Хоровод чудних пригод - Інна Костівна Кульська
Треба Галі помогти…
Ну, берись мерщій до мови,
Підучи правопис ти!
А в гуртку в нас —
ДИСЦИПЛІНА:
Соло Галі
вивчить Ліна!
ЯК Я ВІДПОЧИВАЮ
Недавно тьотя Ліза
Придбала телевізор.
Наче в клубі, вся рідня
Фільми дивиться щодня.
От і я усе дивлюсь,
Пропустити щось боюсь,
Хоч в очах уже туман,
Аж потьмариться екран…
Вранці,
Жовтий, як лимон,
В школу плентаюсь
Крізь сон…
Чи ж то сонному до вправ!?
Фіззарядку я проспав.
На географії,
В імлі,
Побачив дивний фокус:
На учительськім столі
Роздвоївся глобус!..
Я дав міцного хропака,—
Аж тут
Учитель виклика!
Звичайно, двійка є нова…
Зате вже свіжа голова!..
Я в класі виспався…
І знов
Очима добре бачу,
І вдома витримать готов
Всю телепередачу!
У НОВОМУ ДОМІ
В красивому новому домі
Жили три хлопчики свідомі.
Раз суперечка вийшла в них
Про те, хто пише краще всіх.
Вони вуглинок добули
І, не дійшовши згоди,
Втрьох сперечатися пішли
На чисті білі сходи.
Біля парадного Дмитро
Красиво написав: «Дніпро».
Олекса почерком не гіршим
Нову панель прикрасив віршем.
«Шутько Борис»,
«Шутько Борис» —
Борис розписувався скрізь…
Минуло тільки п'ять декад —
Знов суперечка у хлоп'ят:
Це наш під'їзд?!
Та що ти, Дима,
Ми помилилися дверима!
Це дім старий, брудний,
Ходім!..Де ж наш
НОВИЙ, КРАСИВИЙ ДІМ?
ТРИ КІЛКИ
У дворі біля сарая,
Не грубенькі, не тонкі,
Із-під снігу визирають
Три березові кілки.
Хто ввечері вертається,
За ті кілки чіпляється.
Упаде, обтрусить сніг
І, звичайно, лається:
— Ну, який це шалапут
Та кілків набив отут?
Йшла бабуся до криниці —
Обірвала край спідниці.
Йшла сестра Яшкова, Ніна,—
Впала, вдарила коліно.
Сам Яшко, як лижі ніс,
Об кілок розквасив ніс!
На снігу,
Між трьох кілків,
Пес Рябко до ночі вив,
Бо завиєш, коли треба
Ночувати просто неба!
А була ж в собаки хата,
Хоч стара и непоказна,
Та Рябкові, слід сказати,
Все ж подобалась вона.
Враз прибіг Яшко
І хутко
На тріски розкидав будку:
У дворі хазяїн нащо?
Він Рябку збудує кращу,
Отакої вишини!
Це було ще восени
Хлопець взявся,
Обіцявся,
Дав і слово,
Та дарма!
Бо будова
Не готова,
Хоч кінчається зима.
Вам і досі невтямки,
Звідкіля в дворі кілки?
Так оце ж і є Яшкова
Незбудована будова!
НЕЧЕПУРА В ЗООПАРКУ
Ця розхристана фігура —
Це Данилко-нечепура.
Здавна ножиці та мило —
Вороги цього Данила.
Щітки він боїться — страх,
Від води аж щулиться.
Весь у крейді, в реп'яхах
Швендяє по вулиці.
От прийшов до зоопарку
(Він в паркані знає шпарку.)
Бачить — клітка.
В клітці видко —
Хтось в шпичках, нечепурний,
Дуже дивний і страшний!
Лиш зробив Данило крок,
Як отой:
Фурр… фур! Хрок… хрок! —
І задкує у куток,
Розчепіривсь, важко дише,
Виглядає все страшніше!
На страховище несміло
Ще дивився б наш Данило,
Та служник гукнув:
— Доволі!
Відійди-но! Здуру
Пропустили на контролі
Цього нечепуру!
Гість такий —
Видати зразу —
За образу й дикобразу!
Дикобраз нервовий в нас,
Бач, злякався дикобраз!..