Повна енциклопедія тваринництва - Юрій Дмитрович Бойчук

Ацидоз рубця

Етіологія. Захворювання, що характеризується посиленою продукцією в рубці молочної кислоти та зміщенням кислотно-лужної рівноваги в організмі. Це відбувається через поїдання великої кількості кормів, що містять багато легкоперетравлюваних вуглеводів (ячменю, жита, вівса, цукрових буряків, картоплі, кавунів тощо), і недостатньої кількості грубих кормів.

Клінічні прояви. У ВРХ симптоми ацидозу вельми різноманітні. Спочатку спостерігається втрата апетиту, рухи рубця слабкі або іноді повністю відсутні, температура тіла знижується понад норму, але за 4–5 діб через запалення в шлунку може підвищуватися. У хворих спостерігається тахікардія (почастішання ритму серцевого скорочення), діарея, гіпо- та анурія (відсутність сечовипускання). Для діагностування захворювання необхідно відправити вміст рубця у ветеринарну лабораторію.

Лікування. Спочатку промивають рубець через шлунковий зонд (60–160 л води) не пізніше 24 год, потім у рубець вводять розчини лугів (гідроксиду натрію), вміст рубця від здорових особин, симптоматичні препарати (вітаміни, серцеві засоби).

Раціон худоби має вміщувати не менше 14–20 % грубих кормів, не більше 40 % концентратів від загальної поживності раціону, що попередить розвиток алкалозу рубця.

Профілактика. Можна давати тваринам ферментні препарати, наприклад мацеробацилін.

Білом’язова хвороба

Етіологія. Захворювання, поширене в місцевостях, де корми бідні на білки, фосфор, мікроелементи та вітаміни у зимово-весняний період.

Клінічні прояви. Хвороба молодняку ВРХ, що характеризується змінами у скелетній мускулатурі та міокарді, порушенням обміну речовин. У телят на початку захворювання спостерігаються млявість, залежування; у разі ураження скелетних м’язів – розлад координації руху; через ураження міокарда – тахікардія, аритмія, набряки кінцівок, підгорля, живота. У важких випадках спостерігається відсутність апетиту, пронос, кашель, у крові – зменшення кількості еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитоз, у сечі – цукор, ацетонові тіла. Тривалість захворювання – 3–7 діб.

Лікування. Необхідно поліпшити умови утримання та годування, підшкірно – водний розчин селеніту натрію, препарати вітаміну Е. За ускладнень рекомендують антибіотики.

Профілактика. У стійловий період ввести в раціон силос, хвою, кісткове борошно, мікроелементи. Тільним коровам за 20–30 днів до окоту рекомендують вводити селеніт натрію.

Гепатит

Етіологія. Хвороба виникає через поїдання зіпсованих кормів, люпину, віки, паростків картоплі, отруєння отрутою мінерального походження, інвазійних хвороб тощо.

Клінічні прояви. Запалення печінки дифузного характеру, що супроводжується гіперемією, клітинною інфільтрацією, дистрофією, некрозом і лізисом гепатоцитів та інших структурних елементів, різко вираженою печінковою недостатністю. Тварина пригнічена, апетит знижений, слизові з жовтяничним відтінком, виникають спрага, блювання, температура тіла підвищується, дихання частішає, спостерігають витікання з носових ходів із домішкою крові, свербіж шкіри і розчухи. Сеча стає темного кольору. Гостра форма протікає 3–4 тижні, закінчуючись одужанням або смертю, хронічна переходить у цироз печінки (ущільнення органу веде до порушення його функціонування). У крові підвищується рівень вмісту білірубіну.

Лікування. Призначають дієтичне годування вуглеводними і грубими кормами, внутрішньовенно вводять розчин глюкози, всередину дають уротропін, карловарську сіль, сульфат магнію.

Профілактика. Повноцінне годування, наявність грубих кормів під час згодовування жомових кормів, дипромоній.

Гіповітамінози

Етіологія. Захворювання, що виникають внаслідок недостатнього надходження в організм вітамінів або поганого їх засвоєння. Частіше реєструють серед молодняку молозивного та молочного періодів через незбалансованість вітамінів у раціоні вагітних і лактаційних маток, а також у дорослих, що перехворіли на інфекційні, інвазійні й деякі незаразні хвороби.

Клінічні прояви. За будь-якого гіповітамінозу спостерігають млявість, загальну слабкість, схуднення, зниження продуктивності, відставання у рості та розвитку, блідість вовняного покриву, а також характерні ознаки нестачі конкретного вітаміну. За А-гіповітамінозу спостерігають кон’юнктивіт, ксерофтальмію (сухість кон’юнктиви та рогівки ока), кератомаляцію (розм’якшення і розпад рогівки очей), ослаблення зору, ентероколіт, ураження дихальних шляхів; за D-гіповітамінозу – порушення кісткоутворення (рахіт), за Е-гіповітамінозу у самців – зниження статевої активності, у самиць – порушення овуляції, у молодняку – розлад функції кори головного мозку через розм’якшення мозку (енцефаломаляції); за К-гіповітамінозу – зниження згортання крові й геморагічний діатез; за гіповітамінозах вітамінів групи В переважно спостерігають ураження центрального й периферичного відділів нервової системи (паралічі, парези, конвульсії, судоми), дерматити, екземи, анемії, ураження внутрішніх органів.

