Зачароване скло - Діана Вінн Джонс
Ендрю виявив, що дивиться на містера Брауна, на іншій стороні платформи. Ронні Сток майже міг бути близнюком містера Брауна. Містер Браун дивився на Ронні у повному білому обурені, тому що немислимо, щоб і у самого Оберона був двійник у Мелстоуні.
“Добре”, подумав Ендрю: “це твоя власна вина, бо живеш тут так довго!”.
Містер Браун повільно повернувся та пошукав у натовпі Ендрю. Знайшовши, він підняв елегантний білий палець. Ендрю був вимушений приготуватися протистояти атаці електричної магії. Світ став сірим та запаморочливим для нього і він змушений був обпертися на Сташ та Тарквіна.
Тоді містер Браун повернув пальця у напрямку Ронні Стока. У Ронні не було захисту від магії. На мить він захитався, а потім впав на платформу із порожнистим тріском, як падаюче дерево.
Жах заполонив усе. Пані в капелюхах нахилилися над Ронні. Люди почали штовхатися у натовпі, викрикуючи:
- Пустіть мене, я медсестра!, - або, - З дороги! Швидка допомога Святого Джона!, - чи, -Я знаю як надати першу допомогу!- поки містер Браун просто стояв, де стояв, злий, а щодо іншого байдужий.
У метушні, кінь втік від Тітанії.
Ейдан відчув, що хтось підштовхнув його ліктем. Поруч із ним стояв, хихикаючи, Пак.
- Думаєш ти у безпеці, еге ж? – сказав він Ейдану. Він злегка помахав однією пухкою рукою.
До Ейданово жаху, срібний талісман полетів з його шиї та приземлився у траві через декілька ярдів.
Рольф пірнув за талісманом, підібрав його ротом та одразу ж кинув, із вереском. Срібло отрута для перевертнів. Ейдан також пірнув за талісманом, продираючись на ним у траві, на колінах. Він майже дотягнувся, коли, якимось чином, у натовпі з’явилася прогалина і він побачив містера Брауна, який стояв на платформі та дивився на нього. Це був нещадний та зневажливий погляд. Ейдан стояв на колінах, де стояв та дивився на містера Брауна, почуваючись повністю нікчемним, маленьким, дурним і нерозумним. Він одразу зрозумів хто містер Браун і він знав, що містер Браун не має до нього ніякої поваги.
- Що ж, дуже погано! – сказав він Рольфу. – Ніби це мене турбує! – Він подивився навкруги де талісман і виявив, що той зник.
У полі, Тітанія перестала переслідувати коня та вказала на Ейдана. З іншого боку, жінка-поліцейський, яка наглядала за дітьми у “Вигадливі Сукні” також вказувала на Ейдана та кричала. Дивні істоти повстали з усіх кінців поля та просувалися до Ейдана. Раптом, він став сам один із Рольфом у широкому колі трави, з Охоронцями та високими людьми у шоломах, що йшли на нього з одного напрямку, менший народ, із антенами, поспішали до нього з іншого, і дивні створіння з мереживними крилами текли до нього звідусіль. Це було гірше ніж усе, що відбувалося у Лондоні. Божевільною, кошмарною частиною цього було те, що група все ще продовжувала грати та зіштовхнулася із механічною музикою з каруселі. І все це при яскравому денному світлі.
Ендрю все ще погойдуючись та у запаморочені, побачив Ейдана, що стояв на колінах на відстані, а до нього сходилися істоти.
- Маю допомогти йому! – сказав він. Він думав, що сказав це Сташ, але лише Тарквін був поруч. Сташ сказала:
- Я повинна спіймати бідолаху Сніжка! – та понеслася геть.
Перш ніж Ендрю зміг поворухнутися, з’явилося дивне голосіння та невиразні крики, які ставали голосніше та голосніше. Через живопліт позаду платформи проломився Гроіл, із своєю армією переслідувачів, що йшли за ним по п’ятах. Було очевидно, що Гроіл не має жодної гадки, що тут відбувається Фестиваль. Він піднявся на платформу – яка гойдалася та скрипіла під його вагою – заплутався у ряді прапорців та дивився навколо, із подивом, поки боровся за звільнення від прапорців. Потім, коли його переслідувачі потекли на платформу за ним, Гроіл подолав перешкоду у вигляді Ронні Стока та стрибнув на землю, ударивши двох пані у капелюхах по боках та посипаючи групу прапорцями, коли ішов. Він мчав по полю великими кроками та заховався на землі, десь біля пивного намету. Переслідувачі його втратили. Вони бігали туди-сюди, шукаючи Гроіла, перешкоджаючи істотам наступати на Ейдана і перекидаючи пекарський прилавок. Деякі роїлися у надувному замку, а інші вторглися на карусель, яка зупинилася із гучним пароподібним вереском.
Протягом кількох секунд, Фестиваль розчинився у сумбурі. У місці, відгородженому мотузкою, собаки та більшість поні сказилися, в той час як діти з “Вигадливих Суконь” притулилися один до одного та верещали, а Мейбл Браун бігала туди-сюди, викрикуючи накази, які ніхто не слухав. Зі сторони пивного навісу прийшли крики, тріск та звуки напоїв, що лилися. Місіс Сток, ковзаючи та сковзаючи по булочках та шоколадних тістечках, винеслася з-під її прилавку з одягом та пішла на Гроілових переслідувачів зі своєю парасолькою.
- Забирайтеся геть звідси, ви, чудовиська! – скрипіла вона, тикаючи та гамселячи та б’ючи щосили, та зламуючи декілька антен.
Поруч, Шон витягнув одну з подушок з величезної сукні його матері та лупив по кожній істоті, що наважувалася підійти. Тріксі підтримувала його з іншою подушкою. Летіло пір’я. Істоти здригалися та волали та бігали.
Містер Сток вийшов з конкурсного намету, несучи кабачок-дирижабль на плечі та прагнучи дізнатися, що відбувається. Коли він побачив орди, що наступали на Ейдана, він перекрив цей шлях, вертячи великим овочем. Пак, який біг за ордою, кричачи на них, щоб схопили Ейдана та вбили Рольфа, був першою жертвою містера Стока. Кабачок зловив його ТОК! - по голові. Він вклав Пака точно на траву, але могутній овоч залишився непошкодженим, крапчастим та блискучим.
Тим часом, інші люди вийшли з конкурсного намету та жбурляли Призову картоплю у мішанину.
Весь натовп, включаючи містера Стока, розсіявся від галопуючого Сніжка, якого Сташ переслідувала по п’ятах.
