Невинна для мажора - Ольга Суниця

Я вся стискаюсь під його пильним поглядом і лише знизую плечима. Не можу навіть вимовити ні слова. Таке відчуття, наче стою перед батьком, котрий застукав у непристойних речах.

-        Не можу повірити, - зітхає з гіркотою в голосі. - Ти теж повелась на нього.

В його словах стільки звинувачень. Чомусь відчуваю себе зрадницею, хоч з Ігорем ми просто друзі. Він підходить до мене ближче, оглядає з ніг до голови, презирливо кривить губи.

-        Стас мені подобається, - починаю виправдовуватись.

-        Авжеж, - іронічно хмикає. - Він зробить все, щоб затягти у ліжко. Використає, а потім кине.

-        Чому ти так вирішив? - мій голос зривається.

-        Він завжди так вчиняє. Я думав ти розумніша і будеш триматись від нього подалі.

-        Ну вибач за те, що виявилась дурепою.

Обіймаю себе руками, щоб захиститись від проникливого погляду, і спираюсь спиною на двері. Ігор розчарований мною, але я намагаюсь не приймати це близько до серця. Це мої справи, з ким зустрічатись і зараз я хочу якраз його брата.

-        Я так і знав, що тобі не можна працювати в його барі, - підвищує голос і нервово скуйовджує волосся долонею. - Він звабив тебе. Затуманив очі.

- Ігорю, не кажи так. Ти взагалі нічого не знаєш.

Згадую сцену в кімнаті для привату і по спині біжить холодок. Стас врятував мене.

-        А мені не треба нічого знати, - кривиться, наче від болі. - Я все чув через стінку.

Відводжу погляд. Сором накриває новою хвилею. Нащо він змушує почуватись ганебно?

-        Чого пристав до моєї дівчини? - раптом чую голос Стаса.

Він виходить з своєї кімнати лише в одних спортивних штанах і стрімко підходить до нас. Радію його появі, тепер вся увага Ігоря на ньому.

-        Від коли вона твоя дівчина? - хмуриться той.

-        Від сьогодні і я не дозволю, щоб її ображали, навіть рідному брату.

Він називає мене своєю дівчиною і це так приємно. Мимоволі посміхаюсь, не відводжу від нього погляд. Стас дивиться на мене і задоволено киває.

-        Я Настю не ображаю. Просто хочу донести до неї, що ти не найкраща кандидатура для неї.

-        А це вже не тобі вирішувати, - обидва брата напружені стоять один навпроти одного. - Чи може ти вирішив, що краще підходиш?

Повітря електризується і пахне майбутньою сваркою. Зціплюю пальці до купи від хвилювання. Ще не вистачало, щоб вони за мене побились.

-        Ти навмисно це зробив? - прищурює очі Ігор і важко дихає від злості. - Навмисно переспав з нею так, щоб я чув. Знаєш, що вона мені подобається і вирішив зачепити за живе?

-        Що ти верзеш? - качає головою старший брат. - В ті моменти я зовсім про тебе не думав. Я з Настею, тому що так хочу і крапка.

Стас переходить на крик і це мені зовсім не подобається. Наближаюсь до нього і кладу руку на голе напружене плече. Він різко повертає голову в мій бік і я бачу злість в його очах.

-        Заспокойся, Стасе, - намагаюсь говорити тихо і лагідно. - Ми з тобою збирались повечеряти, чи ти пожертвуєш нашим часом заради суперечки з Ігорем?

-        Авжеж ні, - вже більш спокійно говорить.

Він ловить мене за талію, міцно притискає до себе і демонстративно впивається в губи. Цілує пристрасно, емоційно, наче хоче всьому світу довести, що ми разом. Відповідаю йому, хоч трохи і соромно перед Ігорем. Той завмер і дивиться на нас широко розкритими очима. На мить виловлюю поглядом його бліде обличчя, а потім він зникає, залишає нас без всяких слів. Знаю, так не красиво вчиняти, але Стас не відпускає, продовжує досліджувати мій рот, поки не чую гучний звук закритих дверей. Лише після цього Стас відсторонюється і дивиться на мене очима, в яких чітко помічаю бажання. Він роздражнив не тільки себе, а й мене. Але відходжу від нього і йду до дверей.

-        Зайдеш за мною через пів години, - сухо говорю перш ніж зайти у кімнату.