Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Джоан Роулінг
- Що, Гаррі? - запитав Дамблдор, бо Гаррі раптом зупинився.
- Перстень пропав, - сказав Гаррі, роззираючись довкола. - Але я подумав, що десь тут мала б лежати губна гармошка, наприклад.
Дамблдор усміхнувся, дивлячись на нього поверх окулярів, схожих на два півмісяці.
- Дуже проникливо, Гаррі, але губна гармошка була тільки губною гармошкою.
І з цими загадковими словами він помахав Гаррі рукою, даючи зрозуміти, що розмову закінчено.
- РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ -
Фелікс-феліціс
Наступний ранок починався для Гаррі з уроку гербалогії. Він не міг за сніданком розповісти Ронові й Герміоні про чергову зустріч з Дамблдором, побоюючись, що їх підслухають, однак переповів їм усе, коли вони йшли повз овочеві грядки до оранжерей. Лютий вітер, що віяв у вихідні, нарешті вщух; зате все довкола знову оповила мряка, тому друзі шукали потрібну оранжерею трохи довше, ніж завжди.
- Ого, страшно й подумати, юний Відомо-Хто, - тихо сказав Рон, коли вони зайняли місця довкола одного з вузлуватих снарґалуфових пеньків, що були темою цього семестру, й почали натягувати захисні рукавиці. - Але я й досі не врубаюся, навіщо тобі Дамблдор усе це показує. Тобто це дуже цікаво, але який у цьому сенс?
- Не знаю, - стенув плечима Гаррі, прилаштовуючи гумовий щит. - Але він каже, що це важливо і що воно допоможе мені вижити.
- Я вважаю, що це правильно, - щиро сказала Герміона. - Абсолютно необхідно якомога більше знати про Волдеморта. Бо ж як інакше намацати його слабкі місця?
- А як пройшла остання зустріч у Слизорога? - глухо запитав її Гаррі з-за гумового щита.
- Ой, досить добре, справді, - відповіла Герміона, нап’ялюючи захисні окуляри. - Тобто він трохи зануджує всіх розмовами про своїх колишніх учнів, що поставали знаменитостями, і просто липне до Маклаґена, бо в того, бач, добрі зв’язки, але їжа була дуже смачна, а ще він познайомив нас з Ґвеноґою Джонс.
- З Ґвеноґою Джонс? - витріщив за окулярами очі Рон. - Отією Ґвеноґою Джонс? Капітанкою «Гарпій з Голігеду»?
- Ага, - підтвердила Герміона. - Особисто мені здається, що вона про себе надто високої думки, але...
- Годі вже там розмовляти! - суворо урвала її професорка Спраут, йдучи до них. - Ви й так відстаєте, усі вже давно працюють, а Невіл уже добув перший кокон!
Друзі озирнулися; і справді, Невіл хоч і мав закривавлену губу та глибокі подряпини на щоці, але тримав на долоні неприємно пульсуючу зелену штуку завбільшки з грейпфрут.
- Добре, пані професорко, починаємо! - вигукнув Рон, а коли Спраут відвернулася, тихенько додав: - Треба було б, Гаррі, використати «Глушилято».
- Ні, не можна! - відразу заперечила Герміона, котру, як завжди, страшенно дратувала будь-яка згадка про Напівкровного Принца та його закляття. - Ворушіться, час уже починати...
Вона стурбовано глянула на хлопців; вони удвох набрали повні груди повітря й накинулися на вузлуватий пеньок, довкола якого стояли.
Той моментально ожив; з його верхньої частини випорснули довгі колючі, мов у ожини, прутики-лози й почали батожити повітря. Один вчепився Герміоні у волосся, і Рон ледве відбив його напад садовим секатором; Гаррі зумів схопити кілька лозин і зв’язати їх докупи; поміж гілочками, що звивалися, мов щупальця, з’явився отвір; Герміона відважно запхнула туди руку, і отвір заклацнувся, наче пастка, навколо її ліктя; Гаррі з Роном щосили сіпали й шарпали лози, примушуючи отвір розкритися. Герміона висмикнула руку, стискаючи між пальцями такий самий, як і в Невіла, кокон. Колючі лози миттю втяглися назад, і вузлуватий пеньок знову почав нагадувати звичайну мертву дровиняку.
- Навряд чи я посаджу таке паскудство у своєму садочку, коли матиму власний дім, - сказав Рон, зсовуючи на лоба захисні окуляри й витираючи з обличчя піт.
- Подай миску, - попросила Герміона, відвівши в бік руку з пульсуючим коконом; Гаррі підсунув їй миску, Герміона гидливо кинула кокон туди.
- Не треба так кривитися, добре їх почавіть, поки свіженькі! - гукнула професорка Спраут.
- Отож, - продовжила Герміона перервану розмову, наче на неї щойно й не нападав пеньок, - Слизоріг збирається святкувати Різдвяний вечір, і тепер тобі, Гаррі, ніяк не вдасться вислизнути, бо він попросив, щоб я з’ясувала, коли ти будеш вільний, і запланує святкування на той вечір, коли ти точно зможеш прийти.
Гаррі застогнав. Рон, який тим часом намагався розчавити кокон, накрив його просто в мисці руками, випростався й щосили натис, а тоді сердито запитав:
- І що, це знову буде свято для Слизорогових улюбленців?
- Так, лише для членів Слизоклубу, - підтвердила Герміона.
Кокон вислизнув з-під Ронових пальців і вдарився об скло оранжереї, звідти відскочив прямісінько в потилицю професорки Спраут і збив їй з голови старого латаного капелюха. Гаррі кинувся по кокон. Коли він повернувся, Герміона говорила:
- Та це ж не я вигадала назву «Слизоклуб»...
- «Слизоклуб», - повторив Рон зі зневажливою посмішкою, гідною Мелфоя. - Жалюгідно. Сподіваюся, тобі там буде весело. Знюхаєшся з Маклаґеном, а Слизоріг зробить вас Слизокоролем і Слизокоролевою...
- Нам можна приводити з собою гостей, - Герміона хтозна-чого залилася рум’янцем, - і я збиралася тебе запросити, але якщо ти вважаєш, що це дурість, то як собі хочеш!
Гаррі раптом пошкодував, що кокон не відлетів ще далі, щоб йому не треба було сидіти з цією парочкою. Вони його навіть не помічали, тож він схопив миску з коконом і почав енергійно і якнайгучніше його чавити; на жаль, це не завадило йому чути кожнісіньке слово їхньої бесіди.
- Ти збиралася мене запросити? - вже іншим голосом запитав Рон.
- Так, - огризнулася Герміона. - Але, звичайно, якщо ти хочеш, щоб я знюхалася з Маклаґеном...
Виникла пауза, під час якої Гаррі ретельно чавив упертого кокона садовою лопаткою.
- Ні, не хочу, - ледь чутно пробурмотів Рон. Гаррі промахнувся і замість кокона розбив миску.
- Репаро, - швиденько проказав він, торкаючись уламків чарівною паличкою - і миска знову стала ціла. Але цей гамір нагадав Ронові й Герміоні, що біля них присутній Гаррі. Герміона заметушилися й почала розгублено шукати свій підручник «М’ясоїдні дерева світу», щоб знайти там правильний спосіб вичавлювання соку зі снарґалуфових пеньків; а на Роновому трохи зніяковілому обличчі вималювалася радість.
- Дай мені, Гаррі, - попросила Герміона, - тут написано, що їх треба проколювати чимось гострим...
Гаррі передав їй миску з коконом, вони з
