Ганнібал - Томас Харріс
Сонячні промені вигравали веселкою у водяних бризках, що здіймалися над різницьким столом просто неба. Чоловік із міцними передпліччями, з вигляду латиноамериканець, граціозно нарізав акулу-мако вигнутим ножем і поливав велику рибу з потужного ручного душа. Стічною канавою збігала кривава вода, і Старлінг чула, як під фургоном дзюрчить струмок.
Старлінг спостерігала, як водій перемовляється з торгівцем, щось запитує. Торгівець поглянув на ручний годинник, стенув плечима й показав на місцеву забігайлівку. Водій ще хвилину тинявся ринком, потім запалив сигарету й рушив у напрямку кав’ярні.
Бумбокс на ринку грав «Макарену» так голосно, що Старлінг чітко чула кожен звук у салоні фургона. Вона до кінця життя ненавидітиме цю пісню.
Потрібні двері були праворуч, металеві двійчасті двері в металевій коробці, до яких вела єдина бетонна сходинка.
Старлінг уже збиралася була відірватися від перископа, коли ці двері відчинилися. Надвір вийшов білий здоровань у гавайській сорочці й сандалях. На грудях у нього висів рюкзак. Одна рука ховалася під рюкзаком. Слідом за ним вийшов жилавий афроамериканець, який ніс у руках дощовик.
— Увага, — сказала Старлінг.
За плечима двох чоловіків виринула довга, як у Нефертіті, шия та вродливе обличчя — надвір вийшла Евелда Драмґо.
— Евелда йде за двома хлопцями, здається, вони обидва при зброї, — попередила Старлінг.
Тільки вона зібралася передати окуляр Бріґему, як той уже відсунув її від перископа. Старлінг натягла шолом. Бріґем заговорив у рацію:
— Перший загін — усім одиницям. Починаємо операцію. Починаємо операцію. Вона з нашого боку, ми виходимо, — а тоді звернувся до команди, пересмикуючи затвор штурмової рушниці: — Кладемо їх на землю, якомога тихіше. Катер прибуде за тридцять секунд, до роботи.
Старлінг першою вистрибнула з фургона, і Евелда повернула до неї голову, змахнувши косами. Пам’ятаючи, що за нею стоять чоловіки з рушницями напоготові, Старлінг гаркнула:
— На землю, всім на землю!
Евелда виступила вперед між двох охоронців.
Через плече Евелди був перекинутий слінг, у якому лежало немовля.
— Заждіть, заждіть, мені не треба проблем, — звернулася вона до двох своїх супутників. — Заждіть, заждіть.
Вона велично, по-королівськи, зробила крок уперед, піднявши перед собою дитину, наскільки дозволяв слінг. Ковдра звисала долі.
Лиши їй шанс для маневру. Старлінг навпомацки вклала зброю в кобуру, простягла руки з порожніми долонями.
— Евелдо! Здавайся. Підійди до мене.
Позаду Старлінг — ревіння восьмициліндрового двигуна й виск шин. У неї немає змоги озирнутися. Нехай це буде підтримка.
Проігнорувавши її, Евелда рушила на Бріґема. Дитяча ковдра затріпотіла — з-під неї застрекотів МАК-10, і Бріґем повалився на землю. Забороло шолома залила кров.
Білий здоровань кинув сумку. Бьорк угледів у нього автоматичний пістолет і випустив зі своєї рушниці нешкідливу свинцеву хмарку набою «Ейвон». Узявся пересмикнути затвор, але не встиг. Здоровань зарядив кулеметну чергу, що прошила Бьоркові пах навскіс під бронежилетом, і офіцер гойднувся в бік Старлінг. Тієї ж миті вона оголила зброю й двічі поцілила здорованя просто посередині гавайської сорочки, перш ніж він устиг вистрілити.
Позаду Старлінг — постріли. Жилавий чорний відкинув зі зброї дощовик і пірнув за ріг будівлі в ту саму мить, коли Старлінг відчула потужний, наче від важкого кулака, удар у спину — він штовхнув її вперед, вибив з легень повітря. Вона розвернулася й побачила посеред вулиці штурмовик «кріпів», седан «кадиллак» з опущеними шибками. Схрестивши ноги, мов індіанці-шаєнни, два стрільці умостилися в бокових вікнах і цілили понад дахом, а третій улаштувався на задньому сидінні. Із трьох дул валить дим і вогонь, у повітрі навколо Старлінг ляскають кулі.
Вона пірнула між двох припаркованих автівок, побачила Бьорка, що смикався на дорозі. Бріґем лежав нерухомо, з-під шолома розливалася калюжа. Гар і Болтон відстрілювалися між машинами десь на протилежному боці дороги, там, де в автівках трощилося скло й дзвеніло на асфальті, де вибухнула шина, коли в неї поцілила кулеметна черга з «кадиллака». Стоячи однією ногою в стічній канаві, Старлінг визирнула розвідати ситуацію.
Маємо двох, які сидять у вікнах і стріляють понад дахом автомобіля, і водія, що вільною рукою палить із пістолета. Четвертий на задньому сидінні вже відчинив двері й затягує до салону Евелду з немовлям. Поки гангстери обстрілювали Болтона й Гара на протилежному боці вулиці, з-під задніх шин «кадиллака» повалив дим, і машина рушила з місця. Старлінг підвелася й, повертаючись усім тілом за машиною, поцілила водієві в скроню. Двічі вистрілила в чоловіка, що сидів у передньому вікні, і той завалився назад. Вона викинула зі свого 45-калібровика магазин і, не встиг він упасти на землю, вставила новий. Старлінг не зводила очей з машини.
«Кадиллак» пройшовся боком по автомобілях, що вишикувались на протилежному боці дороги, і зі скреготом зупинився до них упритул.
Старлінг уже рушила в напрямку «кадиллака». Один зі стрільців так і сидів у вікні, дико вибалушивши очі й упершись руками в дах автівки, затиснутий поперек грудей між «кадиллаком» і припаркованою машиною. Його пістолет з’їхав дахом униз. Із задніх дверцят виринули порожні долоні. Назовні виліз чоловік у синій бандані, з піднятими руками, а тоді побіг. Старлінг не стала з ним розбиратися.
Праворуч — постріли, бігун повалився вперед і, проїхавшись обличчям по асфальту, спробував заповзти під машину. Над Старлінг торохкотіли лопаті гелікоптера. На рибному ринку хтось волав:
— Всім лежати! Всім лежати!
Люди під прилавками й фонтан над покинутим різницьким столом, що сіє бризки в повітрі.
Старлінг наближається до «кадиллака». На задньому сидінні щось рухається. У «кадиллаку» хтось рухається. Машина гойдається. У салоні кричить немовля. Залунали постріли, і задні вікна вибухнули й посипалися всередину машини.
Старлінг підняла руку й закричала, не обертаючись:
— СТІЙТЕ. Не стріляти. Стежте за дверима. Прикрийте мене. Стежте за дверима на ринку. Евелдо…
На задньому сидінні машини хтось ворушиться. Там кричить дитина.
— Евелдо, випростай з вікна руки.
Евелда Драмґо, вона виходить із машини. Без угаву кричить дитина. Із динаміків на рибному ринку гримить «Макарена». Евелда вийшла й попрямувала до Старлінг, похиливши свою гожу голову та обхопивши руками дитину.
Між ними на дорозі смикався Бьорк. Короткі, дрібні спазми — він уже майже стік кров’ю. «Макарена» смикалася в такт із Бьорком.
