Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути - Наум Петрович Иойриш
Дослідники Гундель і Блаттнер своїми дослідами на білих мишах з гемолітичним стрептококом показали, що бджолиний мед убиває і спиняє ріст бактерій. Гонзенбах і Гоффман, наносячи на шкіру морських свинок різані рани і заражаючи їх мікробами, при застосуванні бджолиного меду добилися продовження життя заражених тварин порівняно з контрольними.
Ці властивості бджолиного меду одні автори пояснюють високою концентрацією цукру в меду (Кеніг), другі (Гайдушка, Кауфман) — вмістом органічних кислот, треті— (Гундель, Блаттнер, Гельфман) — комбінованим діянням ферментів і цукру.
Цікаві повідомлення дослідників Дольд, Лехела, Ду та Дзіао про те, що вони відкрили у бджолиному меду фото- і термолабільні антибіотичні речовини. Ці речовини були названі авторами інгібіторами (від латинського слова inhibio — затримувати, спиняти, пригнічувати).
Праця Мілан Пріка цікава тим, що, на його думку, антибіотичні речовини меду є результатом секреторної діяльності бджіл-трудівниць.
Як показали досліди, проведені нами разом з проф. М. П. Нещадименко і А. П. Мороз у Київському медичному інституті, нові сорти меду, добуті експресним методом, мають сильніші знезаражуючі властивості, ніж натуральний і штучний мед.
Із взятих десяти зразків меду слід вказати на № 2 — вітамінний, № 13 — гематогенний, № 17 — маміно-вітамінний, № 37 — какао-молочно-яєчно-вітамінний та ін. До складу нових зразків меду входили такі речовини, як молоко, яєчний білок і жовток, кров тварин і т. д., що становлять у звичайних умовах сприятливе середовище для розвитку мікробів. Для посівів взято бактеріальні культури гноєтворних мікробів і мікробів, що викликають захворювання кишкового тракту (черевний тиф, паратифи, дизентерія), стрептокок, стафілокок, черевнотифозна паличка, кишкова паличка, бактерії паратифу А і В, бактерії Бреслау, бактерії Гертнера, бактерії дизентерії Шіга, бактерії дизентерії Шмітца.
Добові культури мікробів змивалися в 1 мл фізіологічного розчину, 2 краплі емульсії додавалися до 3 мл меду. Контрольні зразки бралися в такому ж об'ємі. Додана бактеріальна емульсія рівномірно змішувалася з медом і ставилася в термостат при температурі 37°. Висіви провадилися через 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 днів на агар-агар, сироватковий агар і бульйон. За посівами провадили спостереження, на якому середовищі помітний був ріст цих бактерій.
Зроблено 2080 посівів. Дослідження повторювались двічі, і результати збіглися.
Проведені дослідження показали, що в середовищах з високою концентрацією сахарів (глюкози — 40%, левульози — 30% і 0,02% мурашиної кислоти) у фізіологічному розчині зазначені вище мікроби в термостатних умовах давали ріст. Щождо нових зразків меду і звичайного липового (контроль), то вони показали високі антибактеріальні властивості. Все ж порівняно з новими зразками звичайний липовий мед виявився менш бактерицидним.
Деякі результати бактеріологічних досліджень наводяться в табл. 4, 5, 6.
Ці дослідження, а також колекція 85 зразків нових сортів медів, добутих нами експресним методом, переконують у тому, що антибіотичні речовини, безперечно, є результатом секреторної діяльності бджоли-трудівниці.
Антимікологічні (протиплісеневі) властивості бджолиного меду
У повітрі, що оточуй нас, є величезні кількості спор плісеневих грибків. У сприятливих умовах при наявності відповідної температури, вологості і поживного середовища спори швидко проростають, розвивається міцелій, який проникає вглиб продукту на 1—3 мм і більше. Внаслідок цього такі продукти, як борошно, цукор, макарони, різні сорти варення, джему, різні сорти м'яких цукерок, фруктові води тощо, набувають неприємного запаху, смаку і зовнішнього вигляду. Враховуючи величезну матеріальну шкоду, якої завдають плісеневі грибки, ми зацікавилися медом, який, як удалося нам установити, має антимікологічні властивості. Відомо, що мед у знайденій посудині в одній із гізехських пірамід, незважаючи на те, що він уже зберігався понад 3300 років, мав навіть властивий медові аромат. Досвідчені пасічники вже давно зазначали, що мед на відміну від харчових продуктів при правильному зберіганні ніколи не вкривається плісенню.
Для вивчення антимікологічних властивостей меду на моє прохання науковий співробітник Ф. О. Каганова-Іойриш у мікологічній лабораторії Київського науково-дослідного інституту харчування (дир. — проф. Г. Ф. Поллак) провела такі дослідження. Взято два зразки меду: липовий, одержаний на Далекому Сході, збору 1939 р., і гречаний, одержаний на Україні, збору 1940 р., а також 20 зразків меду з числа добутих нами експресним (прискореним) методом; усі ці зразки були заражені десятьма різними плісеневими грибками, виділеними з харчових продуктів.
Незважаючи на те, що до складу меду входять білки, вуглеводи, вітаміни, мінеральні та інші речовини, необхідні для життя всякої живої клітини, плісеневі грибки не тільки не розвивалися, а, навпаки, гинули. Ми схильні пояснити антимікологічні властивості меду наявністю в ньому антибіотичних речовин, що мають не тільки протимікробні, а й протиплісеневі властивості.
Зберігання меду
Бджолиний мед можна зберігати довго. Відомо, що мед зберігався протягом десятиріч, століть і навіть тисячоліть. Проте треба відзначити, що мед має високу гігроскопічність і внаслідок цього вбирає багато вологи і закисає.
Досліди показали, що мед в умовах значної вологості повітря може збільшитися у вазі від вібраної ним з повітря води майже на 33%.
При перегляді краплі меду під мікроскопом в ній видно незначне число дріжджових грибків, які при певній температурі здатні викликати бродіння сахарів, що містяться в ньому. Результати досліджень вчених показали, що основною причиною бродіння меду є дріжджові грибки з роду Lygosaccharomyces. Чому ж не відмічається бродіння меду у стільниках вулика, де є досить вологи? Це пояснюється тим, що у вулику з бджолами температура досягає 30° і більше. При такій температурі дріжджові грибки меду не можуть викликати бродіння.
Установлено, що оптимальна температура для бродіння меду 11 —19°, тому зберігати мед рекомендується при температурі від 5° до 10° у сухому провітрюваному приміщенні.
Треба врахувати, що мед легко сприймає сторонні запахи, тому його не можна зберігати в приміщенні, де знаходяться продукти харчування (оселедці, квашена капуста тощо) і речовини, які видають різкий запах (гас, дьоготь, бензин).
Тара для меду має важливе значення. Найбільш гігієнічним і зручним для зберігання невеликих кількостей меду є скляний посуд, придатним є також полив'яний глиняний посуд.
Для закристалізованого (засахареного) меду можна успішно використати пакети з цупкого пергаментного паперу. Щоб звичайний свіжий мед піддати кристалізації, досить до нього додати одну тисячну частку розтертого засахареного меду і через
