Невинна для мажора - Ольга Суниця

Ліна не сильно відпирається, слідує покірно. Відчиняю двері і виштовхую її в коридор. Дівчина розвертається і дивиться на мене ображеним поглядом.

-        І що, поб'єш мене так само, як того чоловіка? - грає на публіку, хоч нас ніхто не бачить.

-        Якби ти не була жінкою, так би зробив, а не вів стримані бесіди.

Як же вона мене дістала. Нестерпна і нахабна. Має дякувати, що так легко їй минулось, а ні, наривається на грубість.

-        Я тебе не боюсь, Стасе, - кривить губи у неприємній посмішці. - А ось тобі варто хвилюватись. Той чоловік, що сподобав твою Настю — поліцейський. То ж чекай сюрпризів.

Вона розвертається і задоволено йде. От стерво. Напаскудила на останок. З силою зачиняю двері, від чого гучний звук розноситься по кабінеті.

Якщо то правда, будуть проблеми. Прийдеться звертатись до батька за допомогою і я не впевнений, що він захоче щось зробити. Ми з ним погано контачимо після того, як я відмовився працювати в його фірмі, а замість того купив стриптиз-бар і почав заробляти сам.

Нічого. Можливо той покидьок побоїться відкривати справу. Побив я його не просто так. І йому прийдеться зізнатись, що він робив у тій кімнаті. Хоча у кожній структурі прикривають своїх і поліція не виняток. Він може зам'яти спробу зґвалтування, а за побиття притягнути мене до суду.

Цього я не боюся, лиш би Настя була в безпеці.

Згадую свою дівчинку. Вона зараз в моїй кімнаті, у моєму ліжку повністю оголена і чекає на мене. Хочеться до біса все залишити і їхати до неї.

Раптом чую якийсь шум і вискакую у коридор. І бачу бійку між дівчатами. Каміла, одягнена вже у робочу форму, тягає за волосся Ліну, а та пищить не своїм голосом.

Підбігаю до них і ловлю Камілу за талію, намагаюсь її відтягнути. Але дівка сильна, добре вчепилась в біляві коси.

-        Каміло, заспокойся, відпусти її, - кричу до неї і хапаю за руку, смикаю до себе.

-        Спочатку я їй всі патли повисмикаю, - репетує та. - Сучка ти фарбована.

Каміла брикається, хоче свободи, щоб закінчити що почала. Та я тримаю міцно і нарешті Ліна виривається і вибігає подалі.

-        Та ти скажена! Ненормальна, як і твоя нікчемна подруга, - істерично волає Ліна.

Вона пригладжує розтріпане волосся, котре після рук Каміли виглядає, як вороняче гніздо. Дівчиною трясе і вона невпевнено стоїть на шпильках. Вона явно не очікувала такого прийому.

-        Стерво ти. Лише нікчемні люди можуть так вчиняти. Завжди знала, що ти підла, - Каміла трясе кулаком, в якому зажатий жмут волосся колишньої колеги. Вона оглядається на мене, кидає на мене шалений погляд. - Стасе, пусти мене. Нехай я їй ще зачіску поправлю.

-        Я думаю з неї вистачить, - посміхаюсь.

Схвалюю, те що зробила Каміла. Вона помстилась за подругу своїм методом.

З зали прибігає декілька дівчат і охоронець. Та допомога вже не потрібна. Ліна біжить до виходу і на останок оглянувшись, зникає за дверима. Лише тепер можу відпустити розлючену Камілу, що й роблю.

-        Розходьтеся, шоу закінчено, - хлопаю в долоні і розганяю зацікавлений народ.

Каміла кидає волосся на підлогу, стріпує долоні і поправляє форму. Вже трохи заспокоєна, вона розвертається до мене.

-        Надіюсь ми більше тут її не побачимо, - серйозно промовляє, вдивляється мені в очі, шукає підтвердження.

-        Я теж на це надіюсь, - погоджуюсь з нею. - Все буде добре. Іди працюй.

Вона повертається до зали, а я прямую до виходу. Тягне додому вперше за довгі роки. І це тому що там мене чекає солодка дівчина. 

І я зараз нестерпно хочу її.