Клуб убивць - Макс Дикий
Але щойно вона дає відмашку своїм людям, я відчуваю, як мене валять на землю. Чуються постріли, одразу декілька.
— Ні! Для чого ти це зробив? — чую я розпачливий крик Анни-Марії.
Я перевертаюсь і бачу поруч із собою Даню. Він тримається рукою десь за живіт і там я бачу кров.
— Живий? — тільки й питає. Щось в його погляді змінилось, було не таким, як зазвичай.
— Ти поранений? Треба викликати “швидку”! — я дивлюся на Анну-Марію і не можу стримати гніву. — Все через тебе! Ви могли б просто взяти і поїхати. і все було б добре!
Вона стоїть в ступорі, прикриваючи губи руками. З її очей течуть сльози. Вона вся тремтить і повторює як мантру "Ні, ні, це неправда… З ним все добре".
***
ну що ж... починається....
Я дуже люблю цю книгу, дякую, що ви читаєте її
