Аліса в Країні Чудес. Аліса в Задзеркаллі - Льюїс Керролл

— Одна, може, й ні, а дві, може, й можуть, — відказав Шалам-Балам. — При належній допомозі ти могла б спинитися на семи.

— О! Який прегарний на вас пасок! — зненацька зауважила Аліса. (Про вік вони вже набалакались, і якщо й справді мали пильнувати черги у виборі теми, то тепер була її черга.)

— Точніше, — хапливо поправилася вона, — яка прегарна краватка!.. Е-е, тобто, пасок!.. Ой, перепрошую… — додала вона збентежено.

Шалам-Балам мав вигляд смертельно ображеного, й Аліса вже пошкодувала, що обрала цю тему.

«Якби ж то знаття, — думала вона собі, — де в нього шия, а де стан!»

Судячи з усього, Шалам-Балам з образи весь аж кипів, але мовчав. А коли озвався, мова його нагадувала грубий рик.

— Над-зви-чай-но прикро, коли деякі особи не відрізняють краватки від паска!

— Я знаю: я — жахлива невігласка! — відказала Аліса так сумирно, аж Шалам-Балам умить злагіднів.

— Це — краватка, дитино! І то прегарна краватка, як ти правильно кажеш. Дарунок від Білого Короля й Королеви. Отак-то!

— Справді? — запитала Аліса, щаслива, що нарешті вибрала вдалу тему.

— Вони ущедрили мене нею, — глибокодумно провадив Шалам-Балам, закладаючи ногу на ногу й обіймаючи коліно руками, — тобто зробили мені дарунок на… на день ненародження.

— Даруйте, на що? — спантеличено перепитала Аліса.

— Нічого, нічого, я не образився, — відказав Шалам-Балам.

— Я не зовсім збагнула, що таке дарунок на день ненародження?

— Подарований не на день народження, певна річ.

Аліса на мить замислилась.

— Мені більше до вподоби дарунки на день народження.

— Сама не знаєш, що кажеш! — крикнув Шалам-Балам. — Скільки в році днів?

— Триста шістдесят п'ять, — сказала Аліса.

— А скільки в тебе днів народжень?

— Один.

— А якщо від трьохсот шістдесяти п'яти відняти один — що залишиться?

— Триста шістдесят чотири, звичайно.

Шалам-Балам, здавалося, засумнівався.

— Я волів би порахувати це на папері, — сказав він.

Аліса всміхнулася, добула з кишені записника і написала:

_ 365

1

--

364

Шалам-Балам узяв записника і вп'яв у нього очі.

— Наче все правиль… — почав він.

— Ви ж тримаєте його догори ногами, — перебила Аліса.

— Авжеж, так я його й тримав! — весело погодився Шалам-Балам, дозволяючи Алісі пере-' вернути записника. — Я відразу побачив, що тут щось не те. То ж бо й сказав: «Наче все правильно» — бо ще не встиг переглянути до кінця… Так ось: виходить, що дарунки на день ненародження ти можеш отримувати триста шістдесят чотири дні на рік…

— Саме так, — підтвердила Аліса.

— І лише один день для дарунків на день народження. Ось тобі й слава!

— Не розумію, до чого тут «слава»! — спитала Аліса.

Шалам-Балам зневажливо всміхнувся.

— І не зрозумієш… поки я тобі не розжую. А розуміти це треба так: «Ось тобі коронний, карколомний аргумент!»

— Але ж «слава» не означає «коронний, карколомний аргумент»! — заперечила Аліса.

— Коли я вживаю якесь слово, — майже глузливо проказав Шалам-Балам, — воно означає те, що я хочу — не більше й не менше…

— Питання в тому, — сказала Аліса, — чи змусите ви слова означати все те, що вам заманеться.

— Питання в тому, — сказав Шалам-Балам, — хто над ким має панувати. І все!

