Хоровод чудних пригод - Інна Костівна Кульська

Лікуватиме вона,

Бо дошкульні ліки зна.

Для нечемних

І ледачих,

Боягузів,

Нетерплячих,

Для лукавих брехунців,

Забіяк і пустунців,

Ліки ці — веселий сміх.

Покуштуйте ліків цих!

Численні піонерські організації, самодіяльні гуртки, вожаті взяли на озброєння «веселі колючки». Частенько запрошують на свої збори «їжачиху». І як чудово лікує вона своїми уколами забіяк і нечепур!

Про це повідомляють сотні дитячих листів.

«Ми читаємо вірші з книжки «Пучок веселих колючок» і сміємося, сміємося, а деякі з наших хмуряться, бо то ж про них.

А ще беремо вірші з «Пучка» до стінгазети, тільки ім'я змінюємо. І от наш Степанко-ледар так наколовся на веселу колючку, що задумався. Нехай ображається та виправляється».

Що ж, це вже ділова розмова автора з колективом. Розмова тактовна, вміла, що легко засвоюється молодшими і старшими читачами. І основне те, що в гумористичних віршах поетеси випромінюється дуже важлива якість поезії взагалі і дитячої особливо — це дитинність.

«Їжак» Інни Кульської — це справжній вояка і добродушний жартун.

Був у класі Язичок,

Язичок

Без кісточок;

Без упину

Торохтів:

На хвилину —

Двісті слів!..

………………..

Після перших голочок

Покоротшав

Язичок.

Після третього уколу

Сів на парту

І — мовчок.

Ви з своїми язичками

Теж воюйте

«Їжачками».

Читаючи гумористичні книжки Інни Кульської, ми щиро посміхаємось з лікувальних сеансів медсестри їжачихи. В її кабінеті «на колючому прийомі» зустрічаються знайомі і незнайомі. З нею давно подружили українські школярі, хоч їжачиха гостро дошкуляє ледарям, егоїстам, вередіям, бешкетникам. Вона безжально розписується своїми голками на сторінках стінних газет «Реп'яшок», «Бджілка», «Батіжок» та інших.

Їжачиха всюдисуща.

От вона іде в школи на уколи, «кличуть літньої пори їжачиху в табори». І там їжачисі, тобто Інні Кульській, вистачає роботи.

Автор знайомить нас з життям та веселими пригодами малечі. Весело, а часом нелегко складається в них робота, навчання та відпочинок. Та всі вони люблять сміх, розваги, щедрий дошкульний жарт.

Повага до старших, участь у виробничих процесах, правдивість, чесність — ось ті якості, за які бореться, які зброєю сміху виховує в дітей та дорослих їжачиха.

«Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться на світі», — писав наш геніальний земляк М. В. Гоголь.

І це воістину так!

В гумористичних та сатиричних віршах найповніше розкрився талант Інни Кульської.

Виховна роль її сатиричних творів очевидна. Це практична допомога піонерським організаціям, вожатим, вчителям, батькам. Автор сміливо торкається явищ буденного життя, його негативних проявів, розширює межі дитячих уявлень, відповідаючи на різноманітні запити дітей.

Інна Кульська постійно живе в країні Піонерія. Сама піонерка з 1923 року, в минулому вчителька, вона щиро любить свого читача, співрозмовника. На піонерських галстуках її друзів горить пломінь од серця Ілліча.

Країна Піонерія — чудесна сторона!

В країні Піонерії — завжди цвіте весна.

То мрійна, то задьориста, завзятістю буя,

Країна Піонерія, улюблена моя!

Ти Ленінова правда, що оновляє світ,

Із Ленінських зернинок ти вибилась у цвіт.

І юні твої груди так радісно квітча

Не галстук, а вогнинка од серця Ілліча!

Творчість Інни Кульської відкриває дітям світ як радість, як щиру усмішку, як працю і захоплення. Тому її талант завжди іскристий, добрий і ніби промовляє читачам: усміхніться, друзі!

Ну що може буть

цікавіше і краще,

Ніж дертися в гори,

обслідувать хащі,

Чи десь у міжгір'ї

сягнути мети:

Небачені поклади нафти знайти?!

А от географія —

скука і мука:

Все назви та назви,

нудотна наука.

Я трійку одержав…

подумаєш, трійка!

Я цю неприємність

витримую стійко.

Та клас зашумів,

як розгніваний рій: —

Не буде геолога з тебе,

Андрій!

Хотіли на зборі

мене проробляти…

— Ні, поки не треба,—

сказала вожата.—

Ми збір відкладем.

Я квитки узяла

На фільм про мандрівку

«Дерсу' Узала'».

Я вперше в житті

продирався тайгою,

Долав водоспади,

змагався з пургою…

Я так захопився!

От вір чи не вір —

Я хочу все знати тепер

про Сибір.

Я вивчив учора

всі ріки Сибіру.

За ріки четвірку

одержав допіру…

…Ні, мабуть, наш клас

недарма бив на сполох:

Він хоче,

щоб вийшов із мене

геолог!..