Невинна для мажора - Ольга Суниця

-         Тобі треба займатись цим професійно. Неймовірно смачно, - продовжує вихвалювати.

Ігор справляється з другим кексом, бере наступний. Він з задоволенням поїдає мою випічку і його слова мене надихають.

-         Можливо колись так і буде, - загадково промовляю.

Розказувати про плани поки що не хочу нікому. А раптом нічого не вийде, то хоч не буде соромно.

Зненацька у їдальню заходить Стас. Він пробігає поглядом по мені та братові. Він не в настрої, обличчя кам'яне, губи тісно стиснуті.

-         Що це таке? - бурчить, поправляючи скуйовджене волосся. Він теж виглядає невиспаним. Не хочеться думати, що це через мене.

-         Стасе, приєднуйся до нас, - з ентузіазмом говорить до нього молодший брат. - Настя спекла просто чудових кексів. Впевнений, ти таких ще не куштував.

Чоловік зупиняє на мені погляд, відчуваю його кожною кліточкою тіла. Напружуюсь, опускаю очі додолу. Дивитись на нього соромно за вчорашнє.

-         Настя спекла? - щиро дивується.

Чому вони всі так реагують, наче я на таке не здатна? Наважуюсь глянути на нього. Шоколадні очі вивчають, пронизують наскрізь.

-         Спробуй, я б хотіла почути твою думку, - несміло говорю.

Стас піднімає брови, а потім кривить губи у невеселій посмішці.

-         Я не їм солодкого, - сухо відповідає.

-         Ти багато чого втрачаєш, - задоволено бубонить Ігор, поїдаючи не знаю, який по рахунку смаколик. Він цілком зайнятий їжею і не помічає наших напружених поглядів.

Стас ніяк не реагує на його слова. Він просто розвертається і йде геть. Неприємне відчуття з'являється у грудях. Чомусь мені здається, що він навмисно навіть не підійшов до столу. Демонстративно відмовився від моєї випічки, наче мститься за вчорашнє.

Мої роздуми розвіює Ігор. Він тягне мене до себе і смачно цмокає у щоку, відразу відпускає. Дивлюсь на нього здивовано.

-         Це тобі за кекси, - знизує плечима і певний час вивчає мене сірими очима.

Я знову помічаю в них ту теплоту, котра була з перших днів знайомства. Можливо ми знову почнемо спілкуватись і наша дружба відновиться. Я б дуже цього хотіла.

Ми ще довго сидимо з Ігорем і розмовляємо. Його присутність підносить настрій і дарує впевненість у собі. Його похвала діє. Тепер я точно знаю, чим хочу зайнятись і власна кондитерська стає головною метою.

Перш ніж піднятись на гору, щоб переодягнутись на роботу, у тарілку набираю декілька кексів і беру з собою. Я знаю, що Стас ще в себе, тому кладу тарілку біля його дверей і швидко заходжу до себе. Через пів години, коли виходжу в коридор, помічаю, що кексів немає.

З задоволеною посмішкою я відправляюсь на роботу, де знову зустрінусь з очима кольору гарячого шоколаду.