Хоровод чудних пригод - Інна Костівна Кульська

Аж на дніпрові схили

Людина і собака-друг.

А травень зеленів навкруг.

До збору ще якраз година! —

Сказав дружкові піонер.

— До збору ще якраз година! —

Сказав дружкові піонер.

Хлоп'ята вийшли з магазину

І подалися просто в сквер.

Вони тримали по обнові:

Ножі гарненькі кишенькові,

У кожного два гострих леза.

А там у скверику — береза.

Ні, жоден в школу не спізнився,

І вчасно розпочався збір.

А от у скверику з'явився

Новий красивий напис:

«М И Р».

Таке хороше добре слово.

І вирізане так чудово.

Чому ж із нього стільки сліз

Збігає по березі вниз?

Мабуть, берізонька сумна

Його читає як «війна»…

На майданчику веселі

Збудували каруселі:

От сідайте чи ставайте,

На кружилі покружляйте!

Малюки ідуть несміло,

Хоч і вабить їх кружило.

Потихеньку перші п'ять

Стали коло розганять…

Тут з екскурсії якраз

Повертався п'ятий клас.

Двадцять хлопців і дівчат

Закричали: — Стійте!

Зараз старші вас навчать,

Ви кружлять не вмієте!

Начіплялись — хто де зміг

На легкі кружильця,

З них за мить

Під регіт-сміх

По-ле-тіли бильця!

А за двадцять п'ять хвилин

Накатався всмак загін.

Тільки невеселі

Стали каруселі:

Лежить кружило на боку…

Ось «допомога» малюку!

Щось нудно самому

Надворі тинятися…

Ну чим би то Жорику

Порозважатися?

Ген Мурзик на лавці.

Жорж гладить кота!

І… в'яже бляшанку

Йому до хвоста:

«Як стане цей кіт

З переляку стрибати,

І сам насміюсь,

І збіжаться хлоп'ята!»

Та Мурзик поважний,

Ніколи не цькований,

Підвівся, бляшанку

Понюхав здивовано,

Пофуркав гидливо,

Образився гірко

І миттю шугнув

До хазяйки в кватирку.

«Дзінь-бамм!»

Розділивши котову образу,

Дві шиби скалками

Заплакали зразу! —

Ну й дурень цей кіт,—

Спантеличився Жора,—

У нього хазяйка

Старенька і хвора,

А кіт не жаліє її ані-ні:

Навіщо він шиби

Розбив у вікні?

Підводяться будинки,

Росте новий район.

На вулиці — кабінка,

Загальний телефон.

Виблискує яскраво

Прозора дивина,

І школярам цікаво:

Невже вона міцна?

Хтось перший сніжку кинув,

Хтось грудку — що було.

Уже брудна кабіна,

Та ціле поки скло.

А спірка не вгаває:

Це, певно, плексиглас:

Йому не дошкуляє

Ні куля, ні алмаз!

Ось камінь, ось цеглина

В руці у школяра…

…Стоїть сліпа кабіна,

Вже на дірі — діра.

У них шугає вітер,

Не чути в трубку слів.

А тут потрібний лікар,

Бо хлопчик захворів!

Обурюються мами:

У нас новий район.

Чому такий поганий

Загальний телефон?!

На автобусній зупинці

Зустрічав бабусю внук.

Із села везе гостинці,

То нехай не трудить рук,

Внучок зробить добрий вчинок:

Він зустріне, привіта,

Піднесе важку корзину,

Бо така ж кругом сльота…

На зупинці все у русі:

Із автобусів тісних

Раз у раз якісь бабусі

Вибираються на сніг.

Внук глядів, як на спектаклі,

Поки ноги не поклякли.

Налічив, немов на сміх,

Сорок сім бабусь чужих.

А своєї все нема.

Наморозився дарма.

Подивився на годинник

І зітхає: — От діла',

Був зробив би добрий вчинок,

Та… бабуся підвела!