Срібні ковзани - Мері Мейпс Додж
Міські човни з округлою кормою, позолоченим носом і яскраво розфарбованим корпусом не схожі на жодне судно у світі, а голландський візок з його хитромудро вигнутим маленьким дишлом — справжнє диво з див. «Одне зрозуміло, — вигукне наївний оптиміст, — тамтешні мешканці ніколи не відчуватимуть спраги!» А от і ні. «Країна суперечностей» залишається вірною собі. Хоч море раз у раз і намагається її затопити, а озера вічно намагаються від неї відійти, хоча вода у каналах переливається через край, у багатьох округах немає питної води. Бідолашним голландцям доводиться або потерпати від спраги, або пити вино та пиво, або ж посилати когось далеко вглиб країни, до Утрехта й інших щасливих місцин по цю дорогоцінну вологу, древнішу за Адама і все-таки юну, наче вранішня роса. Час від часу мешканцям, звісно, щастить ковтнути дощової води, якщо тільки її вдається зібрати, але зазвичай вони, подібно до переслідуваних альбатросом моряків у знаменитій поемі Колріджа «Старий моряк», бачать лише, що:
Вода, вода з усіх боків — Нема й краплини для пиття!Величезні вітряки з лопатями-крильми розкидані по всій країні; здається, ніби на неї щойно спустилися незліченні зграї морських птахів. Усюди видно вигадливо підстрижені дерева зі стовбурами, пофарбованими сліпучо-білою, жовтою або червоною фарбами. Коней нерідко запрягають по троє у ряд. Чоловіки, жінки та діти ходять, постукуючи дерев’яними черевиками із випнутим каблуком. Якщо в сільської дівчини немає кавалера, який би супроводжував її на «керміс» (ярмарок), вона наймає собі супутника за гроші, а подружжя полюбовно впрягаються рядком у свої паксгейти і самі тягнуть їх берегом каналу на базар.
Ще однією своєрідною рисою Нідерландів є пасма піщаних пагорбів — дюни, інакше кажучи. Подекуди на узбережжі їх дуже багато. У давнину, перш ніж їхні схили було засіяно твердою осокою та іншими рослинами, аби не обсипалися, дюни насилали на країну грізні піщані бурі. Таким чином, поряд із рештою чудасій слід зазначити, що фермерам інколи доводиться знімати верхній шар землі, аби докопатися до родючого ґрунту. У вітряні дні сухі піщані зливи нерідко засипають поля, що залишаються вологими навіть по тижню сонячної погоди.
З іншого боку, багато дивних рис Голландії є доказом ощадливості й завзятої працьовитості її народу. В усьому світі не знайдеш такого розмаю сумлінно доглянутого саду, як у цій маленькій вологій країні, і немає хоробрішого народу, аніж її спокійне, дещо пасивне населення. Лише одиниці країн можуть позмагатися з Голландією у царині важливих відкриттів і винаходів; жодна не перевершила її у торгівлі, мореплавстві, освіті й науці, не доклала стільки шляхетних зусиль для розвитку просвітництва й громадської доброчинності. Голландія може пишатися своїми благородними та славними дітьми; вона може пишатися своїми історичними подвигами терпіння й опору, своїми перемогами, віротерпимістю, освіченою заповзятливістю, досягненнями у живописі, музиці та літературі. Її справедливо називають «європейським полем битви», і так само її можна назвати «всесвітнім притулком», бо пригноблені у себе на батьківщині тут знаходять прихисток і допомогу.
Якщо ми, американці, підсміюємося над голландцями — хоч чимало з нас є їхніми нащадками — і називаємо їх «людьми-бобрами», запевняючи, що їхня країна якогось прекрасного дня зсунеться у море під час відпливу, ми водночас пишаємося ними, знаючи, що вони виявилися героями і їхня країна, певна річ, ні в якому разі не спливе, поки залишиться бодай один голландець, щоб утримати її своїми руками.
Подейкують, ніби в Голландії близько десяти тисяч великих вітряків з крильми від вісімдесяти до ста двадцяти футів завдовжки. Вони пиляють ліс, молотять коноплі, мелють зерно й виконують безліч інших робіт; але основне їхнє завдання — відкачувати воду з низовин у канали й запобігати повеням, які надокучають голландцям, коли розливаються річки у внутрішній частині країни. Такі вітряки надзвичайно потужні. На круглій вежі такого вітряка, що часом здіймається навіть над фабричними будівлями, стоїть ще одна, менша за розмірами; вона звужується догори, і дах її схожий на ковпак. Основа горішньої вежі оточена балконом, а над ним виступає вісь, яку обертають чотири величезних крила зі сходами, прикріпленими до тильної сторони. Чимало вітряків досить примітивні, тож їх не завадило б удосконалити, та серед нових є просто геніальні. Вони обладнані хитромудрим пристроєм, завдяки якому самостійно підставляють вітру свої крила під таким кутом, який дає їм змогу працювати з необхідною потужністю. Тобто мірошник може спокійно подрімати, знаючи, що його вітряк, пристосувавшись до вітру, використовує його максимально ефективно. За найменшого поруху повітря кожна лопать розпластується, аби зловити найлегший вітерець, та якщо налетить руйнівний вихор, крила стиснуться, як листя мімози, і завадять йому обертати їх з усією силою.
В одній зі стародавніх амстердамських в’язниць, що зветься «Скоблильнею» (злодіїв і волоцюг, запроторених до неї, змушували скоблити колоди) ледачих арештантів кидали у карцер, у одному кутку якого стояв насос, а в протилежному був отвір, крізь який у приміщення безупинно лилася вода. Ув’язненому залишалося або, просто собі стоячи, потонути, або якнайхутчіше викачувати воду насосом, поки тюремник не зласкавиться і не замінить його на іншого ледацюгу. Та можна сказати, що цю розвагу природа подарувала всій Голландії, хіба що у значно більшому масштабі. Голландці змушені постійно відкачувати воду, щоб уберегти свої життя. Цілком імовірно, що їм доведеться робити це до скону.
Щорічно тут витрачаються величезні кошти на ладнання гребель і регулювання рівня води; якби це припинилося, Голландія знелюдніла б. Як уже зазначалося, проривання гребель зумовлювали страшні наслідки. Сотні сіл та міст не раз заливало стрімкими потоками води під час таких повеней, внаслідок чого загинуло близько мільйона чоловік. Один із найжахливіших розливів стався восени 1570 року. До того було двадцять вісім великих паводків, що частково затоплювали Нідерланди, але цей був найстрашнішим.
Перед тим знедолена країна довго потерпала від іспанської тиранії. Тепер її біди, здавалося,
