Вибрані твори. Том II - Бернард Шоу

Руфій (встаючи). Цезарю, коли остров’янин закінчить проповідь — поклич мене. Я хочу піти ще раз поглянути на ту машину, де вода кипить. (Він іде в маяк).

Британій (щиро). О, Цезарю, мій великий владарю, коли б тільки міг переконати тебе, що треба дивитися на життя серйозно, як це роблять люди на моїй батьківщині!

Цезар. Вони справді так роблять, Британію?

Британій. Хіба ти не був там? Хіба ти їх не бачив? Який британець говорить так, як ти у хвилини легковажности? Який британець зневажить відвідування відправ у священнім гаю? Який британець стане носити різнокольорову одежу, як ти, замість простої синьої, яку слід носити всім поважним, шановним людям? У нас все це — питання моралі.

Цезар. Добре, добре, мій друже. Колись я обґрунтуюсь і, можливо, справлю синю тогу. Але поки що я повинен жити далі, якомога краще за моїм римським необміркованим способом. (Аполлодорій проходить повз маяк). Що це?

Британій (хутко обертається і з офіційною погордою гукає до цього незнайомого). Що це? Хто ти? Як ти сюди зайшов?

Аполлодорій. Заспокойся, мій друже, я не збираюся тебе з’їсти Я приїхав із Александрії з коштовним подарунком для Цезаря.

Цезар. Із Александрії!?

Британій (суворо). Це є Цезар, добродію.

Руфій (з’являючись у дверях маяка). Що ще трапилось?

Аполлодорій. Привіт тобі, великий Цезарю! Я — Аполлодорій-сицилієць, артист.

Британій. Артист! Чому вони пропустили цього волоцюгу?

Цезар. Тихше, чоловіче. Аполлодорій — славетний патриціанський аматор.

Британій (розгублено). Прошу цього пана пробачити мені. (До Цезаря). Я зрозумів, ніби він сказав, що він професіонал. (Трохи зніяковілий, він дозволяє Аполлодорієві наблизитися до Цезаря і поступається йому своїм місцем. Руфій, оглянувши Аполлодорія з голови до ніг з підкресленою зневагою, відходить на другий бік майданчика).

Цезар. Милости просимо, Аполлодорію. Яка у тебе справа?

Аполлодорій. По-перше, передати тобі подарунок від цариці цариць.

Цезар. Хто це така?

Аполлодорій. Клеопатра єгипетська.

Цезар (говорить, бажаючи прихилити його до себе, зі своєю найпривабнішою манерою). Аполлодорію, тепер не час гратися в подарунки. Прошу тебе, вернися до своєї цариці і скажи їй, що коли все буде гаразд, то я повернуся до палацу сьогодні ввечері.

Аполлодорій (до Цезаря). Я не можу вернутися. Коли я під’їздив до маяка, якийсь дурень кинув у море великий шкіряний мішок. Він розбив носа моєму човнові; я ледве встиг дістатися до берега зі своїм вантажем, як бідна шкаралупка затонула.

Цезар. Дуже шкодую, Аполлодорію. Дурневі буде догана. Ну, добре, добре; що ти привіз мені? Цариця образиться, коли я не гляну на її подарунок.

Руфій. Хіба ти можеш гаяти час на таку дурницю? Цариця — лише дитя.

Цезар. От через це саме ми й не повинні розчаровувати її. Який подарунок, Аполлодорію?

Аполлодорій (до Цезаря). Це перський килимкраса! А в ньому — так мені було сказано — голубині яйця й кришталеві келехи й крихкі коштовні речі. Я не зважився дозволити нести його з дамби цими вузенькими висячими сходами.

Руфій. Тоді підніми його журавлем, підоймою. Яйця ми відішлемо кухареві, із келехів питимемо наше вино, а килим буде постіллю для Цезаря.

Аполлодорій. Підойма! Цезарю, я заприсягся оберігати цей килим, як оберігаю власне життя.

Цезар (весело). Тоді нехай і тебе піднімуть одночасно, а якщо ланцюг обірветься — ти й голубині яйця загинете разом. (Він підходить до ланцюга і з цікавістю його розглядає).

