Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Джоан Роулінг
- Про що вони балакали? - зашепотів Рон, скручуючи видовжувані вуха.
- Не знаю, - відповів Гаррі, напружено міркуючи. - Він хоче, щоб йому щось відремонтували... а ще хоче щось тут зберігати... ви не помітили, на що він показував, коли казав «цей екземпляр»?
- Ні, він тоді був за шафою...
- Залишайтеся тут, - прошепотіла Герміона.
- Ти що?..
Але Герміона вже вислизнула з-під плаща. Поправила волосся, подивившись на своє відображення у вітрині, і зайшла в крамничку, дзеленькнувши дзвіночком над дверима. Рон знову квапливо заштовхав видовжені вуха у шпаринку під дверима й передав одну струну Гаррі.
- Добрий день. Жахливий ранок, правда? - весело привіталася Герміона з Борджином, який нічого не відповів, а лише підозріло на неї зиркнув.
Весело щось собі мугикаючи, Герміона пройшлася вздовж виставлених товарів.
- Це намисто продається? - поцікавилася, зупиняючись біля заскленої вітрини.
- Якщо маєш півтори тисячі ґалеонів, - холодно відповів Борджин.
- О... е-е... ні, аж стільки не маю, - сказала Герміона й рушила далі. - А... цей симпатичний... е-е... череп?
- Шістнадцять ґалеонів.
- То він продається? Його не... відклали для когось іншого?
Борджин скоса на неї зиркнув. Гаррі мав не дуже приємне відчуття, ніби той точно знає, що замислила Герміона. Мабуть, Герміона теж відчула, що її викрито, бо раптом відкинула під три чорти будь-яку обережність.
- Річ у тім, що... е-е... хлопець, який тут щойно був, Драко Мелфой, ну, він мій друг, і я хотіла б йому зробити подарунок на день народження, але якщо він уже щось замовив, то я б, зрозуміло, не горіла бажанням дарувати йому ту саму річ, тому... гм...
Це було, на думку Гаррі, дуже непереконливе пояснення, і Борджин, очевидно, подумав так само.
- Геть, - різко звелів він. - Вимітайся!
Герміона не чекала повторного запрошення й побігла до дверей, а Борджин затупотів за нею. Коли дзвіночок ще раз дзенькнув, Борджин гримнув за нею дверима й почепив табличку «Зачинено».
- Ну що ж, - сказав Рон, ховаючи Герміону під плащ. - Гарна спроба, але діяла ти занадто...
- Наступного разу покажеш сам, як треба діяти, пане детективе! - огризнулася дівчина.
Рон і Герміона сварилися цілу зворотну дорогу до «Відьмацьких витівок Візлів». Там їм довелося принишкнути, щоб непомітно обійти стривожену місіс Візлі та Геґріда - ті їхню відсутність уже помітили. Коли ж друзі зайшли в крамничку, Гаррі скинув плащ-невидимку, заховав його в рюкзак і долучився до друзів, які у відповідь на звинувачення місіс Візлі запевняли, що вони нікуди з крамничної підсобки не виходили, то вона їх просто погано шукала.
- РОЗДІЛ СЬОМИЙ -
Слизоклуб
В останній тиждень канікул Гаррі міркував про Мелфоєву поведінку на алеї Ноктерн. Найбільше його турбувала задоволена Мелфоєва пика, коли той виходив з крамниці. Хоч би що спонукало Мелфоя так радіти, а доброго в цьому було мало. Гаррі дратувало, що ні Рон, ні Герміона не думали про Мелфоя стільки, як він. А може, за кілька днів їм просто набридло про нього говорити.
- Гаррі, я згодна, що тут щось підозріле, - теж трохи роздратовано озвалася Герміона. Вона сиділа на підвіконні в кімнаті Фреда і Джорджа, спираючись ногою на картонну коробку, і явно неохоче відірвалася від нового примірника «Вдосконалених перекладів рун». - Та хіба ж ми не погодилися, що пояснень може бути безліч?
- Може, він зламав свою Руку Слави? - непевно припустив Рон, що намагався випрямити зігнуті гілочки на хвості своєї мітли. - Пам’ятаєш ту засохлу руку, що була в Мелфоя?
- Але чому він тоді сказав: «Не забувай, щоб цей екземпляр був у безпечному місці»? - запитав Гаррі, мабуть, удвадцяте. - Можна було зрозуміти, що Борджин зберігає ще якийсь поламаний предмет, а Мелфой хоче мати їх обидва.
- Ти так гадаєш? - Рон тепер зішкрябував бруд з держака мітли.
- Так, - сказав Гаррі. Коли ні Рон, ні Герміона нічого не відповіли, він, додав: - Мелфоїв батько в Азкабані. Ви не думаєте, що Мелфой хоче помститися?
Рон, кліпаючи очима, глянув на нього.
- Мелфой хоче помститися? А що він може зробити?
- Отож бо й воно, що я не знаю! - ще дужче роздратувався Гаррі. - Але він щось замислив, і треба до цього поставитися серйозно. Його батько смертежер і...
Гаррі замовк на півслові, втупившись у вікно за Герміониною спиною й роззявивши рота. Щойно йому в голову стрельнула приголомшлива думка.
- Гаррі? - занепокоїлася Герміона. - Що сталося?
- Знову шрам заболів? - злякано запитав Рон.
- Він смертежер, - поволі проказав Гаррі. - Став смертежером замість батька!
Запала тиша, а тоді Рон вибухнув реготом.
- Мелфой? Та йому шістнадцять років, Гаррі! Невже Відомо-Хто узяв би Мелфоя?
- Гаррі, це малоймовірно, - повчально промовила Герміона. - Чому ти подумав, що він...
- Через мадам Малкін. Вона його не торкалася, а він зарепетував і вирвав руку, коли вона хотіла закотити йому рукав. То була ліва рука. Його затаврували Чорною міткою.
Рон з Герміоною перезирнулися.
- Ну... - протяг Рон, якого це анітрохи не переконало.
- Думаю, він просто хотів звідти піти, - припустила Герміона.
- Він показав Борджину щось таке, чого ми не побачили, - вперто тримався свого Гаррі. - Таке, що Борджина дуже налякало. Це була Мітка... він показав Борджину, з ким той має справу, і ви бачили, як його серйозно сприйняв Борджин!
Рон з Герміоною ще раз перезирнулися.
- Гаррі, я не впевнена...
- Я теж думаю, що Відомо-Хто не взяв би Мелфоя у смертежери...
Анітрохи не сумніваючись у власній правоті, роздратований Гаррі схопив оберемок брудних квідичних мантій і вийшов з кімнати; місіс Візлі постійно нагадувала їм, щоб не відкладали прання й пакування на останню мить. На сходовому майданчику він наштовхнувся на Джіні, яка верталася до своєї кімнати зі стосом свіжовипраного одягу.
- Я не радила б зараз іти на кухню, - попередила дівчина. - Там повно Флегми.
- Спробую не стати флегматиком, - засміявся Гаррі.
І справді, коли він зайшов на кухню, там за столом сиділа Флер, жваво ділячись планами щодо весілля з Біллом, тоді як місіс Візлі у явно кепському гуморі пильнувала за горою брюссельської капусти, що сама себе чистила.
- ...ми з Біллом майше вигішили мати лише двох
