Гаррі Поттер і в'язень Азкабану - Джоан Роулінг
- Пане професоре! - крикнула Герміона. - Вовкулака має всього кілька відмінностей від вовка. Писок вовкулаки...
- Міс Ґрейнджер, ви вже вдруге встряєте без дозволу, - холодно перебив її Снейп. - Ще п'ять очок з Ґрифіндору за те, що ви така нестерпна всезнайка.
Герміона почервоніла, як рак, опустила руку і, ледь не плачучи, втупилася в підлогу. Хоч учні й самі, бувало, називали Герміону всезнайкою, але тієї миті увесь клас закипів до Снейпа лютою ненавистю. Рон, що принаймні двічі на тиждень обзивав Герміону цим словом, обурено вигукнув:
- Ви задали питання, а вона знає відповідь! Навіщо тоді питати, якщо відповідь вас не цікавить?
Клас завмер: усі відчули, що Рон зайшов задалеко. Снейп сповільна почав на нього насуватися...
- Призначаю тобі покарання, Візлі, - вимовив Снейп шовковим голосом, мало не притулившись своїм обличчям до Ронового. - І якщо ти ще колись дозволиш собі критикувати мою манеру викладання, то дуже про це пошкодуєш.
До кінця уроку ніхто не вимовив ані слова. Учні конспектували розділ про вовкулак, а Снейп ходив поміж рядами і перевіряв домашні завдання, які вони виконували ще з професором Люпином.
- Дуже поверхове пояснення... це неправильно, капи переважно мешкають у Монголії... Професор Люпин поставив за це вісім балів з десяти? Це й на трійку не тягне...
Задзвонив дзвоник, але Снейп ще трохи їх затримав.
- До понеділка здасте мені двосувійний реферат про методи розпізнавання і знищення вовкулак. Я нарешті за вас візьмуся. Візлі, запишись, я виберу тобі покарання.
Відійшовши далі від класу, Гаррі й Герміона разом з іншими однокласниками щедро висловлювали усе своє незадоволення Снейпом.
- Снейп завжди зазіхав на цю посаду, але ще ніколи так відверто не доскіпувався до жодного учителя, - мовив Гаррі Герміоні. - Чого він так напосівся на Люпина? Невже через того ховчика?
- Не знаю, - замислено відповіла Герміона. - Я сподіваюся лише, що Люпин якнайшвидше видужає.
Рон наздогнав їх за кілька хвилин, ледве стримуючи гнів.
- Ви знаєте, що той... (він обізвав Снейпа таким словом, що Герміона аж вигукнула: «Роне!») ...примусив мене робити? Я маю чистити нічні горщики в лікарні. Без жодних чарів! - Рон стиснув кулаки. - І чому Блек не заховався у Снейповім кабінеті, га? Він би його там угробив нам на радість!..
*
На другий день Гаррі прокинувся ще до світання. Якусь мить йому здавалося, що його розбудило ревіння вітру, але тоді він відчув холод на потилиці і рвучко сів на ліжку. Біля нього висів у повітрі Півз Полтерґейст і щосили дмухав йому у вухо.
- Чого ти причепився?! - розсердився Гаррі.
Півз надув щоки, ще раз дмухнув, зареготав і вилетів з кімнати.
Гаррі намацав будильник: пів на п'яту ранку. Клянучи Півза, він перевернувся на другий бік і спробував заснути. Але тепер йому заважав гуркіт грому, шалений вітер, що бився об замкові мури, і рипіння дерев у Забороненому лісі. Ще кілька годин, і він змагатиметься з цією бурею на квідичному полі. Не в змозі заснути, Гаррі встав, одягся, підхопив свій «Німбус-2000» і тихенько вийшов зі спальні.
Відчинив двері, і відчув, як щось торкнулося до його ноги. Він нахилився і ще встиг за кінчик пухнастого хвоста витягти Криволапика зі спальні.
- Рон, здається, мав рацію, - підозріло глянув на кота Гаррі. - Тут скрізь повно мишей! Чого ти їх не ловиш? Іди геть! - виштовхнув він Криволапика ногою на гвинтові сходи, - дай Скеберсові спокій!
У вітальні гроза завивала ще гучніше. Гаррі знав, що матчі з квідичу ніколи не скасовували через такі дрібнички, як гроза. Але його охопило тривожне передчуття. Вуд у коридорі показав йому Седріка Діґорі. Діґорі навчався в п'ятому класі і був значно кремезніший за Гаррі. Зазвичай ловцями були легенькі та верткі гравці, але за такої погоди важкий Діґорі мав перевагу - пориви вітру були йому не такі страшні.
Гаррі до світанку просидів перед каміном, час від часу стримуючи Криволапика, що вперто намагався прослизнути сходами до спальні. Врешті-решт, здається, настав час снідати, тож Гаррі рушив до портрета.
- Готуйся до бою, трясогузко! - заверещав сер Кадоґан.
- Ой, мовчіть, - позіхнув Гаррі.
Набравши великого тареля каші, він трохи прийшов до тями, а коли взявся за грінку, до нього приєдналася вся команда.
- Важко буде грати, - занепокоївся Вуд, якому не ліз у горло шматок.
- Та не хвилюйся, Олівере, - заспокоювала його Алісія, - хіба ми боїмося дощу?
Квідич був такий популярний, що подивитися на гру поспішала вся школа. Шалений вітер збивав учнів з ніг і виривав парасолі. Уже перед роздягальнею Гаррі помітив Мелфоя, Креба і Ґойла, які, йдучи під величезною парасолею, реготали й показували на нього пальцями.
Переодягшись у яскраво-червону форму, команда чекала традиційних Вудових напучувань, але цього разу їх не було. Кілька разів Вуд поривався заговорити, але видобув із себе лиш якесь химерне шипіння. У відчаї похитав головою і помахом руки запросив їх на поле.
Вітер шаленів і не давав їм іти. Чворохкання грому заглушувало вигуки вболівальників. Гарріні окуляри заливало дощем. Як тут розгледиш того снича?
З протилежного краю поля наближалися світло-жовті гафелпафці. Капітани потисли один одному руки. Діґорі посміхнувся, а Вуд лише кивнув, мовби йому заціпило щелепи. По губах мадам Гуч Гаррі здогадався, що вона скомандувала: «На мітли!». Він витяг праву ногу з брудної баюри і закинув її на «Німбус-2000». Мадам Гуч піднесла до губ свисток. Ледь чутний звук сповістив про початок матчу. Команди зринули в повітря.
Гаррін «Німбус» здригався від вітру. За якихось п'ять хвилин Гаррі задубів і промок до нитки. Він ледве розрізняв своїх товаришів по команді, не кажучи вже про крихітного снича. Гаррі шугав сюди-туди, повз нього мигали червоні й жовті постаті. Він не мав жодного уявлення, що діється в грі - слова коментатора відносив вітер. На трибунах - суцільне море плащів і парасольок. Уже двічі його ледь не збили бладжери: дощ заливав окуляри, і він їх просто не бачив.
Гаррі втратив відчуття часу і насилу втримував мітлу. Небо потемніло, мовби ніч відібрала часточку дня. Двічі Гаррі ледве на когось не налетів - чи то партнер, чи суперник? Усі були такі мокрі, а дощ такий густий,