Вибрані твори. Том II - Бернард Шоу

Британій (підбігаючи до східців, щоб спостерігати, як вони пливуть). Все гаразд, Руфію?

Руфій (пливучи). Все гаразд.

Цезар (пливучи далі за всіх). Сховайся там коло вогнища; та навали дров на опускні двері, Британію.

Британій (кричить у відповідь). Я спочатку так і зроблю, а потім доручу себе богам моєї батьківщини. (Радісні крики долинають з моря. Британій дає повну волю своєму захопленню: човен підійшов до нього). Слава, слава, сла-в-а-аа!

Дія четверта

Стрибок Клеопатрин у східній гавані Александрії був у жовтні сорок восьмого року до н. е. У березні сорок сьомого року вона проводить післяполудневий час у своїм будуарі, в палаці, оточена сонмом найближчих жінок; вона слухає гру одної з дівчат-рабинь, що грає на арфі посередині покою. Учитель арфістки, старий музика, з поморщеним обличчям, опуклим лобом, білою бородою й вусами, закрученими на кінцях, і з підкреслено проникливим і претензійним виразом сидить навпочіпки на підлозі коло арфістки з правою боку, спостерігаючи за її виконанням. Біля дверей, перед групою рабинь — Фтататіт а. Крім арфістки всі сидять. Клеопатра — на кріслі проти дверей на протилежному боці кімнати, решта на підлозі. Клеопатрині жінки зі свити все молоді; найпомітніші з них — Чарміяна й Ірас а, її улюблениці. Чарміяна — ніби зроблений із теракоти маленький ельф, з довгастим обличчям; швидка в своїх рухах з прекрасними ручками й ніжками. Іраса — пухкеньке, добродушне створіння, досить дурненьке, з копицею рудого волосся і з нахилом хихотіти з найменшого приводу.

Клеопатра. Можу я…

Фтататіта (зухвало до арфістки). Замовкни, ти! Цариця говорить. (Арфістка припиняє грати).

Клеопатра (до старого музики). Я хочу навчитися грати власними руками. Цезар любить музику. Чи можеш ти навчити мене?

Музика. Звичайно, я, а не хто інший зможе вчити царицю. Хіба не я відкрив забутий метод давніх єгиптян, які могли до басової струни примусити тремтіти піраміду? Решта вчителів — шахраї. Я вже не раз їх критикував.

Клеопатра. Добре, ти будеш учити мене. Скільки на це потрібно часу?

Музика. Не дуже багато: лише чотири роки. Ваша величність спочатку повинна стати знавцем філософії Піфагора.

Клеопатра. А вона (показуючи на арфістку) стала знавцем філософії Піфагора?

Музика. Ах, вона лише рабиня. Вона вчиться, собака.

Клеопатра. Ну, тоді я теж буду вчитися, як вчиться собака, бо вона грає краще за тебе. Ти мене будеш учити щодня протягом двох тижнів. (Музика хапливо підводиться й низько вклоняється). Після цього щоразу, як тільки я візьму фальшиву ноту, тебе буде випорото; а якщо я братиму тих нот стільки, що не вистачить часу тебе пороти, тебе кинуть у Ніл на поживу крокодилам. Дайте дівчині золотого і відішліть їх усіх геть.

Музика (вельми спантеличений). Але справжнє мистецтво не можна так насилувати.

Фтататіта (виштовхуючи його). Що це? Суперечити цариці? Забирайся геть!

Фтататіта виштовхує його під регіт дам і рабинь. Услід за ними виходить і дівчина зі своєю арфою.

Клеопатра. Чи може хто-небудь із вас розважити мене? Є у вас які-небудь історії чи новини?

Іраса. Фтататіта...

Клеопатра. О, Фтататіта, Фтататіта, завжди тільки Фтататіта. Знову якась нова плітка, щоб підбурити мене проти неї.

