💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Юрій
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Дитячі книги » Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Джоан Роулінг

Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Джоан Роулінг

Читаємо онлайн Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Джоан Роулінг
й далі говорила крізь пальці приглушеним голосом.

- Ми зайшли в кабінет, щоб якось допомогти професорові Флитвіку й побачили, що він непритомний лежить на підлозі... ой, тепер це так очевидно! Снейп, мабуть, приголомшив Флитвіка, але ми, Гаррі, цього не зрозуміли, й дали Снейпові змогу втекти!

- Це не ваша вина, - заперечив Люпин. - Герміоно, якби ви не підкорилися Снейпові й не зійшли з його дороги, то він би вас з Луною вбив.

- Отож він побіг нагору, - сказав Гаррі, уявляючи, як Снейп вибігає мармуровими сходами, за спиною в нього, як завжди, розвівається чорна мантія, і як він на ходу виймає чарівну паличку, - і знайшов, де точиться бій...

- Ми були в скрутному становищі і програвали битву, - глухо пояснила Тонкс. - Ґіббона ми знищили, але всі інші смертежери готові були битися не на життя, а на смерть. Невіла поранило. На Білла напав Ґрейбек... було темно... скрізь шугали закляття... Мелфой зник - мабуть, вислизнув і піднявся на вежу... за ним кинулося ще кілька смертежерів, і один з них заблокував за собою сходи якимось закляттям... Невіл туди побіг, але його підкинуло вгору...

- Ми не могли прорватися, - додав Рон, - а той здоровило-смертежер і далі стріляв на всі боки закляттями, які відбивалися від стін і лише чудом не влучали в нас...

- А тоді з’явився Снейп, - сказала Тонкс, - а потім знову зник...

- Я бачила, як він біг до нас, але в мене ледь не влучило закляття величезного смертежера, тож я ухилилася й втратила його з очей, - пояснила Джіні.

- А я бачив, як він проскочив повз бар’єр закляття, наче й не було жодної перешкоди, - додав Люпин. - Я кинувся за ним, але мене віджбурнуло, як і Невіла...

- Мабуть, він знав якесь невідоме нам закляття, - прошепотіла Макґонеґел. - Зрештою, він викладав захист від темних мистецтв... я хибно припустила, що він женеться за тими смертежерами, що повтікали на вежу...

- А він і гнався, - розлючено сказав Гаррі, - тільки щоб їм допомогти, а не щоб зупинити... думаю, проникати крізь бар’єр помагала Чорна Мітка... а що було, коли він повернувся?

- Той величезний смертежер саме метнув закляття, яке обвалило стелю й заодно розблокувало сходи, - пояснив Люпин. - Ми всі кинулися туди... принаймні ті, хто ще тримався на ногах... і тут з цього стовпа пилюки вибігає Снейп разом з хлопцем... ясно, що ми на них не нападали...

- Ми їх пропустили, - пробубоніла Тонкс, - ми думали, що за ними женуться смертежери... а наступної миті таки з’явилися смертежери і Ґрейбек, і знову почалася битва... здається, Снейп щось крикнув, але не знаю, що саме...

- Він крикнув: «Кінець», - сказав Гаррі. - Бо він виконав своє завдання.

Усі замовкли. Плач фенікса й досі відлунював десь над темним подвір’ям. Той спів бринів у повітрі, а в голові у Гаррі виникали непрохані й неочікувані думки... чи вже забрали з-під вежі Дамблдорове тіло? Що буде далі? Де його поховають? Він міцно стиснув у кишенях кулаки. Відчув кісточками пальців правої руки холодний доторк маленького фальшивого горокракса.

Лікарняні двері раптом відчинилися, і всі аж підскочили: в палату ввірвалися містер і місіс Візлі, а за ними Флер, чарівне личко якої перекосилося від жаху.

- Молі... Артуре... - поспіхом привітала їх професорка Макґонеґел, схоплюючись на ноги. - Мені так прикро...

- Білл, - прошепотіла місіс Візлі, побачивши понівечене Біллове обличчя, й метнулася повз професорку Макґонеґел до сина. - Ой, Біллику!

Люпин і Тонкс поспіхом повставали і відійшли, щоб містер і місіс Візлі могли сісти біля самого ліжка. Місіс Візлі нахилилася над сином і припала вустами до його закривавленого чола.

- Кажеш, на нього напав Ґрейбек? - збентежено запитав професорку Макґонеґел містер Візлі. - Але ж він не перевтілювався? То що це означає? Що буде з Біллом?

- Ще невідомо, - зізналася професорка Макґонеґел, безпорадно поглядаючи на Люпина.

- Можливо, Артуре, виникне якесь зараження, - зітхнув Люпин. - Це дуже дивний випадок, просто унікальний... ми не знаємо, яка буде його поведінка, коли він прокинеться...

Місіс Візлі взяла в мадам Помфрі мазь з огидним запахом і почала натирати Біллові рани.

- А Дамблдор... - сказав містер Візлі. - Мінерво, це правда... він справді...

Професорка Макґонеґел кивнула, а Гаррі відчув, як Джіні поворухнулася в нього за спиною, й озирнувся. Звузивши очі, вона невідривно стежила за Флер, яка з застиглим обличчям розглядала Білла.

- Дамблдор відійшов, - прошепотів містер Візлі, але місіс Візлі не бачила нічого, крім старшого сина; вона заридала, і сльози падали на Біллове понівечене обличчя.

- Авжеж, немає значення, яка буде його зовнішність... це не т-так і важливо... але ж він б-був такий гарненький хлопчик... такий гарнесенький... і з-збирався одружитися!

- І шо ви м’аєте на увазі? - вигукнула раптом на весь голос Флер. - Як тсе, збигався одгушитися?

Місіс Візлі здивовано підняла заплакане обличчя.

- Ну... тільки те, що...

- Ви думаєте, шо Б’ілл уже не захотше зі мною одгушитися? - вимагала відповіді Флер. - Ви думаєте, шо чегез ті укуси він мене пегестане люб’ити?

- Ні, я такого не...

- Бо я не пегестану! - випросталася Флер на повен зріст і відкинула довжелезну гриву сріблястого волосся. - Шоден вовкулака не змусить мене розгюбити Б’ілла!

- Так, так, я й не сумнівалася, - пробурмотіла місіс Візлі, - просто я подумала... враховуючи, як... як він...

- Ви подумали, шо я не захотшу з ним одгушитися? Тши, може, тсього сподівалися? - вигукнула Флер, і ніздрі її затремтіли. - Шо мені до т’ого, яка в нього зовнішність? Нам обом вистачить моєї зовнішності! Усі ці шгами доводять, що мій тшоловік відвашний! І я сама це згоблю! - вона відштовхнула місіс Візлі, забравши в неї мазь.

Місіс Візлі притулилася до чоловіка й дивилася, як несхожа на саму себе Флер змащує Біллові рани. Усі мовчали. Гаррі боявся поворухнутися. Він, як і всі інші, чекав, коли місіс Візлі вибухне.

- Наша люба тітонька Мюріель, - сказала після довгої паузи місіс Візлі, - має чудову діадему... ґоблінської роботи... і я впевнена, що вона позичить цю діадему на ваше весілля. Вона страшенно любить Білла, знаєш, а діадема дуже пасуватиме до твого волосся.

- Д’якую вам, - стримано сказала Флер. -

Відгуки про книгу Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Джоан Роулінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: