Юджи - Ірина Муза

- Ти не почуєш їх! У них сил навіть на ментальне мовлення, а це найпростіше і всього лише крапля магії, якої вони не мають зараз. Останні крихти всі ми використали для того, щоб бути зараз поруч зі своєю Єдиною. - До решти жерців долучився ще один, він майже не відрізнявся від жерців, що були наче близнюки один одного. Лише колір очей його вирізняв і мова.

- Кадмус? - упізнав Дантеріон колишнього мага вітру

- Мені більше не належить це ім'я. У мене взагалі його більше немає. Я жрець і вірний слуга Єдиної, це мета нашого життя, яке зараз обірветься так само, як і життя Єдиної. Усі ми відчули, як нитки смерті торкнулися нашої богині, ми зобов'язані бути там, де вона. - Кадмус не зміг приховати емоції скорботи, на відміну від інших жерців.

- Невже нічого не можна зробити? Вона не може померти! Поговори з ними! ТИ ж тепер один із них! Повинен бути вихід. Я готовий віддати за неї життя. Дракон мене в цьому підтримає! Ми пов'язані з ним і після шлюбного ритуалу з нею теж! - відчайдушно попросив допомоги Володар і Кадмус просто кивнув на його прохання і впровадився в коло жерців, що зараз стали колом над тілом Єдиної. Кожен жрець поклав свою праву руку на плече служителя, що стояв поруч, і в німому крику відкрив рот. Це тривало недовго. Жрець-Кадмус часто заморгав і перший розірвав коло, прибравши свою руку. Присів біля богині й схопив єдину світлу прядку, що майже потемніла.

- Часу майже немає. І немає надії, бо врятувати Єдину може лише джерело, а воно досі не оговталося від магії відьми, Води джерела змогли б наситити тіло Юджі цілющою та магічною силою. - почуті слова змусили Дантеріона думати швидко. Очі бігали з боку в бік, щось осмисливши й ухваливши для себе рішення, він підхопив Юджі на руки й, відкривши портал, просто-таки вбіг у нього. Жерці пішли за ним.

Дантеріон разом з коханою на руках швидко прослідував до головного храму до найбільшого джерела. Богиню поклав поруч із басейном, сам же увійшов у води джерела по талію і зосереджено заплющив очі. Жерці спілкувалися між собою дотиками, знову поклавши руки одне одному на плечі. Кадмус знову першим заговорив.

- Зачекай! Ти впевнений у тому, що робиш? Жерці кажуть, якщо ти зараз скористаєшся іскрою дракона, то вона потьмяніє. Дракон позбудеться свого вогню, а отже, і сили. Ти станеш звичайною людиною, що уживається в одному тілі з позбавленим магії драконом.

- Мені все одно! Лише б вона жила! Не заважай! - рявкнув йому у відповідь Володар і знову зосередився на задуманому. Він дійшов згоди з драконом. Дракон, як і Дантеріон, був готовий пожертвувати собою, а більшого Данте й не потрібно було.

Груди Данте спалахнули спочатку помаранчевим сяйвом, потім блакитним. Володар доклав руку до грудей, схопив яскраве блакитне сяйво і секунду помилувавшись зосередженням усієї сили вогняної могутності, опустив руку в джерело. Іскра у водах джерела спалахнула. Яскраві спалахи виходили за краї води, і своїм сяйвом замінювали всі кольори в полі видимості всіх, хто перебував у храмі. За мить джерело засяяло новою силою, вода була прозорою та іскрилася магією. Джерело було очищене. Не гаючи ні секунди, Дантеріон рушив до Юджі. Опустив тіло коханої у воду, залишивши на поверхні лише обличчя. Данте ласкаво гладив щоку і з надією дивився на заплющені очі.

- Ну ж бо, кохана! Живи! Чуєш! Я кохаю тебе! Дуже кохаю! Ми ще обов'язково будемо щасливі! Я все влаштую. Ти будеш найщасливішою жінкою в Мікенії, і щоночі я кохатиму тебе на шлюбному ложі. Ти народиш мені сина і дочку! У тебе ще повно нездійсненних бажань. Рідна! Я просто не зможу без тебе! Я тільки знайшов тебе і не можу втратити. Я стільки часу на тебе чекав! Стільки століть. Ти моя Єдина! Просто до нескінченності кохана! Ну ж бо, кохана! Живи! Прошу тільки про одне! Живи! - Дантеріон тримав Юджі у воді на руках. З відчаєм і надією благав води джерела повернути йому кохану, але нічого не відбувалося.

Він так захопився, що не й не помітив, як та сама єдина прядка, що залишалася світлою і темніла, знову почала забарвлюватися в білий відтінок.

Усе відбувалося дуже повільно, світлішала по черзі кожна волосинка, такими крихітними потоками джерело заповнювало тіло Юджі. Адже богиня вже була на межі смерті й майже перейшла межу.

Дантеріон, як і раніше, розповідав, яке життя їхнє з Юджі чекає попереду, що відволікся він лише тоді, коли всі жерці занурилися в джерело і знову оточили його з тілом богині на руках.

- Що відбувається? Вона житиме? Кадмус! - зажадав він у єдиного жерця, який тут говорив. Але жрець-Кадмус більше йому не відповідав, зате він почув його голос у себе в голові.

- Ти зробив усе, що від тебе залежало! Наша богиня до нас повернеться, тільки зараз не заважай. Покинь води джерела! Ти не повинен його торкатися!

- Але, як же Юджі! Вона буде жити? Вона ж жива? У мене вийшло? - не вгамовувався Дантеріон

- Просто чекай! - Дантеріону довелося відпустити тіло коханої, яка, до речі, без підтримки і все ще перебуваючи без свідомості, трималася на плаву. Щойно Дантеріон вийшов з басейну жерці щільніше обступили богиню, одну руку опустили у води джерела, іншою доторкнулися до Юджі. Очі всіх жерців стали знову звично білого кольору, і Дантеріон був упевнений, що зараз і жерці, і Юджі пов'язані джерелом, а йому справді залишається тільки чекати!

Дантеріон весь залишок дня намотував кола навколо величезного басейну, в якому, як і раніше, були нерухомі Юджі зі жерцями. Нічого не змінилося, Дантеріон спеціально запам'ятав позу кожного жерця, вони всі стояли так, як стали спочатку.

Два дні тіло Дантеріона, позбавлене магії, змогло протриматися без сну. Дантеріон не міг дозволити собі сон, він надто переживав, адже нічого не змінювалося, хіба що волосся, половина волосся знову набуло яскраво білого кольору, але все одно надто багато волосся ще було тьмяного коричневого кольору.

Надвечір другого дня виснажене тіло Дантеріона вимагало сну, і він як міг із цим боровся. Спочатку допомагав адреналін і переживання, але зараз було складніше не спати. Він стільки століть не спав, навіть забув, що це таке. Навіть не помітив, як прийняв сидячу позу біля басейну, а тим приліг, усього на п'ять хвилин, як він думав. Але зрештою, провалився в солодку дрімоту.