Аполлодорій (до Британія). Цезар говорить серйозно?

Британій. Його манера говорити — легковажна, тому що він італієць; але він робить те, що каже.

Аполлодорій. Серйозно чи ні, але він говорив добре. Дайте мені кілька солдатів, щоб привести в рух цю підойму.

Британій. Залиш підойму мені. Іди й дожидай спуску ланцюга.

Аполлодорій. Добре. Ти хутко побачиш мене там. (Повертається до всіх їх спиною й показує красномовним жестом до неба над парапетом). Я піднімуся з моїм скарбом, як сонце.

Він відходить тією ж дорогою, якою прийшов. Британій іде в маяк.

Руфій (невдоволено). Ти справді будеш чекати тут оцих дурощів, Цезарю?

Цезар (відходячи від підойми й побачивши, що вона рушає). Чому ні?

Руфій. Єгиптяни покажуть тобі «чому, ні», коли в них буде досить здорового глузду, щоб заскочити нас з берегового кінця моря, доки нашу барикаду буде закінчено. А ми тут сидимо й чекаємо, як ті діти, щоб подивитися на килим, наповнений голубиними яйцями.

Гримотить ланцюг, підтягнутий так, щоб звільнити парапет. Потім він повертає за маяк і зникає з очей.

Цезар. Не бійся, мій сину Руфію. Як тільки перший єгиптянин зробить свій перший крок уздовж дамби — пролунає тривога і ми обидва доскочимо з нашого кінця барикади раніше, ніж египтяни досягнуть її з їхнього кінця, — ми обидва, Руфію: я — дід і ти — його найбільший хлопчик. І дід буде там перший. Тому — мир і дай мені ще фініків.

Аполлодорій (внизу з дамби). Давай, тягни. Та-аа-ак! (Ланцюга знову підтягнуто, й він вертається назад із-за маяка. Аполлодорій гойдається на ланцоюгові в повітрі зі своїм килимовим пакунком на кінці цього ланцюга. Він заводить пісню в ту хвилину, коли розгойдується над парапетом):

Вгорі, вгорі побачите блакить,

Яка не світить і в жіночім оці.

Легше, зупиніте. (Він перестає підніматися). Повертай! (Ланцюг з’являється спереду над майданчиком).

Руфій (гукає вгору). Спускай! (Ланцюг і його вантаж починають опускатися).

Аполлодорій (гукає вгору). Легше... помалу… пам’ятайте про яйця.

Руфій (гукає вгору). Легше... помалу... помалу!

Аполлодорія з пакунком без будь-якої шкоди приставлено на плити посеред майданчика. Руфій і Цезар допомагають Аполлодорієві відчепити ланцюга від пакунка.

Руфій. Піднімай!

Ланцюг з гримотінням піднімається над їхніми головами. Із маяка виходить Британій і допомагає їм розв’язати килима.

Аполлодорій (коли мотузки розв’язані). Відійдіть, друзі мої. Нехай Цезар побачить. (Він розгортає килима).

Руфій. Нічого, крім купи шалей. Де ж голубині яйця?

Аполлодорій. Наблизься, Цезарю, і пошукай їх поміж шалями.

Руфій (вихоплюючи меча). А, зрада! Не підходь, Цезарю. Я бачив, що шаль ворушиться: в ній щось живе.

Британій (вихоплюючи меча). Це гадюка..

Аполлодорій. Насмілиться Цезар засунути руку в мішок з гадюкою?

Руфій (кидається на нього). Зрадницька собако!

Цезар. Тихше. Вложіть свої мечі в піхви. Аполлодорію, твоя гадюка, здається, дихає дуже рівно. (Він засовує під шаль оголену руку). Це гарненька гадючка.

Руфій (витягаючи другу руку). Покажись-но нам цілком. (Вони витягають за руки Клеопатру, яка залишається сидіти. Скандалізований Британій з жестом протесту вкладає меча в піхви).

Клеопатра (тяжко дихаючи). Ох, я задихнулась. О, Цезарю, чоловік стояв на мені в човні, і великий мішок