Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня! - Ялинка Ясь

Тетяна

Почувши якийсь шум на кухні, поспішила навідатися і охнула. Чоловік зник під раковиною майже повністю, а звідти долинало шипіння, здавлені стогони і, зрідка, бурмотіння. На підлозі розтіклася брудна калюжа.

Горе-майстер! - подумала тоді. Ось чого лізти в сантехніку, якщо не розумієшся? Займався б тим, що вміє, та ні, понесло його ламати мені кухню!

Тим часом чоловік виліз, витер рукою піт з чола і, захекавшись, заявив:

-Я вчасно приїхав, ще трохи і прорвало б!

-Д-а-а? – тягну недовірливо і кошуся на величезну калюжу.

-Я взагалі-то професіонал! - «подарунок», випроставшись, ображено глянув на мене, - і не турбуйтеся, за собою приберу!

Я відчула докори сумління. Відразу ж видно, чоловік тямущий! Чого я й справді? Виразка!

-Ні-ні! Я сама! - хапаю ганчірку, сідаю. Чоловік робить те саме, в результаті ми стикаємося лобами і я, не втримавшись на підборах, плюхаюся на попу.

Прямо в брудну калюжу! Сиджу в ній, відчуваю, як намокає моя нова шикарна сукня і так прикро стало. Відчуваю раптове наближення сліз, тримаюся з останніх сил, стискаю губи, ковтаючи гірку образу. Але тут ловлю його зляканий погляд і мене прориває.

Сльози котяться по щоках великими горошинами, нічого не можу зробити, глобальний смуток впав на мої слабкі жіночі плечі.

Плачу через зіпсовану сукню, через власну самотність, через свою далеко не ідеальну фігуру, через знущання в салоні краси і, нарешті, через його співчуття.

Розумію, що тепер точно у мене з ним нічого не буде. Настрій безбожно зіпсований, радісний стан розчинився в тій самій брудній жижі, де сидить моя нещасна п'ята точка.

-Ну, що ж ви плачете? - співчутливо каже чоловік, - через сукню? Так нічого страшного, вода хоч і жирна, але якщо плями випрати засобом для миття посуду, то…

-Це м-моя є-єдина с-сукня... - чомусь пояснюю і шморгаю носом.

Тут мій погляд натикається на краплю, яка летить зі стелі і приземляється прямо чоловікові на маківку. Ми одночасно піднімаємо очі вгору і спостерігаємо, як з моєї стелі, спочатку повільно, а потім, прискорюючись, починають текти потоки води.

-В-ви, здається, поламали щось... - лепечу здивовано.

Чоловік схоплюється на ноги і як гаркне:

-Вас сусіди заливають! Швидко!

-Що, швидко? – туплю я, так само сидячи в калюжі, що розповзається прямо на очах. Впала в ступор і дивлюся, як кидається мій гість по кухні.

-До сусідів - швидко! Хто над вами живе? - мужик зграбастав мене, відірвав від підлоги і штовхнув у бік виходу.

-Р-роза, здається... - пригадую, як бабусі на лавках називали мою самотню сусідку-вчительку.

-Будемо сподіватися, що вона вдома! - мужик обганяє мене, крикнувши, - квартиру закрийте і ключі не забудьте!

Хапаю ключі, закриваю квартиру на один поворот ключа і біжу за ним так швидко, як дозволяють каблуки, залишаючи мокрий слід. Сукня прилипла до попи та ніг, але я не звертаю на це жодної уваги, нарешті зрозумівши, що сталося.

Мій «подарунок» вже тарабанить у двері квартири номер шість. Запихавшись, зупиняюся біля нього і ловлю себе на думці, що це у моєї квартири шостий номер! А сусідка Роза живе у дев'ятій… Не встигаю на цій думці сконцентруватися, як чую:

-Хто там?

-Роза! - кричу я, - відкрийте, я живу поверхом нижче, ви мене топите!

-О, Боже! - відчиняються двері і мої брови лізуть на саму маківку.

Пуританська сусідка, яка навіть улітку ходить у закритих під горло блузах, довгих мішкуватих спідницях, із пучком на голові та величезних окулярах, відчинила двері в сексуальному халатику, що сповз з плеча. Розпущене волосся скуйовджене, губи спухли.

Точно, зовнішність оманлива, - думаю я. Виявляється, сусідка живе активним статевим життям, на відміну від деяких, нехай ці «деякі» і молодші років на десять. Але часу немає, влітаємо до її кухні, ще від порога помітивши потоки води з-під замкненої двері.

Роза ойкає, хапаючись за стіну. Мій «куплений лицар» кидається в атаку, усунувши нас обох зі шляху.

З кімнати виходить чоловік у чорних штанах, босий та без сорочки. Шикарний, навіть очам боляче. Відчуваю, як червонію, кошуся на Розу і бачу, як вона теж зливається кольором із власним халатом.

-Розетто! - ніжно звертається до неї чоловік, на ходу застібаючи ремінь, - чим я можу допомогти?

-Гей, мужик! - гаркає мій Голіаф, - сюди йди, мені потрібна допомога!

Поломку усували хвилин сорок. Ми з Розою вийшли в коридор і заламували руки, уявляючи, скільки роботи нас обох чекає, щоб усунути наслідки. Жінка постійно вибачалася та запевняла, що сплатить ремонт.

-Так, господине! - покликав Голіаф, - проблему усунув тимчасово. У вас прогнила труба, дивно, що трагедія не сталася ще півроку тому! - він прошлепав по стоячій  воді і показав Розі щось під раковиною, - сьогодні в кухні води не буде, я забив трубу. З досвіду знаю, що дзвонити зараз до ЖЕКу - справа марна! - Роза ледь не плаче, - у ванній вода буде, користуйтеся. І моя вам порада, вранці вимагайте, щоб приїхав сантехнік і полагодив це неподобство. Якщо з ним виникнуть проблеми, - він дістав з кишені комбінезону мокру візитку і простяг їй, - дзвоніть, усунемо всі неполадки! Приблизна вартість ремонту…