Не мій мільйонер - Ірина Романовська

Наступного дня мені зателефонував Матвій, запросив до нічного клубу. Я спершу не зрозумів навіщо мені то все. Але коли друг натякнув, що в клубі з Настею, а до тієї зараз приїде одна знайома мені брюнетка, я миттю допетрав.

І я поїхав. Ні, не так. Я полетів, хай йому грець! Відстань сто кілометрів я подолав хвилин за сорок, якщо не менше. Гнав близько ста п'ятдесяти кілометрів на годину.

Влетів до зали та за одну хвилину очима знайшов Аню. Вона рухала стегнами, веселилася, посміхалася танцюючи в центрі майданчика. Красуня. Я роздивлявся кожен міліметр її тіла. Закрита кофта ні хрону не приховувала. Дивлячись на її груди через тканину, я бачив мов крізь неї. Бачив її рожеві пружні вершини. Згадував, яка вона ніжна на дотик, відчував її м'яку та ніжну шкіру. Спідниця дівчини, раз у раз повторювала рухи спокусливих стегон, закликаючи підійти та підняти її. Схопити й стиснути долонями пружні сідниці Ані.

Я закоханий в неї до нестями. А вона собі живе своїм життям, радіє без мене. Мабуть, треба дати їй спокій. Не заважати.

Якби ж то було так легко зробити.