Дамір - Iрина Давидова

— І ми будемо тра*атися під зірками?

— Не треба так розмовляти. Ти ж у мене ніжна дівчинка.

— Ага, але ти...

— Я чоловік. А ти дівчинка — тобі не пасує.

— Ну звичайно, ти ще скажи, що ти чоловік і тобі можна спати з ким завгодно, а я...

— Лі, закрий рота!

— А що відразу, закрий рота? — пішла я за Даміром, який вже спускався вниз до кают. — Я хочу знати, чому ви вважаєте, що можете зраджувати, а жінка повинна вірно чекати вас з борщами вдома?

Він різко зупинився, через що я носом боляче в'їхала в його спину, а він, розвернувшись, з силою притиснув мене до стіни.

— Викинь з голови цю ху*ню, зрозуміла мене? Я не збираюся обговорювати нісенітниці там, де мені добре.

— Тобто, ти вважаєш це правильним?

— Що я вважаю правильним?

— Зраджувати!

— Голівоньку сонечком не напекло, ні?

— Я просто бачу, як на кожному розі на тебе баби витріщаються, — зменшивши свій запал, тихо промовила, поглядом завмерши на його губах.

— Я не кажу про те, як на тебе мужики дивляться, забуваючи ковтати слину. Тому замовкни і заспокойся, міняти свою дівчинку на повій я не збираюся.

Від почутих слів я різко видихнула, відчула полегшення і з радістю обняла Даміра. Саме це я і хотіла почути.

— Пробач.

— Це остання така розмова, зрозуміла?

— Так.

— Видихни, — я слухняно видихнула, на мить прикривши очі, — ходімо.

Господи, чому мене так це схвилювало? От вже дурна голова: сама придумала, сама образилася, але те, що на Даміра дивляться голодними очима, дійсно мене хвилювало. Він досвідчений, про це я точно знала, і тому боялася, що одного дня він не витримає і зірветься. Безглузді думки, з огляду на те, як він до мене ставиться.

Внизу яхта виявилася величезною — всього три каюти, одна з них належала капітанові, в двох інших мене вразили ліжка неймовірних розмірів. У кожній каюті був свій санвузол з душовою кабіною. Окремо знаходилася кухня з усім необхідним для приготування, і салон для відпочинку. Загалом, все було розташовано зручно й комфортно.

Нарешті, наша яхта вийшла в море у супроводі криків чайок і безшумно попливла водною гладдю, зустрічаючи на шляху невеликі яхти, що снують в різних напрямках. Перед нами пропливали воістину королівські пейзажі, природа стала кращим дизайнером цих прекрасних місць. Екзотичні силуети скель, закутані буйною зеленню гори, незабутні квітники і дивовижні рослини — все це виглядає ще розкішніше з палуби яхти і назавжди залишиться в моїй пам'яті.

Дамір дістав пляшку сицилійського вина і ми, зручно розмістившись на шезлонгах, з насолодою попивали ароматний напій, гріючись в променях сонця і слухаючи нашого капітана. Він час від часу гучним голосом озвучував назви сіл і містечок, повз які ми пропливали. Були такі назви, як «Donnalucata», «Sampieri», «Pozzallo», «Bove Marino», «Granelli», але зізнатися чесно, мені жодне слово не було знайоме.

Кінцевим пунктом нашої подорожі був знаменитий вулкан Етна. Ні, ми не збиралися висаджуватися і лізти на його схили, як всі ті туристи, хто хоч раз бував в цих околицях. Нам досить було б подивитися на нього з боку моря. Адже в ясний день, схили Етни видно з моря, в той час як з надр вершини вириваються струмені газу і пари. Ще мені безумно хотілося потрапити в Лідо-ді-Ното, і зовсім не через те, що там один з найпрекрасніших пляжів Сицилії. Я просто хотіла побачити мешканців моря — приголомшливих дельфінів. Дамір сказав, що частіше за все вони з'являються саме в Іонічному морі.

На другий день ми вирішили скупатися в морі, і це разюче відрізнялося від купання з пляжу, особливо з огляду на те, що я боялася води. Дамір стрибав вниз зі спеціального містка метра три — чотири над водою, а я ж, як боягузка, драбиною спускалася вниз і сиділа на сходах. Тільки коханий міг, обнявши мене, забрати далеко в воду, оскільки сама я ніяк не погоджувалася. Він мені навіть пропонував рятувальний круг, але через страх до води і глибини мене було не переконати. Хоча не було ні вітру, ні хвиль, але навіть Дамір далеко не відпливав.

Ось так і проходили наші дні на яхті. Виходили на сушу і гуляли містом, зеленою набережною, дивилися на студентів з рюкзаками, які сиділи на пляжі і по ходу не збиралися йти звідти протягом найближчого року.

В останній день на яхті, Дамір приготував власноруч приголомшливу пасту і купив для цього сир парміджано трирічної витримки. А ще пообіцяв, що днями ми обов'язково поїдемо на дегустацію в виноробне господарство.

***

— Мала, доброго ранку, — прошепотів я, і почав повільно стягувати з Лії простирадло, що і так не сильно прикривало її принади.

Крізь тонку тканину чітко стирчали соски, манили мене, і мені з дикою пристрастю захотілося до них притиснутися. Зранку і така спокуса. Здавалося, що я ніколи не зможу насолодитися своєю дівчинкою, настільки привабливою і красивою.

— Маленька пустунка, — продовжив тим же голосом, і схилившись, подув на животик, як і раніше, прихований простирадлом.

— Ммм, Дамірушка, — тихо прохрипіла вона, і, причмокнувши губами, повернулася до мене попою, злегка оголивши стегно.

— Принцеско, що ти твориш?

Схилившись, я зірвав з неї набридливу тканину і губами притулився до стегна, проклавши доріжку з поцілунків до самих ребер. Права рука рухалася слідом і вже через кілька секунд ніжно стиснула її апетитну грудь. Лія повернула до мене голову, подивившись на мене сонним поглядом, а її попка інстинктивно вигнулась мені назустріч. Я продовжив поцілунки, дістався губами до грудей, і перш, ніж поцілувати ніжну півкулю, підняв погляд на малу.