тобі! Треба ж, така підстава! І в кого? У мужика-повію!

Поки шукала ганчірку, трохи прийшла до тями та навіть подумала, що якраз в цьому випадку мені нічого не загрожує! Навіть якщо я «скористаюся» ним за прямим призначенням, вранці ми розлучимося і більше не зустрінемося!