Дамір - Iрина Давидова

— Лі... можна я у тебе поживу поки? — в тиші лунає тихий шепіт подруги.

— Які питання? Я буду тільки рада.

Наступного вечора ми з Руською, вбравшись у найкрасивіші плаття, вирушили в клуб підкорювати танцпол. Хотілося забути про все і присвятити час саме собі. Не думати про роботу, про пихатих нахабних мужиків і ревнивих Женьок. Тільки ми вдвох, море текіли й танцпол — ось, чого нам хотілося. А тому, зайнявши столик, який нам сподобався, добре що в будній день було повно вільних, ми замовили алкоголь, випили пару стопок і пішли танцювати, відриваючись на повну котушку.

Ми приковували погляди чоловіків, насолоджувалися їх увагою, але нікого не підпускали, просто тому, що присвятили цей вечір собі. Коли розуміли, що хочеться пити, або ноги втомлювалися від танців, ми поверталися за столик, випивали, а потім знову рушали на танцпол. Я раділа за подругу, що вона, нарешті, змогла трохи відволіктися й забути про свого Женю, якого особисто мені хотілося прибити за таку дурну поведінку. Я, звичайно, була за те, щоб ревнощі були частиною відносин, але в усьому треба знати міру, а цього Руськіному хлопцеві якраз і не вистачало. Саме міри.

Досить напившись, і відпочивши, ми, похитуючись, вирушили до виходу. Ноги дуже погано тримали, особливо з огляду на те, що ми були на високих підборах. Як я ще не спіткнулася й не завалилась, не розумію. Та й, зізнатися чесно, не любила ніколи напиватися, але чого не зробиш заради подруги?

Нарешті, опинившись на вулиці, я з радістю вдихнула свіже повітря на повні легені й, схопивши Руслану за руку, потопала в сторону дороги, маючи намір зловити машину, яка залюбки відвезе двох красивих панянок додому.

— Лійка, нас приймуть за повій, — п'яним голосом промукала Руська, ледь переставляючи ногами.

— Хрін їм, а не мінет, — в тон їй відповіла я, і почала махати рукою, зупиняючи машину.

— О! Моя Лі точно п'яна, раз заговорила про мінет.

— Я? — здивовано перевівши на неї погляд, перепитала я, забувши, про що взагалі йдеться.

— Лієчко, ти безумовно хочеш се-к-су, — останнє слово вона вимовила по складах, тому що язик її вже просто заплітався.

— О! — вигукнула я, коли біля нас зупинилася машина. — Поїхали!

— Стрибайте, красуні! Розважимося, — гордовитим голосом промовив хлопець за кермом, а другий, який сидів на пасажирському сидінні, вийшов на вулицю.

— Та ні, ми не вас чекаємо, — знітившись, відповіла я і, взявши Руслану за лікоть, хотіла відвести її в бік.

— Почекай, дівчино, ми добре заплатимо, — схопивши мене за руку, відповів цей нахаба, і вже хотів тягнути мене в бік машини.

— Ми не потребуємо, вибачте, — постаралася якомога серйозніше вимовити, і практично завмерла, коли із задніх дверей автомобіля вийшов іще один, двометровий амбал.

Мені стало страшенно моторошно, і я зрозуміла, що влипли ми дуже серйозно, і виберемося живими чи ні, я не знала. Але, якщо чесно, набагато краще було б, якби нас відразу вбили, бо перспектива бути зґвалтованими нас зовсім не приваблювала. Господи, як страшно.

— Ось ця плюгавка — моя, — сказав бугай, рукою вказуючи на мене, — а ту повію забирайте собі.

— Ні! Не чіпайте нас, — попросила я, коли мене підштовхнули до цього жахливого типу, а Руську схопили за руку.

— Та не вередуй, крихітко, тобі сподобається мій розмір, — сказав бугай, а я зрозуміла, що очі мені почало щипати від непролитих сліз.

— А тобі сподобається мій розмір! — за спиною пролунав загрозливий голос, і виродок, який тримав мене за руку, різко повернувся, тягнучи мене за собою.

«Господи, Дамір!», — подумала я, коли побачила його біля спортивного автомобіля, з битою в руках. Він був такий величезний і страхітливий, але я його зовсім не боялася, а була дуже рада бачити, тому що розуміла — він не дасть нас скривдити.

— Що тут, брате, наших жінок ображають? — несподівано з-за машини наших кривдників вийшов Кирило Тімурович, і на його лівій руці красувався кастет.

— Та ось, хлопці чомусь вирішили, що можна брати чуже.

— Пацани, ми перші цих повій зняли, тому їдьте на іншу вулицю, і шукайте сексу там, — промовив той, що продовжував утримувати п'яну Руську.

— Па-ца-ни, — якось насмішкувато промовив Дамір, постукуючи битою по долоні, — коли я був пацаном, у тебе ще піся маленька була.

— А в тебе зараз хоч встає?

— Ти хочеш поговорити про мій член? — серйозним тоном продовжив говорити Дамір, а я подивилася на подругу, яка тихо схлипувала, розмазуючи туш по обличчю.

— Дівчат відпустіть! — в тон Даміру, сказав Кирило Тімурович, лютим поглядом дивлячись на одного з селюків.

— А то що? — огидним голосом запитав бугай, міцніше стискаючи мою руку, на якій тепер, напевно, залишаться синці.