Таємниця Жовтої кімнати - Гастон Леру

Ну а тепер ви, певно, гадаєте, що вам відома таємниця панни Станжерсон? Помиляєтесь. Від свого чоловіка Жана Русселя Матильда народила хлопчика. Дитя з’явилося на світ у домі старої тітки, яка зуміла так добре все владнати, що ніхто в Америці ні про що не зогадувався. Спитаєте, що сталося з цією дитиною? Це вже інша історія, яку я вам коли-небудь оповім.

Майже через два місяці після цих подій я знову зустрів Жозефа Рультабія. Він сидів на лаві в Палаці правосуддя.

— Про що задумалися, друже? — запитав я. — Вигляд у вас доволі засмучений. Як ся мають ваші друзі?

— Хіба в мене є справжні друзі, окрім вас? — одказав він. — Але я сподіваюся, що Робер Дарзак…

— Авжеж…

— А панна Станжерсон? Як вона почувається?

— Краще… Значно краще…

— Ось бачите. То не треба журитися.

— Я засумував, бо мені пригадалися пахощі дами в чорному…

— Пахощі дами в чорному? Ви завжди про них згадуєте! Поясніть мені нарешті, чому вони вас так настирливо переслідують?

— Можливо, колись поясню… Поясню коли-небудь… — І він глибоко зітхнув.

Примітки

1

Словотворення близьке до українського «котигорошко».

2

Перші слова латинського прислів’я «Castigat ridendo mores» — «Сміхом таврую звичаї».

3

«Gland» — французькою мовою означає «жолудь».

4

Конан Дойл описує схожу таємницю, якщо можна так висловитися, в оповіданні «Строкаті стрічка». У замкненій кімнаті сталося жахливе вбивство. Куди подівся злочинець? Шерлок Холмс негайно його викриває, бо помічає у кімнаті вентиляційний отвір завбільшки з п’ятак, достатній, одначе, щоб туди пролізла гадюка. (Прим. авт.).

5

Нагадаю читачеві, що я лише переписую прозу секретаря, яку не хочу позбавити ні притаманного їй багатослів’я, ні високомовності. — Прим. авт.

6

Дослівно. — Прим. авт.

7

Коли ця таємниця, дякуючи Рультабію, його навдивовижу логічному мисленню, знайшла своє природне пояснення, ми змушені були визнати: злочинець справді не пройшов ні вікном, ні дверима, ні сходами, однак правосуддя ніяк не хотіло з цим змиритися! (Прим. авт.)

8

Коли Жозеф Рультабій писав оці рядки, йому минало вісімнадцятий рік… А він говорить про свою юність! Я не втручаюся в текст, написаний моїм другом, але попереджаю читача, як, врешті, це робив і раніше, що епізод з парфумами «дами в чорному» не пов’язаний безпосередньо з таємницею Жовтої кімнати… Що вдієш, якщо у пропонованому тексті інколи трапляються спогади з часів Рультабієвого дитинства, то це не з моєї вини. (Прим. авт.)