Невинна для мажора - Ольга Суниця

Вночі спалось погано. Весь час марився Стас, його гарячі поцілунки і міцні обійми. Через що прокинулась невиспаною і збудженою. Жах. Зі мною такого ніколи не було. Тому швидко біжу в душ і змиваю з себе залишки сну. Треба прийти в себе і заспокоїтись. Може Ліна права і мені справді краще звільнитись. Підозрюю, що він не залишить спроб домогтись мене, а я як завжди буду все псувати.

Трохи збадьорившись і привівши себе в порядок, спускаюсь в низ. Не знаю, чим займусь ще до початку зміни, але маю чітке бажання вийти з дому, десь прогулятись. І надіюсь до вечора не зустріти Стаса.

У вітальні натрапляю на тітку. Вона швидко одягається у своє суконне сіре пальто і акуратно натягує капюшон, щоб не пом'яти зачіску.

-         Як, Настю, твої справи? Усе добре на роботі? - запитує піднесеним тоном.

Вона явно в гарному настрої.

-         Працюю помаленьку, - знизую плечима.

Коли мама обурювалась за роботу офіціантки, тітка добре мене підтримала. Казала їй, що вона подивиться за мною і що все буде добре. Хоч за весь час я вперше її бачу після святкування дня народження. Але маму її слова заспокоїли, і це головне.

-         От і чудово, - посміхається. - А я їду до подруги в гості. Надіюсь, ти маєш чим зайнятись у недільний день. Чи сьогодні ти теж працюєш?

-         Зміна починається ввечері, а зараз хочу погуляти містом.

-         Сама? - дивується. - У домі є два красивих чоловіки. Невже вони не здійснять тобі компанію? Іди буди їх, нехай не валяються до обіду. Нехай йдуть розважають нашу гостю.

Вона так легко це говорить, наче так воно і має бути. Можливо з Ігорем, я б прогулялась, але не зі Стасом. Чоловіку соромно дивитись в очі після чергової перерваної любовної сцени.

Тітка хлопає мене по плечу і виходить з будинку. Я стою і вагаюсь. Можливо справді запитати Ігоря, чи не хоче провести разом час. В перші дні знайомства ми гарно спілкувались. Та потім все пішло не так. Я влаштувалась у бар до Стаса, а Ігор вирішив, що це не гідна робота. Можливо він більше не хоче навіть дивитись в мою сторону.

Трохи подумавши, вирішую його не чіпати. А ще секунду покрутившись на місці, взагалі відміняю прогулянку і прямую на кухню. Сьогодні у кухарки вихідний, то ж все приладдя в моєму розпорядженні.

Я цілу ніч довго обмірковувала і дійшла висновку, що шукати роботу більше не буду. Отримавши непогану суму за тиждень, я підрахувала, що якщо попрацювати трохи у Стаса в барі, то можу назбирати достатню суму і відкрити власну малесеньку кондитерську. Звичайно без позик не обійдеться, але зате здійсню заповітну мрію. За фахом я кондитер і завжди хотіла мати маленький бізнес. Випікати кекси і тістечка, створити власну унікальну марку домашньої випічки. Раніше я і думати не могла, що випаде шанс хоч спробувати. Але проживаючи тут, майже нічого не тратити і отримувати гарні чайові, згодом все може вийти. Авжеж, кондитерський магазинчик зможу відкрити в маленькому рідному місті. Тут занадто великі ціни на оренду.

В загальному ідея проста. Заробляю достатню суму у барі і повертаюсь додому. Починаю займатись улюбленою справою.

Натхнена думками беруся за діло. Треба трохи потренуватись, згадати всі рецепти, можливо придумати щось нове. А величезна кухня у домі з різноманіттям інгредієнтів якраз для цього підходить.

Потрібно було запитати тітки дозволу, але вже пізно. Надіюсь ніхто не буде проти покуштувати свіжоспечених тістечок.

За улюбленою справою час летить швидко. Навіть не опам'ятовуюсь, як на годиннику майже друга година дня, а на столі вистигають різноманітні смаколики. В недільний день будинок наче мертвий. За весь час я так і не бачила нікого.

Зате на запах смачненького одразу почали сповзатись.

Першим з'являється Ігор. Він сильно здивований, коли бачить мене біля духовки. Якраз настав час діставати наступну партію кексів.

-         Що ти робиш? – запитує, округливши очі. Він виглядає стомленим і невиспаним, хоча вже обід, а він тільки спустився з кімнати.

-         Печу кекси, - киваю на очевидне. - Хочеш спробувати? Є різні, шоколадні, мигдалеві, ніжно вершкові.

-         І це ти все сама спекла? - не може повірити побаченому.

Він оглядає весь стіл, де вже немає місця. Порскаю сміхом з його реакції. Напевно, думав, що я взагалі нічого не вмію.

-         Авжеж я. А хто ще? - кладу гаряче деко на підставку і швидко запихаю у духовку наступну партію. Це вже остання. - У мене диплом кондитера. То ж смаколики готувати я вмію.

-         Ти не говорила, - Ігор уважно на мене дивиться, наче вперше бачить.

-         А ти і не питав.

Поки чоловік оговтується, я починаю прибирати робоче місце. Всі брудні прибори кидаю у раковину, витираю стільницю і починаю все перемивати. Ігор деякий час спостерігає за мною, а потім обходить стіл і підходить ближче.

-         Твоя випічка дуже смачно пахне, - промовляє з посмішкою на обличчі. – Здається, аромати я відчув ще на другому поверсі. Тому і прийшов сюди. Думав Соня чогось смачного замовила.

-         Дякую, - повертаю до нього голову. - То може зробиш каву поки я все приберу і разом скоштуємо.

-         Із задоволенням.

Ігор швидко береться за приготування кави, а я задоволена собою домиваю посуд. Потім викладаю охололі кекси на тацю і кладу на обідішній стіл. Ігор вже чекає мене з гарячим напоєм.

-         Тільки не критикуй мене сильно, - попереджаю і беру один із кексів. - Я довго не практикувалась.

-         Я впевнений, вони просто чудові, - підлещується до мене.

Присідаю поруч з ним і куштую свій шедевр. Ігор робить те ж саме. Він кусає кекс, хмикає від задоволення і закочує очі до стелі.

-         Настю, нічого кращого я не куштував, - хвалить чоловік і доїдає кекс. - У тебе талант.

Ніяково опускаю очі. Приємно, адже похвалу чую не часто. Надіюсь він каже правду, а не бреше, щоб догодити мені.

-         Старалась, - посміхаюсь йому і підсовую тацю ближче. - Бери скільки хочеш. Тут на всіх вистачить.