Аліса була надто приголомшена, аби щось відказати, тож по хвилинній мовчанці Шалам-Балам озвався знову:

— Декотрі слова вельми норовисті… надто дієслова! Такі гонорові — куди там!.. Прикметниками можна крутити як завгодно, а ось дієсловами… А втім, я укоськую їх усіх! Непроникабебельність!

— Поясніть, будь ласка, — сказала Аліса, — як розуміти це останнє слово?

— Оце мова розважливої дитини, — вельми вдоволено промовив Шалам-Балам. — «Непроникабебельність» означає: «Годі про це! Пора з'ясувати, що ти думаєш робити далі. Ти ж не збираєшся стовбичити тут усе життя!»

— І це все в одному слові? — замислено сказала Аліса. — Щось дуже багато значень, як на одне слово…

— Тим словам, що їх я понаднормове навантажую, я й плачу понаднормове, — сказав Шалам-Балам.

— О! — тільки й спромоглася вигукнути Аліса.

— Побачила б ти, як юрмляться вони довкола мене суботніми вечорами! — поважно похитав головою Шалам-Балам. — Усі хочуть одержати свою зарплатню!

(Аліса не зважилася запитати, чим він їм платить, тож і я не скажу, бо не знаю.)

— Здається, пане, ви мастак тлумачити слова, — мовила Аліса. — Може б, ви мені витлумачили одного вірша — «Курзу-Верзу».

— Ану ж бо, послухаймо його, — запропонував Шалам-Балам. — Я можу витлумачити всі вірші, які тільки звіршовано на світі, і ще купу тих, яких тим часом немає.

Це звучало вельми підбадьорливо, тож Аліса почала першу строфу:

Був смажень, і швимкі яски

Спіралили в кружві,

І марамульки йшли в псашки,

Як трулі долові.

— Для початку досить, — урвав її Шалам-Балам. — Каверзних слів тут достобіса. «Смажень» — це четверта година пополудні… пора, коли щось смажиться на обід.

— А й справді! — щиро здивувалася Аліса. — А «швимкі»?

— Ну, «швимкі» означає «швидкі» та «щемкі». Це, розумієш, як у валізі — у два відділення запаковано два значення одного слова.

— Розумію, — замислено промовила Аліса. — А що таке «яски»?

— «Яски» — це трохи ящірки, трохи борсуки, а коли вони спіралять, то трохи мовби й штопори.

— Видно, якісь дуже дивні звірята!..

— Ще б пак! — сказав Шалам-Балам. — А ще вони гніздяться під сонячними годинниками… А живляться сиром.

— А що таке «спіралити»?

— «Спіралити» — це крутитися без упину. Як свердло.

— А «кружва» — це, мабуть, простір довкола сонячного годинника? — сказала Аліса, сама дивуючись із власної здогадливості.

— Цілком з тобою згоден. Далі. «Марамульки» — це як «псюльки» — хирляві й обшарпані пташки з настовбурченим пір'ям… щось на зразок живої швабри.

— Ну, а «трулі долові», — не вгавала Аліса. — Мабуть, я завдаю вам добрячої мороки…

— Ну, «трулі» — це така собі рідкісна порода зеленої свині, а стосовно «долові», я не певен. Гадаю, це те саме, що «долюві», а заміна літери «м» на «л» означає, що вони покинули дш і спустилися в діг.

— А як розуміти «йти в псашки»?

— «Йти в псашки» — це щось середнє між «навіжено пурхати», «пахкати» та «чхати», а втім, щось подібне ти, можливо, почуєш ген там, у лісі… а коли почуєш — то все зрозумієш. До речі, який мугиряка підкинув тобі цю чортову дурню?

— Ніякий. Я знайшла її в книжці, — відповіла Аліса. — Але одного вірша — правда, набагато простішого, мені таки хтось читав; здається… Круть. Чи, може, Верть?..

— Ну, якщо йдеться про вірші, — похвалився Шалам-Балам і врочисто підніс дебеле ручисько, — то я також умію їх