Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути - Наум Петрович Иойриш

Мед є продуктом харчування з потенціальною лужністю, і це має винятково важливе, значення для його харчових і лікувальних властивостей. У темних сортах меду міститься більше мінеральних солей, ніж у ясних, і завдяки цьому вони мають вищі показники лужності.

Дослідженнями встановлено, що колір меду (а отже, і вміст у ньому мінеральних солей) відповідно пропорціональний до його потенціальної лужності (табл. 2 і 3).

Таким чином, до високих харчових і лікувальних властивостей меду треба віднести і його потенціальну лужність; цим почасти можна пояснити його лікувальні властивості при захворюваннях шлунково-кишкового тракту при високій кислотності.

Вміст вітамінів у меду

Вітаміни — це не тільки необхідні елементи живлення; багато з них використовується і як лікарські засоби. Перед вітамінами відступили такі страшні захворювання, як цинга, бері-бері, рахіт, пелагра, гемералопія тощо.

Акад. О. М. Бах писав: «Вітаміни, які ще недавно здавалися другорядними факторами живлення з вузько обмеженим, специфічним діянням, набули значення фактору виняткової біологічної ваги. Важко знайти такий розділ фізіології і біохімії, який не стикався б з вченням про вітаміни. Обмін речовин організму, діяльність органів чуття, функції нервової системи, ферментативні процеси, явища росту і розмноження і т. д. —, всі ці різноманітні і докорінні за своєю важливістю галузі біологічних дисциплін якнайтісніше пов'язані з вітамінами».

Акад. О. І. Опарін вважає, що вітамінологія є наріжним каменем сучасного вчення про повноцінне харчування. Без знання цього важливого питання не може бути й мови про правильне розуміння сучасних основ біохімії і фізіології.

Тепер установлено, що вітаміни є речовинами, які беруть участь у всіх процесах життєдіяльності організму (мал. 4).

Згідно з літературними даними останніх років у меду містяться такі вітаміни: В2, В6, Н, К, С. та ін.

Вітамін В2 (рибофлавін) бере участь у вуглеводному, жировому та білковому обміні, всисанні глюкози з кишечника, а також сприяє поліпшенню зору. За даними деяких авторів (Голяницький), рибофлавін є фактором неспецифічного імунітету; він підвищує стійкість організму до стафілококової і стрептококової інфекцій. Цей вітамін має протиінфекційні, антианемічні (проти недокрів'я) та антигеморагічні (проти кровотечі) властивості. Відсутність у їжі вітаміну В2 є причиною з'явлення виразкового коліту, підвищення збудливості нервової системи, ураження шкіри лиця, захворювання очей і т. д.

Дослідження показали, що в меду містяться відносно значні кількості вітаміну В2 — майже стільки ж, скільки в курячому м'ясі, у 17 разів більше, ніж у свіжих абрикосах, у 16 разів більше, ніж у соку винограду і в свіжих яблуках, у 5 разів більше, ніж у пісному сирі, плодах шипшини, у сирій моркві.

Вітамін В6 (піридоксин) бере участь у білковому обміні і захищає організм від захворювань шкіри,— антидерматичний [18] (протишкірний) фактор. Цей вітамін застосовується при невралгіях і деяких захворюваннях центральної нервової системи. Згідно з літературними даними, відсутність вітаміну В6 у їжі викликає м'язову слабість, сильну подразливість, конвульсії, паралічі.

Вітамін В3 (пантотенова кислота) є антидерматичним фактором курчат, а також бере участь у вуглеводному обміні. Вживання у великій кількості їжі, багатої на пантотенову кислоту, може захистити тварин від посідіння шерсті.

Вітамін Н (біотин) бере участь у білковому і жировому обміні і сприяє засвоєнню білків та жирів організмом. Біотин захищає людину від екземи, лишаю, фурункульозу, псоріазу (лускатий лишай).

Вітамін Вс (фолієва кислота) сприяє підтриманню нормального об'єму еритроцитів і рівня гемоглобіну крові. Ця кислота успішно застосовується при злоякісному недокрів'ї.

Вітамін К (антигеморагічний) застосовується при крововиливах, а також при травматичних кровотечах.

Каротин (провітамін А) впливає на регенерацію епітелію, функцію зору і сприятливо діє на розмноження.

Вітамін С підвищує опірність організму до інфекційних захворювань; бере участь в окисно-відновних процесах в організмі і в процесах нормального кровотворення.

Хоч перелічені вітаміни містяться в меду в дуже незначній кількості, проте вони мають величезне значення, бо перебувають у поєднанні з іншими дуже важливими для організму речовинами (вуглеводи, мінеральні солі, органічні кислоти).

Вміст вітамінів у меду (мал. 5) залежить від домішки до нього квіткового пилку[19]. Встановлено, що видалення квіткового пилку з меду фільтруванням призводить до майже повної відсутності в ньому вітамінів.

Кристалізація меду

Щойно відкачаний (добутий) мед становить зовсім однорідну густу сиропоподібну масу. Крапля такого меду нагадує прозору або ясно-янтарного кольору росинку. Проте якщо цю краплю меду розглянути під мікроскопом, то можна побачити красиві кристали глюкози, які є її кістяком, скелетом. Навколо цих кристалів розміщена решта компонентів меду.

Досліди показали, що форма і швидкість кристалізації меду залежать від ряду умов, в основному від числа зародкових кристалів глюкози і відстаней між ними (проф. А. Ф. Губін та ін.).

Установлено, що мед, відкачаний із старих стільникових рамок, завдяки значному вмістові в них зародкових кристалів, швидко кристалізується, даючи дрібнозернисту або салоподібну кристалізацію. Навпаки, мед, одержаний із свіжих, щойно відбудованих бджолами стільників, не має первинних кристалів і в зв'язку з цим після відкачування довго не кристалізується.

На ступінь і швидкість кристалізації меду впливає також температурний фактор, Установлено, що утворення кристалів прискорюється, якщо мед стоїть у теплому приміщенні, бо при цьому в'язкість його зменшується, а зростки або крупинки кристалів падають («сідають») на дно. У холодному приміщенні в'язкість меду підвищується і зростки кристалів випадають так повільно, що вони розростаються і сполучаються до падіння на дно.

Знезаражуючі властивості бджолиного меду

Протибактеріальні властивості меду. Як уже зазначалося, бджолиний мед при правильному зберіганні дуже довго не псується.

Є відомості, що стародавні єгиптяни і греки застосовували бджолиний мед для консервування трупів.

Арабський лікар і мандрівник XII століття Абдал-Латіфа знайшов в одній із гізехських пірамід щільно закупорену посудину з медом, у якій знаходився цілком збережений труп дитини. Відомо, що тіло Олександра Македонського, який помер під час походу, при перевезенні для поховання в столицю Македонії було занурене в мед, щоб запобігти його розкладові під час довгої подорожі. Такий самий спосіб був застосований при консервуванні трупів стародавніх спартанських царів Агезіполіса та Агезілая, а також іудейського царя Арістобула.

Стародавні греки і римляни для консервування свіжого м'яса також застосовували бджолиний мед. При цьому м'ясо не тільки лишалося свіжим, а й не змінювало свого природного смаку.

Півтора століття тому П. Сумароков писав: «Мед має дивну властивість запобігати псуванню соків рослин, коріння, квітів, плодів і навіть самого