Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути - Наум Петрович Иойриш
Стародавній філософ Арістотель, який вважався «сонцем стародавнього бджільництва», був чудовим натуралістом і мав значні знання в галузі медицини. Арістотель твердив, що мед має якісь особливі властивості, що сприяють зміцненню здоров'я і продовженню життя людини.
Відомий поет стародавності Анакреон, який завжди вживав натуральний і питний мед, умер у 115 років.
Юлій Цезар, будучи на обіді в сенатора Риму Полія Румілія, що святкував соту роковину свого народження, спитав, який засіб уживав він для підтримання сили тіла й духу, і дістав відповідь: «Всередину — мед, назовні — масло».
Римський вчений і письменник, автор багатотомної праці «Природнича історія», Пліній зазначав, що мед має виняткові властивості, особливо при лікуванні ран і наривів у роті.
Грецький вчений Діоскорід, що жив близько 2000 років тому, писав, що мед може успішно застосовуватися при захворюваннях кишечника, інфікованих ранах, фістулах.
Відомий лікар, філософ, експериментатор, енциклопедист Гален вважав, що мед є засобом з різносторонніми лікувальними властивостями. Він рекомендував мед при лікуванні численних отруєнь, при кишкових захворюваннях і особливо при номі (водяному раку).
Великий син таджицького народу, тисячоліття з дня народження якого в 1952 р. святкувала наша країна і все прогресивне людство, Ібн-Сіна (Авіценна) рекомендував уживати в їжу мед для продовження життя і збереження працездатності в старечому віці. Він говорив: «Якщо хочеш зберегти молодість, то обов'язково їж мед». Авіценна вважав, що людям у віці понад 45 років треба систематично вживати мед, особливо з товченими грецькими горіхами, що містять багато жирів.
Таким чином, великі стародавні мислителі не раз відзначали високі харчові і лікувальні властивості меду.
Величезний інтерес становить медичний трактат першої російської жінки-лікарки Євпраксії-Зої — дочки великого князя Мстислава Володимировича і внучки Володимира Мономаха. В трактаті, написаному нею в 30-х роках XII століття на грецькій мові під назвою «Алімма» («Мазі»), в розділі «Гігієна харчування» бджолиному медові приділяється багато уваги. Про діяльність Євпраксії, яку народ прозвав Добродійкою, справедливо пише російський вчений історіограф Хрисанф Мефодійович Лопарев: «В той час, коли сучасний культурний Захід ще погрузав у тумані неуцтва, в чертогах царственної Візантії російська жінка вже серйозно думала про людське здоров'я, писала посібник гігієни, передавала потомству свої спостереження над терапією організмів».
Мед — важливий лікувальний засіб народної медицини
Медицина — найстародавніша з наук. Багато тисячоліть тому первісна людина суто емпірично, завдяки близькості до природи, почала користуватися для лікування різними силами природи і її дарами.
Спостережливість і мудрість народу дали багато цінного для розвитку медицини. Досить вказати на такі лікувальні засоби, як наперстянка, горицвіт, хінін, опій, атропін, кокаїн тощо, взяті з народної медицини. Навіть такий чудесний засіб, застосовуваний у наші дні, як пеніцилін, у вигляді зеленої плісені, успішно застосовувався в народній медицині багато десятиріч тому.
Гіппократ писав: «І не треба соромитися дізнаватися від простих людей, якщо здається щось корисним для зручності лікування, бо я думаю, що вся майстерність у цілому так була виявлена». Знаменитий російський вчений В. О. Манассеїн говорив, що лікарі лише почасти відкривали ліки самі, багато ж чого вони навчились від народу.
У нашій країні народна медицина користувалася і користується великою популярністю не тільки серед широких мас населення, а й також серед видатних діячів медицини. Народну медицину вивчали С. П. Боткін, Г. А. Захар'їн, О. О. Остроумсв, В. О. Манассеїн та ін. За роки Радянської влади з скарбниці народної медицини використано немало чудових діючих лікувальних засобів.
Бджолиний мед є важливим лікувальним засобом народної медицини. З стародавніх часів мед широко застосовувався при багатьох захворюваннях.
У старовинних російських рукописних лікарських порадниках наводяться десятки рецептів, до складу яких входить бджолиний мед. Тут є прописи меду в поєднанні з ромашкою, кропивою, лободою, цибулею, часником, пастернаком, хмелем, гірчичним насінням, маком, оцтом тощо. Мед описано як лікарський засіб, показаний для лікування людей усякого віку: «Мед дивий[22] даєм прияти без боязни по рассуждению младым и старым, и женам брюхатым, понеже мед дивий в приятии невредителен єсть и зачавшемуся во утробе».
Мед як важливі ліки оспівано в билинах, народних оповіданнях, піснях. Медом лікували перші народні лікарі-старці, навчені багаторічними спостереженнями. Билини розповідають, як ці старці вилікували Іллю Муромця, який «... тридцять три роки сиднем сидів у селі Карачорові», і повернули йому силу богатирську, «... давши випити чарку питва медяного». В карело-фінському народному епосі «Калевала» також багато яскравих рядків присвячено лікувальним властивостям меду.
Досліди і спостереження, проведені за останні десятиріччя, показують, що бджолиний мед має всі підстави вважатися лікувальним засобом.
В чому ж полягають лікувальні властивості меду?
Раніше ніж відповісти на це питання, треба розглянути лікувальні властивості виноградного сахар у (глюкози) — основної складової частини бджолиного меду. Глюкоза широко застосовується в медицині при захворюваннях серцевосудинної системи, гіпертонічної хвороби, кровотечах (особливо шлункових), при виразковій хворобі, кишкових захворюваннях у дітей, при різних інфекційних захворюваннях (тифи, дизентерія, малярія, ангіна, кір, скарлатина тощо), при сепсисі. При різних отруєннях глюкоза є найбільш ефективним засобом лікування. Це далеко не повний перелік захворювань, при яких застосування глюкози дає добрий результат.
Глюкоза є не тільки чудовим поживним матеріалом для клітин, тканин і органів, але вона підвищує запаси глікогену в печінці, який є енергетичним матеріалом для організму і поліпшує процеси тканинного обміну. Глюкоза діє тонізуюче на серцево-судинну систему при зниженому вмісті цукру в крові. Вона сприяє підвищенню опірності організму до інфекції. У сучасній клініці глюкоза широко застосовується для підвищення знешкоджуючої здатності печінки.
Якщо врахувати, що до складу бджолиного меду, крім глюкози, як зазначалося вище, входять мінеральні солі, органічні кислоти та інші необхідні для організму речовини, стає ясно, чому мед є чудовим лікувальним засобом, що сприяє підвищенню опірності організму.
Застосування меду при різних захворюваннях
Застосування меду при лікуванні ран
Близько 2500 років тому батько наукової медицини Гіппократ з великим успіхом застосовував бджолиний мед при багатьох захворюваннях, у тому числі й при лікуванні ран.
Знаменитий римський письменник і вчений Пліній (28—79 рр. нашої ери) писав, що жир усяких риб у поєднанні з медом добре діє на заражені рани. Він рекомендував також мед як добрий засіб проти наривів у роті.
Авіценна ввжажав, що
