Навіщо. What For - Марія Старожицька

You won’t be able to wash out the burnt rubber of tyres…

…The white guardian angel is drying, spread on the heater;

The angel will take off again for a night flight.

10 February 2014

Дівчина довго збирала гусяче пір`я,

Видирала з подушки, бо як же ночами спати,

Коли весь час вже прямо тут, на подвір`ї,

Попід будинком залпами б`ють гармати.

Це ось така акустика у столиці:

Вибухи, постріли краще чути чимдалі.

Ось так пір`їна – довга, немов з орлиці,

Стихло, здається? Ні, ще гупає далі.

Потім, коли зібрала його багато,

Білі-пухнасті крила собі зробила -

І полетіла, тільки би не чекати,

І понад боєм високо пролетіла.

Той, хто помітив, вирішив – янгол з неба,

В місиві чорнім його охоронець білий,

І у двобої вистояв так, як треба,

І вже під ранок вийшов із пекла цілий.

Дівчина плаче – ну і бруднющі крила,

Палену гуму чисто не відіпрати…

… На батареї сушиться янгол білий,

В ніч доведеться янголу вилітати.

10 лютого 2014 року

He is from the Heavenly Hundred, he was buried and lamented after

And she's left behind having never become his wife...

Passers-by do not see how behind her self-knitted scarf

Her naked heart is beating like a birdie.

The bullet had hit him right where it was meant to hit, no mercy, and with a hint:

Dreams are helpless against iron and gunpowder.

An ace sniper always chooses romantic ones as his targets

When selecting offerings to his merciless Moloch.

Four young boys, and the littlest, the Dad's little daughter:

This same shot killed all their children at once;

And the mountain hut with cherry orchard is smashed.

His helmet was in a protective color but could not protect him.

She's still looking for the witnesses of this frightening story:

The one who stood next to him when he fell died himself the next night.

Were there photos or films, you could at least find trajectories

And find out who the sniper was, and look this inhuman man in the eye.

This girl will never forgive what she'd lost.

She will live for the two of them, for the seven of them, she will love, she will fight...

He's from the Heavenly Hundred, he was buried and lamented after,

And she's left behind to look piercingly into the sky.

5 March 2014

Він з Небесної сотні, його поховали, відплакали,

А вона залишилася, так і не ставши дружиною…

Перехожі не бачать, як за самов`язаним шарфиком

Її серце оголене б`ється малою пташиною.

Куля в нього поцілила, влучно, безжально і з натяком -

Мрія буде безсилою проти заліза і пороху,

Вмілий снайпер завжди вибирає мішенню романтика,

Обираючи жертву своєму безжальному Молоху.

Хлопців четверо, ще і найменша, татусева донька

Цим же пострілом вбиті одразу усі їхні діти

І розтрощено хатку у горах з вишневим садочком,

Шолом кольором був захисний, та не зміг захистити.

А вона все розшукує свідків страшної історії-

Той, з ким поруч він впав, сам загинув наступної ночі

Хоч би фото чи відео -- можна знайти траєкторії,

Та обчислити снайпера, глянути нелюду в очі.

Не пробачить ніколи ця дівчинка того, що втратила,

Буде жити за двох, за сімох, і любити, і битися…

Він з Небесної сотні, його поховали, відплакали,

А вона залишилася щемко на небо дивитися.

5 березня 2014 року

The black-and-white winter is treacherously surrendering barricades,

To wash out the baked blood from cobblestones, with water streams,

Though Kievites have got used to explosions and barrage,

To sleepless nights and closed Metro stations.

Not looking for seats, offices, medals or glory,

With a self-made shield and a Red Cross on the shield,

This lad puts on a balaclava under a scooter helmet,

And goes on patrol as you have to go on patrol.

To be continued, of course, as it's still far away from the victory.

But it's already the turning point. And the victory's nearing.