Іраса. Ні, цього разу Фтататіта була добродійна. (Всі жінки сміються, тільки не рабині). Потіній намагався підкупити її, щоб дала йому змогу поговорити з тобою.

Клеопатра (гнівно). Га! всі ви продаєте аудієнції в мене, щоб я приймала лише тих, кого ви хочете, а не тих, кого я хочу бачити. Хотіла б я знати, скільки віддасть ота арфістка із свого золотого раніше, ніж вона залишить палац.

Іраса. Ми легко можемо це дізнатися для тебе. (Жінки сміються).

Клеопатра (гнівно). Ви смієтеся, але стережіться, стережіться! Я колись та дізнаюсь, яким чином примусити служити мені так, як служать Цезареві.

Чарміяна. Старий гачконосий! (Вони знову сміються).

Клеопатра (обурена). Замовкніте! Чарміяно, не будь же пришелепуватою єгипетською дурепою. Чи знаєте ви, чому я дозволяю вам усім зухвало патякати собі до вподоби, замість щоб повестися з вами так, як повелася б Фтататіта, якби вона була царицею?

Чарміяна. Тому, що ти силкуєшся у всьому бути схожою на Цезаря, а він дозволяє говорити кожному все, що йому подобається.

Клеопатра. Ні, але тому, що я його якось запитала, через що він це робить, і він сказав: «Дозволь твоїм жінкам базікати, і ти про щось дізнаєшся». «Що мені від них дізнаватися?» — сказала я. «Хто вони є», — сказав він; о, якби ви бачили його очі, коли він це говорив! Ви б скрутилися в клубок, порожні створіння! (Вони сміються. Вона люто напускається на Ірасу). З кого ви смієтеся, — з мене чи з Цезаря?

Іраса. З Цезаря.

Клеопатра. Коли б ти не була така дурна, то сміялась би з мене, а якби ти не була боязка, то не боялась би сказати мені це. (Фтататіта вертається). Фтататіто, вони кажуть мені, що Потіній запропонував тобі хабара, щоб його допустили до мене.

Фтататіта (протестуючи). Присягаюся богами моїх предків.

Клеопатра (деспотично перебиваючи її). Хіба я тобі не наказувала, щоб ти не заперечувала? Ти б цілісінький день кликала богів твоїх предків за свідків твоїх доброчинностей, коли б тільки я тобі це дозволила. Іди, бери хабара й приведи Потінія! (Фтататіта наміряється відповідати). Не сперечайся зі мною! Йди!

Фтататіта виходить, а Клеопатра, замислившись, починає блукати поміж своїм кріслом і дверима. Всі, підвівшись, стоять.

Іраса (знехотя встаючи). Ах! Як би я хотіла, щоб Цезар був уже в Римі!

Клеопатра (погрозливо). Той день, коли він поїде, буде поганим днем для всіх вас. О, якби мені не було соромно показати йому, що в душі я така ж жорстока, як і мій батько, — я примусила б тебе розкаятися в оцих твоїх словах! Чому ти хоче, щоб він поїхав?

Чарміяна. Він робить тебе такою жахливо прозаїчною, й серйозною, і вченою, і філософською. Це ще гірше, ніж бути релігійною у наші літа. (Жінки сміються).

Клеопатра. Припиніть оце безконечне хихотіння. Притримайте язики!

Чарміяна (з насмішкуватою покорою). Добре, добре, постараємося бути гідними Цезаря.

Вони знову сміються. Клеопатра мовчки казиться, блукаючи взад і вперед. Фтататіта повертається з Потінієм, який зупиняється коло порога.

Фтататіта (коло дверей). Потіній просить, щоб вухо цар...

Клеопатра. Так, так, досить. Нехай увійде. (Вона сідає на своє місце. Всі сідають, крім Потінія, який проходить на середину зали. Фтататіта займає своє попереднє місце). Ну, Потінію, які останні новини від твоїх повстанців-друзів?

Потіній (погордливо). Я не друг повстання,