Хоровод чудних пригод - Інна Костівна Кульська

Прозвали Коротулькою.

Гримів у класі сміх.

Мій друг Левко Борулько

Сміявся довше всіх…

Я образилась до сліз,

А він з порадами поліз:

Ти, Коротулько, не барись,

Ти мерщій рости берись!..—

…Чи мені купить «платформи»,

Щоб підняти ріст до норми?

Чи берет-помпон мене

Трохи вгору підсмикне??

Чи благати джина з казки:

Доточи росток, будь ласка! —

Бо людині ой не просто

У житті набрати росту…

Ні!.. Знайшлася інша сила:

Спорт я змалечку любила,

І мої старання вчитель

У шкільнім гуртку помітив.

Я тренувалась день при дні,

Як тільки мала змогу.

І ось змагання навесні

Приносять перемогу:

У стінгазеті мій портрет,

Стаття на всю колонку…

Левко зрадів: — Тримай букет!

Вітаєм чемпіонку! Вважай: у класі — це не сміх —

Ти, Коротулько, вище всіх!

— Я хочу боксера!

Я хочу собаку!! —

А тато:

— Ану, припини цю атаку.

Собака — тобі,

А морока — рідні?? —

А я уже бачу боксера вві сні…

Я друга мого називаю Джульбарсом.

Несу йому в мисочці борщику з м'ясом.

Для нього морквиночку тру на тертушку,

Я сіном йому набиваю подушку!

Аж раптом…

Сусіди летять на Кавказ!

Щенятко-боксер

залишається в нас!!!

Щенятко якраз так і зветься —

Джульбарсом!

Несу йому в мисочці борщику з м'ясом.

Для нього морквиночку тру на тертушку.

Я сіном йому набиваю подушку…

Так тиждень минає.

І ще два-три дні…

Собака чомусь набридає мені.

У мене — басейн і Палац піонера.

Я вчора забув прогуляти боксера.

Бабуся виходить гуляти з Джульбарсом.

Сестричка

несе йому борщику з м'ясом.

У двох вони

миють собаку під душем.

А я?

Ми з боксером

не дуже-то дружим.

У мене — спортклуб,

навантаження всякі…

Мені

просто часу нема

для собаки!

Він у пошані, у довір'ї,

Весь під'їзд до нього звик.

Еней в квартирі 104

Проживає п'ятий рік.

Він зроду не лякав дітей —

Розумний, лагідний Еней.

Він стриманий і чемний,

Ну звісно — пес учений.

Якщо він проти ліфта сів,

Прохання зрозуміле всім: —

Ви пустіть мене в кабіну

І натисніть поверх 7.—

Там, в квартирі 104,

Вхід з пристроєм розтяжним.

Пес просунеться, — допіру

Стулка клацає за ним.

Друг Енея і господар —

Ветеран, пенсіонер.

Через вітряну погоду

Він нездужає тепер.

Коли старий нездужає,

Еней йому прислужує:

Приносить капці, сірники

Або відносить навпаки…

У нашім гастрономі

І дід, і пес відомі.

Але тепер у магазин

Еней з'являється один:

В зубах у нього кошик,

У нім — записка й гроші.

Туди продукти покладе

Наш продавець Лукоша,

І, обминаючи людей,

Свій кошичок несе Еней.

Тоді вся наша вулиця

Розумним псом милується!

Дідусь півквітня прохворів.

Пес сам один гулять ходив.

От вибіг погуляти,—

Нема й нема до хати.

Похвилюватись довелось!

І тільки в час вечері

На сходах загриміло щось,

Застукотіло в двері…

Дід встав,

А пес у двері — плиг!

І палицю кладе до ніг.

Дідусь озброїв очі —

Та як зарегоче!

Вона! З грубенького дубця,

Обстругана недбало,

На дачі палиця оця

Під ґаночком лежала.

І брав її з собою дід

У кожен лісовий похід…

Це ж пес пробіг півміста й ліс

І другу цей ціпок приніс,

Мовляв: хворіти годі,

Прийшла пора походів!..

Дід реготався аж до сну.

Встав рано в добрій силі,

І вдвох пішли стрічать весну