Смарагдова книга - Керстін Гір
Ґідеон кивнув. Обличчя його було блідим і напруженим, він уникав поглядів у мій бік. Досі все йшло так, як ми припускали. Принаймні загалом.
— Операція «Чорний Турмалін і Сапфір» відбудеться сьогодні. Якщо годинник на стіні йде правильно, за кілька хвилин я стрибну назад у 2011 рік. Там усе підготовлено для зустрічі з Люсі й Полом.
— Точно, — задоволено зауважив граф, діставши з кишені конверт і подавши його Гідеонові. — Тут я стисло описав свій план. Ніхто з моїх Вартових у майбутньому не має й подумати стати тобі на заваді.
Він підійшов до каміна і якусь хвилю пильно дивився на вогонь. А тоді обернувся. Його очі зблиснули над орлиним носом, і вся кімната раптом ніби наповнилася його присутністю. Він підніс руки.
— Нині всі пророцтва здійсняться. Нині людство отримає ліки не баченої досі сили! — вигукнув він.
Граф замовк і подивився на нас, чекаючи оплесків. Я вже подумала, чи не вигукнути захоплено: «Вау! Клас!» Але навряд чи це вийшло б із моїми слабенькими акторськими здібностями. Ґідеон теж дивився на нього мовчки. А Ракоці мав нахабство ще й гучно гикнути в цей урочистий момент. Граф прикро цмакнув язиком.
— Ну… — повільно мовив він, — гадаю, тут усе ясно. — Він підійшов до мене й поклав руку на плече. Я ледве стримала ся, щоб не струсити її, як тарантула. — Удвох, моя люба, ми добре проведемо час, еге ж? — голосно сказав він. — Ти ж знаєш, що маєш потоваришити мені трохи довше, ніж Ґідеон?
Я кивнула і загадалася, чи не змінив, бува, граф своє уяв лення про жінок? Якщо він припускає, що я все розумію, то, виходить, я не можу бути такою вже дурепою, чи… Але він уже самовпевнено правив далі:
— Зрештою, наш юний Ґідеон повинен переконливо пояснити Чорному Турмаліну і його Сапфіру, що їхня дочка помре, якщо вони зараз же не віддадуть йому свою кров, — він тихо засміявся й обернувся до Ґідеона. — Ти можеш трохи перебрати міру та закинути про те, що Ракоці любить кров незайманих, і про трансільванський звичай виривати серце наживо, але я впевнений, що в цьому не буде потреби. Наскільки я знаю цих нерозважливих молодих людей, вони негайно дадуть тобі кров.
Ракоці видав гавкучий сміх, і граф підтримав його:
— Людьми так легко маніпулювати, еге ж?
— Але ви ж не зробите нічого такого Ґвендолін… — перепитав Ґідеон, блиснувши на мить очима, досі ще не дивлячись на мене.
Граф усміхнувся:
— Як ти можеш таке питати, дорогий друже? Та тут і волосина не впаде з її голови. Вона лише трохи побуде моєю заручницею. А саме — поки ти не повернешся з 1912 року в 2011 рік із кров’ю. — Він заговорив гучніше: — І ці священні покої здригнуться, коли братство збереться гуртом і Коло крові у хронографі замкнеться. — Граф зітхнув. — Ох, як би я хотів навідатись цієї магічної миті. Ти мусиш мені про все розказати!
Так, так, так. Учений шпак говорить всяк. Я помітила, як мимоволі зціпила зуби. Щелепи аж заболіли. Тим часом граф підійшов до Ґідеона впритул, їхні носи майже зіткнулись. Ґідеон незмигно дивився на нього. Граф підніс вказівний палець.
— Твоє завдання принести мені еліксир, який ви знайдете під сузір’ям Дванадцяти, без жодної затримки. — Обхопивши Ґідеона за плечі, граф подивився йому в очі. — Без жодної затримки.
Ґідеон кивнув.
— Я тільки не розумію, чому ви наказуєте принести еліксир у цей рік, — сказав він. — Хіба його не заслуговує більше людство нашого часу?
— Це мудре, філософське питання, — відповів граф, усміхаючись, і відпустив його. — І я радий, що ти це спитав. Та наразі ніколи про це говорити. Я охоче розкрию тобі мої складні плани, коли все буде виконано. А доти просто довірся мені!
Я мало не зареготала! Але таки змовчала. Піймавши погляд Гідеона, я навіть подумала, що він це помітив, проте той уперто дивився повз мене. Дивився на годинник, стрілки якого безжально рухалися вперед.
— Ага, ще одне: у Люсі й Пола є власний хронограф, — сказав Ґідеон. — Вони можуть спробувати стрибнути до вас, сьогодні або навіть раніше… і завадити всьому, зокрема передаванню еліксиру.
— Ну, закони континууму ти таки маєш розуміти. Досі їм не вдалося зламати мої плани, інакше ми б з вами тут не сиділи, еге ж? — Граф усміхнувся. — А на майбутні кілька годин, поки еліксир не дійде до мене, я вжив додаткових запобіжних заходів. Ракоці та його люди вб’ють кожного, хто зважиться наблизитися до нас.
Ґідеон кивнув і поклав руку на живіт.
— Ну, час іти, — сказав він, і нарешті наші погляди зустрі лися. — Я незабаром повернуся з еліксиром.
— Я впевнений, що ти чудово виконаєш цю роботу, мій юний друже, — радісно сказав граф. — Гарної мандрівки! Ґвендолін і я проведемо час за келихом вина.
Поглянувши на Ґідеона, я спробувала передати йому все своє кохання — і раптом Ґідеон зник. Я ладна була розпла катися, проте закусила губу і змусила себе думати про Люсі.
У салоні леді Тілні за канапками й чаєм ми не раз про ходили наш план. Я знала, що ми здолаємо графа тільки його ж зброєю, якщо хочемо спекатися його назавжди. Наче все було просто, принаймні ідея Люсі виглядала розумною. Вона висловилася, ми спочатку злегковажили, та потім Ґідеон кивнув.
— Так, — сказав він. — Можливо, ти маєш слушність.
Він знову пройшовся кімнатою.
— Припустімо, ми зробимо те, що хоче граф, і дамо Ґідеонові нашу кров, — правила далі Люсі. — Тоді він зможе замкнути Коло другого хронографа і передати еліксир графу, який стане безсмертним.
— Але ж саме з цієї причини ми й уникали його протягом багатьох років! — здивувався Пол.
Люсі піднесла руку:
— Стривайте. Нумо, подумаймо ще.
Я кивнула. Хоч я точно й не тямила, до чого вона хилить, але десь у моїй голові постав маленький знак питання, який хутко перетворився на знак оклику.
Граф буде безсмертним до моменту мого народження. Правильно, — озвався Ґідеон. І враз замислився. — А це означає, що він стрибає живий по всій світовій історії. Навіть у наш час!
Пол спохмурнів.
— Ви маєте на увазі…
Люсі кивнула.
— Ми вважаємо, що граф спостерігає за всією цією драмою в прямому ефірі та в кольорі. — Вона замовкла на мить. — І я думаю, що сидить він у першому ряду!
— Внутрішнє Коло, — припустила я.
Решта кивнула.
— Внутрішнє Коло. Граф — один із Вартових.
Я подивилася графові в обличчя. Ким він був?
Годинник над каміном гучно