Діагноз підтверджується дослідженням кормів, крові тварин.

Лікування. Лікування та профілактика спрямовані на забезпечення маточного поголів’я худоби та молодняку повноцінними за вмістом вітамінів кормами (зелень, вітамінне сіно, трав’яне борошно, морква, картопля, буряк, хвойне борошно, пророщене зерно, дріжджі, бобові культури, макухи, люцерна, висівки, кропива тощо), уведення в раціон вітаміновмісних концентратів і вітамінів промислового виробництва (риб’ячий жир, концентрати вітамінів А, D, Е, К, рибофлавін, тіамін, піридоксин тощо), своєчасне лікування різних хвороб у разі появи специфічних і неспецифічних симптомів.

Диспепсія молодняку

Етіологія. Патологія виникає внаслідок недостатнього годування самиць (особливо щодо каротину), призводячи до неповноцінності молозива, недорозвитку органів травлення у новонароджених (після народження гіпотрофіки (телята з низькою вагою) не здатні перетравлювати добову кількість молозива понад 1/10 їхньої маси). Також диспепсія молодняку відзначають внаслідок випоювання першої порції молозива пізніше ніж за 2 год після народження, давання молозива з брудного посуду, від корів, хворих на мастити, ендометрити, за відсутності ветеринарно-санітарних норм утримання новонароджених.

Клінічні прояви. Гострий розлад травлення в перші 10 днів життя, що супроводжується токсикозом, некомпенсованою втратою через пронос води, калію, натрію, кальцію, магнію та інших елементів. Розрізняють дві форми хвороби – просту і токсичну. У разі простої диспепсії у тварин спостерігається зменшення апетиту, пригнічення. Хворі лежать у грудному положенні, здригаються періодично, обнюхують живіт, намагаючись вдарити по ньому. За 1–2 дні з’являється діарея. Кал водянистий, жовтого кольору, з різними відтінками. Прогноз сприятливий.

Токсична диспепсія частіше спостерігається в перші 3 дні життя, характеризуючись повною втратою апетиту, зниженням ректальної температури, похолодінням шкіри вух, кінцівок, слизової порожнини рота, втратою сил. Тварина до кінця захворювання обирає вимушене бічне положення. Розвивається постійний пронос водянистої консистенції зі смердючим запахом, іноді зі слизом білястого або оранжевого кольору. Прогноз захворювання несприятливий.

Лікування. Виключити якомога більше похибок у годуванні маткового поголів’я, випоювання новонароджених. Основний напрям лікування – заповнення втрат, спричинених діареєю, давання сольових розчинів, а за токсичної форми – інтравенозне крапельне введення або внутрішньочеревно ізотонічних розчинів бікарбонату натрію і хлориду натрію. Рекомендовано також антибіотики, сульфаніламіди та нітрофуранові препарати з урахуванням чутливості до них виділеної з шлунково-кишкового тракту мікрофлори, а також вітаміни, засоби для відновлення мікрофлори та ін.

Профілактика. Передбачає оптимізацію умов утримання та годування вагітних тварин, створення належних умов утримання та молозивного вигодовування новонароджених і загальногігієнічні заходи.

Закупорка стравоходу

Етіологія. Патологія у ВРХ, яка виникає під час жадібного поїдання коренеплодів, кóлючих предметів.

Клінічні прояви. Спостерігається раптова відмова від корму, слинотеча, занепокоєння, позив до блювоти, зникає жуйка й відрижка, частішають пульс і дихання, швидко розвивається газова тимпанія рубця, болючість стравоходу в місці закупорювання. Перебіг хвороби залежить від своєчасно наданої допомоги. Для постановки діагнозу використовують зондування, дослідження стравоходу, рентгеноскопію. Буває повною або частковою, первинною або вторинною (під час парезів, паралічів, спазмів).

Лікування. Лікувальні заходи мають бути невідкладними. З шийної частини застряглі предмети можна дістати рукою після фіксації голови тварини. Коренеплоди можна видалити зондом Хохлова або проштовхнути їх у рубець, попередньо давши корові всередину 100–200 мл олії, вазелінового масла або слизового відвару, а підшкірно вводять спазмолітичні засоби (атропін). Місце закупорювання обколюють розчином новокаїну.

Профілактика. Подрібнення і запарювання особливо грубого корму. Дотримання режиму годування.

Кетоз

Етіологія. Розрізняють первинні, або метаболічні, кетози, що виникають внаслідок похибок у годуванні (низьке цукрово-протеїнове співвідношення у раціоні, надлишок концентратів, надмірне