Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня! - Ялинка Ясь

Проте… далі стався кошмар, який перекреслив все!

Мирослава, симпатична жіночка, що робить епіляцію, подивившись у сертифікат, подарований Іркою, сказала:

-У вашому  списку інтимна епіляція з художнім розписом. Зараз принесу каталог, а ви оберете малюнок.

Першим поривом було відмовитись та поміркувавши, вирішила - бути мені сьогодні красивою з усіх боків! Та й внутрішній жлоб запротестував. Раз входить у сертифікат – нехай роблять!

Відкривши каталог, пошкодувала, що погодилася! Я, наївна, вважала, що намалюють мені трояндочку десь на рівні резинки трусиків. А в реалі, - мама рідна!-  трусики-то треба знімати! Такого надивилася… ялинки, бантики, трояндочки, метелики, ведмедики, котики. У стразиках, блискітках, всіх кольорів веселки на… абсолютно лисих дамських «принадах»!

Червоніла я, як квіти маки, слова підбираючи, чемніше відмовитися. Але майстриня, бачучи мою розгубленість, солов'ям заспівала, мовляв нічого не бійтеся, все зроблю дуже швидко, вам настільки сподобається, бігатимете до мене частіше, ніж на манікюр! А коли зрозуміла, що запевнення мало на мене подіяли, додала, що п'ять років акушеркою пропрацювала, надивившись жіночих «принад». І її, мовляв, соромитись безглуздо.

Хвилюючись та пихкаючи - змирилася. Насправді, мільйони жінок роблять, чим я гірша? От і дізнаюся, що це за звір – інтимна епіляція! Вибрала в каталозі найскромніший на мій смак малюнок серця зі стрілою.

І… жах почався!

Ви чули про шугарінг? Так? А ось я – ні! І з повною впевненістю заявляю - краще б і не чула!

Воском волосся з ніг мені видаляли сотні разів. Так, подекуди неприємно, але в межах людського терпіння. Але… там! Людоньки, чому ж так боляче? Від болю я забула про сором! Подумаєш, ногу задерти, відкриваючи доступ цій садистці до важкодоступних місць!

Я спітніла, сльози котилися градом, покусала губи в кров, стримуючи крики. Звала смерть, вчепившись у поручні крісла-катівні і обіцяла вбити Ірку, як тільки дістануся до шийки її лебединої. Це найболючіша і найганебніша процедура в моєму житті! Більше - ніколи!

Коли тортури завершилися, я хапала повітря відкритим ротом і навіть не помітила, як мені в тій зоні водили пензликами і клеїли стразики.

-Мабуть у вас високий больовий поріг, - пояснила Мирослава, - але не хвилюйтеся, вдруге вже буде легше.

«Вдруге?» Вона здуріла? Чи реально думає, що після пережитого я підійду до їхнього салону ще хоча б на сто метрів?!

На ватяних ногах, у позі вершниці, яка натерла собі причинне місце, я вийшла з кабінету, навіть не сказавши спасибі. Та за що?!

Дорогою додому мовчала. Ірка вела автомобіль і теж мовчала, здогадавшись, що я на межі вибуху. Біля під'їзду швиденько попрощалася, пообіцявши за годинку закинути сукню.

Вдома першочергово я схопила лід, загорнула в паперовий пакет і сіла на диван, приклавши до палаючої «краси». Добре одна живу, бо потішила б домашніх і позою, і звуками. На щастя, біль зник швидко. Вже за півгодини я стала колишньою.

Від радості вирішила побалувати себе салатом, а то з цим клятим салоном весь день ані крихти в роті. Включила музичний канал на кухні, дістала овочі, бринзу, оливки та почала готувати улюблений шопський салат, а коли роздумувала над тим, чи додавати сьогодні цибулю, притяглася подруга. Ірка, швидко сунувши в руки вішалку з сукнею і чорний, досить важкий пакет, протараторила:

-Терміново міряй, чекаю на селфі, бо від переживань збожеволію! Пакет у холодильник, потім відкриєш, там гостинці! -  зачинивши двері, побігла вниз.

-Якщо там торт - тобі гаплик! – крикнула слідом.

Думаєте я пішла міряти сукню? Фіг! Полізла у пакет! Ірка, негідниця, привезла свою фірмову соковиту буженину, шампанське, ананас та шоколадні цукерки. Зараза! Мені нічого не можна з її гостинців! З такою подругою я ніколи не скину ще двадцятку! Вилаялася під ніс і пішла міряти сукню.

Коли вийняла сукню з чохла – забула про все, настільки гарною вона виявилась! Пошита з чорної тканини, схожої на атлас, покроєм на запах, від талії розкльошена, трохи нижче коліна. Я її вдягла і надовго застигла біля дзеркала. І справді – зірка! Потім взула туфлі на підборах, пройшлася, відверто милуючись. Такою гарною, як сьогодні, я не була ще жодного разу! Навіть трохи зіпсований макіяж картини не псував.

Миттєво вибачивши подрузі епіляцію та гостинці, надіслала їй щасливе смс разом з селфі, мовляв, сукня бомба, дякую, беру!

Стою така біля дзеркала, посміхаюся. Забувся голод, настрій чудовий, міркую куди і коли я б могла піти в обновці. Та тут лунає дзвінок у двері. Глянула на годинник: сім годин. Хто б це міг бути? Ірка повернулася?