Оті з Десятої Тисячі - Єжи Брошкевич
— Ясно, — відповіли діти.
— Отже… — вигукнув Назим, — вмикаю зображення! Увага!
— Увага! — повторив Іон.
— Увага! — сказала Алька. Алік лише ворухнув губами.
Іон несподівано опинився один у штурманській кабіні бойового космольота, який мчав уперед. На повній швидкості космоліт летів за лавиною метеорів, що загрожували одному з основних комунікаційних шляхів.
Іон одержав наказ: знищити лавину.
Апарати виявлення вже вихопили й спроектували на екран зображення потоку. Однак Іон був задалеко, щоб стріляти. Мусив чекати, поки на екрані з'явиться світлий кружечок бойової готовності.
Іон напружено чекав цієї хвилини.
Власне кажучи, він добре розумів, що це йому інструктори з Бази на Тритоні демонструють відеофільм, що все це ілюзія. Пам'ятав і про те, що поруч близнюки теж переживають подібні відеопригоди. Але думав про все це ніби між іншим. Цієї миті найважливіше було знищити грізну лавину.
Як цілитися? Як стріляти? Пригадав інструкцію: «Якщо на прицільному екрані з'явиться світлий кружечок бойової готовності, треба навести його на ціль. Потім натиснути ножну педаль. Права педаль — одиночний постріл, обидві педалі — черга».
І все. Небагато.
Іон кілька разів глибоко і спокійно вдихнув повітря. Хотів, щоб у хвилину атаки думки були швидкі, м'язи розслаблені, а дихання спокійне.
Увага!
На екрані з'явилися яскраві цятки, вони швидко росли. Одночасно в самому низу екрана вискочив світлий кружечок. Отже, можна зробити перший постріл, автомати космольота перебувають у бойовій готовності.
Іон спробував маневрувати прицільними важелями. Надто різко. Світлий кружечок перестрибнув через увесь екран, не затримався на жодній з цілей.
Отже, треба обережніше? Добре.
Він навіть не відчував, що закусив губи до крові. Кружечок щоразу виходив з-під контролю. Іон ганяв його по екрану то надто швидко, то надто повільно, час летів, а Іону ніяк не вдавалося накрити жодної цятки.
Апарат виявлення давав тепер чітке зображення лавини: величезні сірі брили, викинуті в простір невідомою космічною катастрофою.
— Ну, ну, ще… Ось так, — шепотів Іон.
Нарешті він упіймав одну з брил у світлий кружок прицілу. Натиснув педаль.
— Є! — вигукнув.
Розбита брила зникла з екрана, ніби її там ніколи й не було. А Іон усе впевненіше оволодівав рухом кружечка, наводив його на другу, третю… десяту… п'ятнадцяту цятку…
Раптом він помітив велике скупчення метеорів. Обережно накрив їх світлим кружечком.
«Тепер — черга», — подумав Іон.
Космоліт здригнувся. В лавині з'явилася велика вирва. Іон переможно засміявся беззвучним сміхом.
— Дуже добре, — промовив хтось.
Але Іон був надто зайнятий наведенням прицілу на нову мішень, щоб звертати увагу на якісь сторонні голоси.
Так робила й Алька. Вона дивилася той самий відеофільм, що й Іон, але мала на п'ять попадань більше, хоч і почала стріляти на дві секунди пізніше.
Тим часом Алік, що сидів поруч, був у зовсім іншому становищі.
Він не був пілотом стрімкого космольота, а залишався на механопланеті — в прицільній кабіні проти-метеорної батареї.
Він очікував.
Апарати виявлення вже спроектували на екран потік величезних метеорів, що наближалися. Алік мав ще кільканадцять секунд часу. Зрештою, він знав, що нічого нищити брили одну по одній.
Досить ударити збоку довгою чергою. Таким чином можна розбити потік — перетворити його на космічний порох.
Алік стулив губи так, ніби хотів просвистіти якусь мелодію. Але не встиг цього зробити.
На екрані з'явився світлий кружечок прицілу. Алік розумів, що треба вести кружечок по екрану обережно, мов мильну бульбашку в повітрі. Він повільно, але впевнено навів його на край кам'яного потоку, який вимальовувався на екрані.
Потім, замислено і переможно усміхаючись, натиснув на обидві педалі.
У простір ринула біла смуга вогню.
— Чудово, — мовив чийсь голос, і раптово все скінчилося.
Алік зовсім не командував батареєю, Іон і Алька теж не гналися на бойових космольотах за лавинами, які загрожували комунікаційним дорогам.
Знову всі троє сиділи в Центральному Залі «Розвідника».
— Дуже добре, — весело сказав Назим. — Чудово!
Близнюки й Іон, ніяково усміхаючись, поскидали з голів відеофільмові шоломи.
— Справді добре? — непевно запитала Алька.
Назим енергійно кивнув головою.
— Дуже добре, — повторив він. — У тебе найкращі результати. Іон і Алік стріляли трохи гірше, але, зважаючи на те, що це була ваша перша спроба, я оцінюю всі результати на «дуже добре».
Діти з надією глянули одне на одного.
— Ваші шанси ростуть, — озвався Майк.
Потім підійшов до самого екрана.
— Тепер ми розлучимося, — сказав він стишеним голосом. — У вас зосталося не так уже й багато часу. Розходьтеся по місцях. Іон і Алька — до Стартової вежі на бойовий космоліт. Іон займе місце пілота, Алька буде бортовим стрільцем. «Розвідник» має точний графік ваших дій. За десять хвилин до старту одержите цей графік.
— Буде виконано, — відгукнувся «Розвідник».
— Алік, — продовжував Назим, — займе місце в артилерійській кабіні. Він почне діяти через вісім хвилин п'ятнадцять і дві десятих секунди після старту космольота. Додаткові накази і зміни в плані операції на випадок якихось несподіванок «Розвідник» уже має. Їх підготував наш Супер.
— Це наказ командирів? — запитав «Розвідник».
— Так, — сказав Іон, а йому луною підтакнули близнюки.
— Поки що все, — мовив Назим.
Настала хвилина по-справжньому глибокої і по-справжньому урочистої тиші.
