Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

    Поки йшла уздовж хмарочосів Манхеттена і пила каву, довго роздумувала, чи змогла б я залишитися тут жити. Не знайшовши чіткої відповіді, зупинилася біля чорної плити меморіалу Веж Близнюків. Заглянувши в один з котлованів зруйнованої колись будівлі, на мить завмерла, дивлячись на те, як в глибоку шахту фонтану стікає вода. 

    Життя занадто коротке. Це місце тому підтвердження. Шкода, що ми часто витрачаємо дорогоцінний час не на тих людей.

    Я б залишилася тут жити, якби цей проклятий час дав гарантії, що не зникне, як попередні витрачені даремно п'ять років. 

    Якби у мене з'явилася справжня причина його витрачати.

    Похмуро кивнувши своїм думкам, я залишила білу троянду біля меморіалу і відправилася, нарешті, наряджатися. Ще удома вирішила, що меморіал стане першим, куди я прийду після приїзду. Але хто ж знав, що наступними виявляться бутіки і всілякі салони краси. 

    Через годину пошуків стерпного і відповідного моїй кишені місця, я була готова відмовитися від своєї затії. 

    Але все-таки відшукала салон, де змогли зробити необхідне, не спустошивши гаманець. Розглядаючи себе в дзеркалі, вловила вичікуючий погляд дівчини стиліста, тому задоволено кивнула. Вона вдало відтінила натуральний колір і підібрала саме той відтінок, який підкреслював мої світло-карі очі. 

    Шопінг обіцяв стати не менш відмінним, коли б не раптовий дзвінок. Не встигнувши увійти до одного з магазинів торгового центра, я відчула вібрацію стільникового. Відповідаючи, хмурилася, адже знала, що мій номер знали всього декілька людей.

    — Слухаю, — прийнявши виклик, сторопіла, як тільки почула голос у слухавці.

    — Кетрін! Привіт! Це Джейс.

    — Звідки у тебе мій номер? — поцікавилася, очевидно зробивши це надто голосно. 

    Декілька відвідувачів скосили в мій бік погляди, а деякі похитали головою. Знітившись, я вийшла з крамниці і зупинилася біля лавок з кавоматом. 

    — Подивися вниз на ескалатори, — Джейс не відповів на пряме питання, проте не забув про сюрприз. 

    Спрямувавши погляд до підйомників, і справді, розгледіла чоловіка в легкому плащі синього кольору. Джейс піднімався на той же поверх, а побачивши мене, помахав рукою.

    Він стежив за мною? Навіщо?

    — Тільки цього бракувало... — пробурмотіла і в'яло посміхнулася у відповідь.

    Чоловік йшов з виглядом завойовника. Все в його поведінці кричало, що Джейс упевнений у своїй харизмі. Відмічаючи зовнішні ознаки його самовпевненості, не могла не помітити, як він дивився на мене. Його погляд, з першого дня нашого знайомства, і без того виглядав занадто зухвало. Джейс не раз, за ці дні, намагався пролізти в моє життя. 

    Кілька разів навіть довелося втікати від нього у будівлі корпусу. Фактично ховатися, щоб не перетинатися і не вислуховувати нові напуття. А усі вони торкалися лише одного — байкерів і Кім з Роуз. Джейс невтомно докопувався з питаннями, чи все добре в кампусі, і чи не заважають мені сусідки. 

    Можливо, це так. Але як це стосувалося Джейса? Хоча для чоловіка, здається, справа була вирішеною. Він навіть шукав мені нове житло в районі Сохо. Від подібного місця, я відмовилася відразу. І річ не в тому, що моєю мрією став Бруклін. Справа в чоловікові, який вирішив, що увагу і секс можна купити у будь-якої жінки. Але я не ескортниця, щоб стрибнути в ліжко до багатого мужчини. Мета мого приїзду в Штати спочатку була іншою.

    Змінити все до біса!

    Прокинувшись одного разу вранці, я зрозуміла, що задихалася в нашій з Женею квартирі. До моменту мого від'їзду, він встиг забрати усі свої речі. Нас більше нічого не зв'язувало. 

    Саме ця порожнеча, підштовхнула до рішення приїхати в Штати і спробувати її заповнити.

    Чоловік, що так статно підійшов, точно не входив в плани змін. Ніяк.

    Джейс оглянув крамницю за моєю спиною і знову посміхнувся.

    — Шопінг? — перепитав очевидні речі. 

    Мабуть, він вже і не знав як до мене підібратися. 

    — Можливо, — відмахнулася, знову поцікавившись: — Звідки у тебе мій номер?

    — Ам... — Джейс почухав потилицю і зніяковів. — Якщо я скажу, що скоїв злочин і вліз у базу з особистими справами співробітників, ти ж не повідомиш до служби безпеки коледжу?

    Він дійсно стежив за мною. Подібні висновки насторожили. Проте, потрібно зазначити, що Джейс професор в дуже престижному учбовому закладі. Крім того, нехай він ліз не у свою справу, але опинився правий в тому, що сусідство зі студентами не найкращий сюрприз. 

    — Ні, — відповівши спокійніше, вирішила доки не ставити хрест на спілкуванні з Джейсом. 

    Але і розставити крапки необхідно.

    — Можу скласти компанію? — він поставив очікуване питання. 

    — А ти витримаєш? Я ще в салон зібралася.

    Ми неквапом увійшли до крамниці разом, і Джейс кинув погляд на наручний годинник. 

    — Давай так! Я тобі обіцяв вечерю, тому раз вже ми зустрілися, ти не можеш відмовити. 

    Його прямолінійність і наполегливість вражали. 

    — Це чому? — сховавши емоції, продовжила розглядати джемпери на полиці. 

    — Кетрін, ми ж дорослі люди. Я хотів би познайомити тебе з містом. Прогулятися і повечеряти. Як гід.

    Гід? А як же! Звичайно ж, я не повірила його словам. Джейс вийшов на полювання, і схоже єдиним способом остудити його запал є злощасна вечеря і відверта розмова з чоловіком про конкретні речі. 

    — Тобі говорили, що ти занадто наполегливий? — зайшла здалеку. 

    — Ні. Тільки те, що я психолог і маніпулятор. То як?

    Він грав зі мною, як кіт з мишкою. Грав, знаючи, що я знаходилася в чужій країні, залежала від її правил життя, і мені точно не потрібні конфлікти з такою людиною, як він. 

    — О' key, — я кивнула, чим викликала на обличчі Джейса явний тріумф. 

    Він встиг його одразу закріпити. Прислав повідомлення з адресою ресторану і просяяв: