Сам себе катаю - Віктор Маслов
Хочу зазначити: проблема транспортної змореності аж ніяк не надумана. Тривалий час вважалося, що надмірні прискорення та перевантаження випадають лише на долю льотчиків надзвукових літаків і космонавтів. А нещодавно з'ясувалося: "повітряної втоми" можна зазнати і на землі. Так, співробітники Київського НДІ загальної і комунальної гігієни встановили, що прямолінійні горизонтальні прискорення навіть в найкомфортабельніших засобах пересування можуть в кілька разів перевищувати допустиме навантаження на вестибулярний апарат. Саме цим пояснюється відчуття пригніченості і незручності під час поїздки в швидкісному наземному транспорті. Проявляються вони по-різному, залежно від того, на чому їдемо. Наприклад, у тролейбусі та автобусі прискорення в два-три рази вищі, ніж у метро чи трамваї. А тривалість його дії, навпаки, найдовша в метро і трамваї. Звичайно, цієї різниці ми не помічаємо, а ось скрупульозні вчені підрахували: прискорення в метро і трамваї виникає в середньому 4–6 разів за хвилину, а в тролейбусі — 12–15 разів. Який же зроблено висновок?
Транспортні прискорення впливатимуть на організм негативно, якщо їздити на роботу чи навчання щодня, безперервно. Підтверджують це і експерименти, які київські вчені провели на кролях. Піддослідних возили по місту день у день протягом двох годин. Після п'яти рейсів звірята "відреагували" збудженням нервової системи, яке на 10—12-й день завершилося спадом. Тваринки втратили бадьорий вигляд, стали в'ялими і апатичними. І це за умови, що на них не впливали ні пікові стреси, ні тіснява. Погіршення їхнього стану зумовила накопичувальна дія прискорення. Шкідливий вплив прискорення на людину в земних умовах поки що мало досліджений, але він існує і з ним треба рахуватися. Виходить, що швидше їхати не завжди корисно. Як тут не пригадати давню приказку: тихо їдеш, далі будеш…
Дубнівці давно зрозуміли, що велосипед місту не завада і що без нього просто не обійтися. По-перше, він утримує в нормі здоров'я, а по-друге — цілком задовольняє потребу в пересуванні між місцем роботи і проживання. Слідом за науковцями педалі тепер крутять майже всі — від дошкільнят до господарок. Практично в кожній сім'ї є двоколісний транспорт. Велосипеди паркуються тут у спеціальних металевих клітках-стоянках поблизу підприємств, магазинів, установ, ощадних кас, перукарень…
На вулицях міста встановлено близько двадцяти знаків "Велосипедний рух". Голубий овал з чорним силуетом велосипеда з'явився і на околицях міста, де виростають нові житлові квартали. На 64 тисячі дубнівців припадає 40 тисяч веломашин.
Люблять велосипед в естонському місті Тарту, де проводиться славнозвісний традиційний веломарафон на дистанцію понад 100 кілометрів. Щороку на це свято з'їжджаються з багатьох міст країни 3 тисячі велолюбителів. Велоралі збирає людей усіх вікових груп. Звичайно, не всі стануть переможцями. Та хіба це головне? Адже кожний учасник одержить свою частку радості, а в пам'яті надовго збережеться день, проведений у колі однодумців.
Свою законну доріжку одержали велосипедисти на вулицях Фрунзе — загальна протяжність велотраси близько 60 кілометрів. Нелегко було запровадити в мільйонному місті культуру безшумного екіпажу. Але за неї взялися тут гаряче і на всіх рівнях. Торговельні організації міста запросили додаткову кількість веломашин, державтоінспекція подбала про введення близько 200 дорожніх знаків, "і б оберігали безпеку велосипедистів на вулицях і площах. Керівники підприємств виділили спеціальні майданчики для паркування велосипедів.
Велосипедне колесо взяло розгін і в нашій республіці, зокрема в Львові, Харкові, Новограді-Волинському, Одесі, Севастополі, Києві, Миколаєві, де велосипедисти об'єднуються в туристичні клуби та групи любительського велоконструювання.
Щороку в нашій країні випускається приблизно 5 мільйонів велосипедів. Врачовуючи строк служби веломашин, можна припустити, що на сьогоднішній день 40 мільйонів радянських людей мають велосипеди в особистому користуванні. Дуже популярний велосипед і в братніх країнах. Наприклад, в НДР на 1000 чоло вік припадає 706 двоколісних машин. Чимало сімей у Чехословаччині та Польщі мають по 2–3 велосипеди.
Його величність велосипед має поклонників майже в усіх країнах світу. Не користуються ним хіба що в Арктиці, Антарктиді, пустелях, джунглях, горах, тобто місцях, практично непридатних для будь-якого колісного транспорту.
У тих країнах, де ще мало автомобілів, проблеми руху велосипедистів майже не існує. Вулиці і проспекти надаються передусім двоколісним екіпажам, які вважаються транспортом № 1. Тож поодиноким автомобілям нерідко доводить ся стишувати хід і ввічливо уступати дорогу педалістам. Такі ситуації типові для міст В'єтнаму, Індії, Лаосу та інших країн Азії.
Набагато сутужніше велосипедистам у містах з високою щільністю автомобіль ного потоку. Однак і за таких обставин велосипедна проблема має розв'язок, і не один. Так, у багатьох європейських країнах вздовж основних автомагістралей вимощуються на тротуарах велосипедні доріжки завширшки з метр і позначаються відповідними дорожніми знаками. У повне розпорядження велосипедистів сталі передавати деякі вулиці та будувати спеціальні, відмежовані од автомобілів доріжки.
Мабуть, найбільше прав має велосипед у Голландії, де передбачливі містобудівники одними з перших проклали велосипедні дороги, що навпростець виводять за місто, на лоно природи. Якщо в інших західноєвропейських країнах велосипеди використовують здебільшого для занять спортом, то в Нідерландах він один із основних видів транспорту. Кожен третій голландець добирається на роботу на велосипеді, а дві третини учнів їздять ним на навчання. Шанувальникі двоколісного транспорту об'єднані в Нідерландську спілку велосипедистів, як налічує мільйони членів. Спілка досить авторитетна в країні установа, вона вида спеціальні карти і путівники, організовує групові поїздки та екскурсії, утримує пункти прокату і ремонту велосипедів. Щороку при її сприянні влаштовуєтьс традиційний "велосипедний ярмарок новинок". До речі, за кількістю велосипедів на душу населення голландці посідають перше місце в світі. На утримані 14 мільйонів чоловік тут налічується 19,2 мільйона педальних машин, які поступово тіснять традиційні засоби пересування. За статистикою, кількість людей, ще їздять мотоциклами та іншими видами громадського транспорту, за період: 1980 по 1986 рік істотно скоротилася. Тоді як число велосипедистів приватного користування збільшилося на 9 відсотків. Одна з причин такого велобуму, я, стверджують спеціалісти, — переважно рівнинний рельєф Нідерландів, де велосипедистам одне привілля.
Понад 5 тисяч кілометрів велосипедних доріжок прокладено в Данії. Од магістралей вони відгороджуються зеленими газонами або тротуарами. Як показу практика, спеціальні велотраси зменшили кількість дорожніх аварій.
У Лондоні перевагу велосипеду віддають понад 250 тисяч людей. Для них столиця спорудила першу в країні веломагістраль. Враховуючи зростаючий попит на велосипеди, англійська влада має намір побудувати в містах велодоріжки загальною протяжністю до 100 кілометрів, а залізниці, що вийшли з ужитку,
