Юджи - Ірина Муза

Минуло півроку.

- Навіщо ти покликала мій дух, я чекаю на твою доньку. Мій дух чекає підселення. Чому восьма Юджі досі не зародилася в тобі? Шоста померла в муках і від забороненого закляття завдяки відьмі. Ти повинна знати, що в мене немає вічності в очікуванні. Я слабшаю. Мені потрібна ваша дочка, чи ти хочеш, щоб рід Юджі закінчився на тобі? Такого ще не було! Юджі вмирали після обряду, і мій дух міг чекати скільки завгодно в потойбічному світі. Але не тепер. Ти сама ледь вижила! - я дочекалася моменту, коли Дантеріон покинув наш Храм, його забрав із собою Айрон. Рада, як і раніше, в невіданні. Вони думають, що Дантеріон просто перебрався до мене. На якийсь час він зробив Айрона своїми очима і вухами. А маг Вітру, безкорисливо, в ім'я дружби, допомагає Дантеріону приховувати правду. Я сама кілька разів навідувалася до замку з Данте, підтримуючи цю ілюзію, але від того Данте було лише гірше. Настрій його падав. Йому не подобалося приховувати правду, і не подобалося бути простою людиною. Він не знав, чим займатися. Не міг знайти собі роботу. І мені було шкода його. Він бачив це в моїх очах і все частіше тікав до моря, щоб побути на самоті. Мені здається, такі моменти нас віддаляли одне від одного. Адже він не ділився зі мною своїми переживаннями, бо сам не міг прийняти себе таким... простою людиною, без магії.

Я сама не раз запитувала його, але він відповідав, що сам не знає причин, чому сумує.

Я відчувала його кохання, і кохала його так само, але через стільки часу Данте усвідомив втрату другої своєї половини, він не відчував себе повноцінним. Немов він втратив щось дуже важливе. Не міг переміщатися порталами. Не міг керувати вогнем. Не міг його закликати й контролювати. Він здавався безпорадним. Я навіть не знаю, як ще описати цей стан.

Я закликала дух шостої Юджі, яка чіплялася за цей світ завдяки силі джерела. Я прекрасно знала, що їй залишилося недовго. Духу потрібна була наша з Данте дочка. Але зачати дитину в нас із Данте не виходило. Я не знала в чому причина. Може була проблема в Данте, а може в мені.

Але я шукала зараз відповідь на зовсім інше запитання.

- Я розумію і відчуваю твій стан, але я не можу відповісти на твоє запитання! Ми намагаємося. Данте кохає мене щоночі, але в нас не виходить. Я не знаю у чому причина, - чесно відповіла я.

-Хтось із вас не відчуває себе повноцінно щасливим. Хтось із вас втратив половину себе... Ти за цим мене покликала? - здогадався дух

- Так! Я хочу, щоб Данте був щасливий! Скажи, як оживити його дракона? - з надією запитала я в духа. Дух дуже довго мовчав. Я навіть занервувала.

- Думаєш зможеш оживити дракона за допомогою джерела? Знаю, що ти думала про це... А чи готова ти заплатити за це? - я справді думала про це, тільки от не знала, як саме діяти.

- Джерело просто так не віддасть іскру дракону. Вона поповнила значний запас джерела. Та й для всього у світі має бути баланс. Дві настільки сильні істоти не можуть перебувати в Мікенії. Я вже одного разу казала тобі, ти прийшла в цей світ занадто рано. Твій час ще не настав. І зараз у Мікенії все так як має бути. Є тільки Єдина. Якщо ти хочеш повернути дракона, то маєш віддати джерелу гідне джерело магії... свою силу, сутність богині. Чи готова ти на такі жертви? - монотонним голосом відповів дух. Мені вистачило хвилини, щоб обміркувати все. Данте знову стане собою, а мені не потрібно все це. Я без Данте не була щаслива і його стан мене пригнічує. Нехай він буде щасливий!

- Готова! Хочу, щоб він був щасливий! Що потрібно робити? - впевнено запитала я.

- Іди до джерела Сьома Юджі, ти все зрозумієш! - відповіли мені, і я впевнено зробила крок у басейн.

Дантеріона Айрон переніс до храму і розпрощавшись у такий самий спосіб пішов геть. Данте з сумом подивився як за його другом зачиняється портал, але сумувати собі він не дозволить, у всякому разі цього не повинна бачити його кохана. Вона все його життя, і він уже встиг скучити за нею. До храму він зайшов швидким кроком, з величезним бажанням укласти кохану в свої обійми і подарувати їй запаморочливий поцілунок.

Що ближче він підходив до джерела, то більше почуття тривоги турбувало його. Нарешті він наздогнав басейн і одразу ж кинувся до нього. Побачена картина дуже його схвилювала. Юджі перебувала в центрі джерела, занурена глибоко в його води. Волосся світилося білим кольором, як, утім, і вся вона сама. Дантеріон перелякався, йому здавалося, що все, що відбувається, це щось неправильне. Блакитні нитки крізь білий колір тягнулися до богині, джерело сяяло різнокольоровими кольорами. Дантеріон не роздумуючи рушив до джерела і пробував дотягнутися. На його подив, Юджі стала спливати. Щойно вона піднялася з води по плечі, богиня важко задихала, обличчя спотворилося від болю і з її очей ще сильніше за колишнє ринуло світло, блакитний згусток енергії збільшувався з кожною секундою дедалі більше.

Серце Дантеріона впало в п'яти, коли він побачив, що волосся Єдиної знову темніє, тільки цього разу не темного кольору, а яскраво золотого відтінку. Він хотів запитати, але не встиг. Юджі піднесла згусток блакитної енергії до його грудей і його немов струмом прошибло, відкинула до борту басейну, і він відключився.

Прокинувся він раптово від того, що почав задихається, у паніці розплющив очі і зрозумів, що почав тонути. Спогад у голові пронісся спалахом. Він тут же сплив і закашлявся. У центрі джерела на спині без свідомості плавала його кохана. Дантеріон тут же рушив за нею і витягнув її з води.

- Кохана! Відкрий очі, - губи ніжно торкнулися моїх, - Ось так! - ще один поцілунок, - Слава Єдиній, ти прокинулася! - схвильованим голосом заговорив Данте, Глибоко вдихнувши, я раптом закашлялася, нахилилася на бік і відкашляла воду.

- Що сталося? Що ти робила з джерелом? З тобою все гаразд? - також хвилюючись запитував мене Данте.

- Це я в тебе хочу запитати, як ти почуваєшся? - підняла я запитально брову, адже мені було цікаво вийшло чи ні.