Казки народів світу - Автор невідомий - Народні казки
Отоді вже почалися в усьому королівстві справжні веселощі! Вітек влаштовував бенкет за бенкетом, накликав гостей і справив одинадцять весіль одразу. Всі були щасливі й вдоволені. Вітек хотів поділити королівство між братами, та вони попросили, щоб він сам лишився королем, бо виявився серед них найрозумнішим.
Незабаром поїхали всі дванадцятеро братів зі своїми дружинами до того короля, у якого вони раніше служили. Король їх зустрів радісно, гарно пригостив, а потім усі гуртом заїхали у Вітекове село до батьків. Посадовили батька і матір у карету і з гучною славою повезли у Вітекове королівство, де всі разом спокійно і щасливо жили аж до смерті.
ЛИСИЦЯ І ЯСТРУБ
Шотландська народна казка
Сів якось яструб на березі річки і задрімав на теплому від сонця камені. Підбігла до яструба хитра лисиця і вхопила його своїми гострими зубами.
— Ой, не їж мене! — заблагав її яструб. — Відпусти мене на волю, а я за те знесу тобі яйце завбільшки з твою голову.
«Ох, і пощастило ж мені! — подумала лисиця. — Такого птаха впіймати! Справжнісінький скарб!»
Розтулила вона зуби і випустила яструба.
А яструб сів на гілці дерева і почав дражнити дурну лисицю.
— Не знесу я тобі яйця завбільшки з твою голову, — сказав він. — Не знесу через те, що не можу. Зате дам тобі три поради. Ось вони. Перша порада: ніколи не вір абикому. Друга порада: не засмучуйся через дрібниці. І третя порада… — Тут яструб подивився на голодну лисицю й помовчав. — Третя порада така: що впіймала, те тримай міцно.
Азія
ЧАРОДІЙ І МИША
Бенгальська народна казка
Був собі колись на світі чародій, великий і мудрий. Люди розказували, що все, чого тільки він забажає, сповнювалось.
Якось сидів чародій над морем і снував свої думки, коли це раптом просто до ніг йому впала мишка. Підвів він голову й побачив, що над ним кружляє орел. І зрозумів чародій, що мишка випала у хижака з пазурів. Зворушений, він вирішив, що це — віщий знак, воля небес: вони хотіли, щоб чародій урятував мишку й виростив.
Загорнув він мишку в зелений листок, приніс додому й віддав своїй жінці, щоб вона ту нещасну тваринку доглянула.
— Доглянути я її не проти, — промовила жінка, — тільки ж не знаю, з якого боку до неї і приступити.
Тоді чародій проказав заклинання, щоб мишка обернулась у дівчинку, і так воно й сталося.
Дівчинка росла, підростала й була чародієві та його жінці за рідну дочку. А як стала вона на виданні, чародієва жінка нагадала чоловікові, що пора вже дівчині заміж виходити.
Покликав чародій дочку та й каже:
— Дитино моя, ти вже доросла, час тобі власну сім’ю заводити. Скажи мені, кого ти хочеш мати своїм обранцем, і я видам тебе за нього.
— Добре, тату, — відповіла дівчина. — Коли вже ви даєте мені самій вибирати собі чоловіка, то я піду за сина того, хто в світі наймогутніший.
Чародій подумав, що дочка хоче побратися з сином сонця, бо наймогутнішим у світі всі вважали небесне світило. Тож він звернувся до нього й розповів про доччине бажання. А сонце йому на те й каже:
— Ох ні, не таке я могутнє, як ви собі там, на землі, гадаєте. Бачиш он ту хмару? Вона могутніша, ніж я. Як заступить мене, то я тужусь, тужусь, а з місця її однаково не зрушу. Наймогутніша в світі вона, хмара.
Обернувся тоді чародій до хмари й розповів про свій клопіт їй. А хмара й відповідає:
— Не того ти шукаєш, чоловіче. Не така вже я й могутня. Вітер од мене дужчий. Бува, зберуся я попливти в один бік і послати людям дощу, а вітер як налетить — і вже погнав мене зовсім в інший бік. Перед ним я безсила. Іди краще до нього, це його син має взяти твою дочку заміж.
Звернувся чародій до вітру. Але той відказав, що не може нічого вдіяти перед височенною горою. Вона, мовляв, раз у раз перепиняє йому шлях, і він мусить віяти зовсім не туди, куди хоче.
Чародій аж розгубився. Поки він ходив від сонця до хмари, від хмари до вітру, од вітру до гори, дочка була з ним. От стали вони нарешті перед горою. Чародій і їй розповів про доччине бажання побратися з сином того, хто в світі наймогутніший.
Усміхнулася височенна гора та й мовить:
— Чоловіче добрий, мені дуже хотілося б, щоб мій син мав таку розумну та вродливу дружину, як твоя дочка. І все ж я мушу сказати тобі ось що: я безвладна перед мишею. Вона може мене геть поточити, може вирити в мені цілу печеру й спокійнісінько жити там, а я нічого їй не вдію! Ось покличу я тобі зараз мишу, побалакайте з нею.
Так сказала гора, так і зробила.
Вийшла з гори миша, і чародій запропонував їй віддати свою дочку за її сина. А миша й відповідає:
— Все це добре, але ж миші з людьми не одружуються. Я залюбки оженю свого сина з твоєю гарною дочкою, якщо ти обернеш її в мишу.
Нічого було робити чародієві. Та й дочка його стала благати:
— Татусю, любий, оберни мене в мишку, я хочу вийти за мишачого сина й довіку жити з ним у мирі й злагоді.
Так чародій і зробив — обернув дочку знов у мишу, і юна мишача пара щасливо пішла жити до печери в горі.
ЗОЛОТИЙ ЧЕРЕПАХА
Бірманська народна казка
Жили собі дві сестри. Старша вийшла заміж і народила гарненького хлопчика. Молодша також вийшла заміж, але народила черепаху. Старша сестра соромилась черепахи і хотіла викинути його в море. Але молодша сестра сказала, що це все-таки її син. Вона назвала його Золотим Черепахою і з любов’ю виховувала.
Обидва брати — хлопчик і черепаха — росли разом і дуже любили один одного. Коли хлопчику минуло шістнадцять років, він попросив свою матір, старшу сестру, купити йому корабель, щоб він міг стати купцем. Старша сестра згодилася купити корабель, якщо хлопчик пообіцяє не брати з собою потворного
