💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Детективи » Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак

Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак

Читаємо онлайн Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак
закрутилася.

– Я не бачу сенсу жити. – Повернув голову до Царя, відповів він. – Поясню: я не бачу сенсу в метушні, я не бачу сенсу в бізнесі та грошах, сім'ї, і так далі. Я часто молюся, читаю Біблію, тобто, досить наближений до Церкви. Але, ніби не до кінця, ніби в душі порожнеча. Хоча це і цілком логічно, людина поза раєм, завжди себе так почуває…, і я так почуваю себе вже, років п'ять. Це почуття схоже на самотність, але глибше і складніше. Живу за принципом – "Все одно помру".

Ніколас, вийшов до нього, і закрив собою Ганну, роблячи це швидше несвідомо, чим навмисно. Навіть зараз він все одно думав про неї.

– Це зовсім не дурниці, але є головне питання, на яке людина повинна відповісти в своєму житті. Бо жити без сенсу безглуздо.

– Чому всі релігії у всі часи визнають існування загробного світу? Чи не від того, що всі ми так боїмося померти? Так боїмося забуття і невідомого?

– Напевно, свідомість людини не хоче ніяк змиритися з тим, що там, за межею немає нічого! – Лео Евран сказав колишньому братові, який сьогодні пішов на нього зі зброєю в руках. – Це просто вище за наше розуміння, це нормально: боятися смерті. Заперечення існування загробного світу перетворює життя на нісенітницю. Відсутність розуміння зовсім, не означає відсутності нерозуміння. Воно перебуває тільки з вірою.

– Що ж робити з тілом? – Знову і знову ставив питання Альприм, який, здавалося, божеволів. – Я прочитав сотні книг. В римлян, як і у греків, покійника ховали в землі або спалювали на похоронному вогнищі. І все ж немає однозначної відповіді. Кремація або поховання: як зробити правильний вибір?

Лангре повільно затягнувся димом, і випустивши його назовні заговорив:

– Нерідко рідним має відбутися непростий вибір: традиційне поховання або кремація. Питання вважається вирішеним, якщо покійний встиг перед смертю озвучити свою волю. Моя мама була християнкою, і ми все зробили по – християнські.

– Християнство. – Повільно повторив Альприм. – Індуси вірять, що звільнення дарується вогнем, з димом піднімається в небо звільнена безсмертна душа, а прах, опущений в річку Ганг, дозволяє досягти подвійного, гарантованого порятунку, оскільки Ганг, раніше протікав у раю і впавши на землю, став еліксиром життя, що очищає живих і рятує мертвих. Християни не схвалюють кремацію. Згідно з біблейською легендою, Ісус Христос був похований в усипальні, а потім воскрес.

Православні вірять, що під час другого пришестя Господа – померлі, поховані в могилах, воскреснуть. Згідно з церковними законами, тіло повинно розкластися для того, щоб душа набула вічного життя. Але хіба все це не казки? Якщо Бог один, чому стільки суперечливих шляхів до нього?

– В той же час, церква не засуджує кремацію і ставиться до неї терпимо. – Уточнив Глава Братства. – Більшість священиків відспівують померлих перед спалюванням. Тим паче, що у Біблії немає вказівок про те, як слід ховати покійних. В священному писанні йдеться лише про молитву після смерті, а вираз "з праху вийшов, на прах перетворився", може торкатися будь – якого способу поховання.

– Смерть – це лише питання часу, тому що тільки воно нас і вбиває. Час – це найбільша брехня в нашому житті. Хіба не ми його придумали? – Цар посміхнувся. Зараз Альприм був схожий на дитину, яка ставила нескінченне питання "чому". – Уявіть деяку гіпотетичну трубу, підвішену над землею, протяжністю з одного міста до іншого.

Альприм і інші уявили перед собою те, про що говорив Цар:

– Як ми можемо передати по ній інформацію?

Першою заговорила Ганна:

– Просто крикнути в неї, і через якийсь час, в повній відповідності із швидкістю звуку, нас почують на тому кінці.

– Ще ми можемо просто стукнути по ній, – відгукнувся Лангре, – звук вже поширюватиметься не по повітрю, а скажемо по металу.

– Ми можемо посвітити в трубу і тоді отримаємо передачу сигналу із швидкістю світла. – Озвучив свій варіант Стефан.

Альприм задумливо стояв з закритими очима, роздумуючи над словами Царя.

– Але є і четвертий варіант. – Сказав Цар. – Коли ми просто штовхнемо трубу, і сигнал в іншу точку поступить миттєво, оскільки другий кінець труби зрушиться саме так, як і перший. Ось так працює час у Всесвіті, виникаючи вмить у будь-якій її точці. Мало того, Всесвіт для часу не що інше, як крапка, а це означає, що все це марення, з просторово – часовим континуумом теорії відносності Ейнштейна, можна закривати.

Формулу: Е=МС2 сприймати, як частковість, оскільки швидкість світла не найбільша швидкість у Всесвіті. Як ви розумієте час у нас дорівнює нулю, тобто яку швидкість не став, пройдений шлях теж дорівнюватиме нулю. Тобто крапка, між минулим і майбутнім і є сьогодення.

Після цього він звернувся до Альприма:

– Що ж таке час?

Він промовчав і тоді Ніколас просто продовжив:

– Це електрика, яка виникає вмить, а не біжить по дротах. Коли ви бачите блискавку, що вдарила в землю, або іскру, що проскочила, насправді ви бачите не електрику, а потік світла їм народжений. Це сааме те, що і світло від далекої зірки, яке насправді всього лише минуле самої події. Насправді, час цей один і той же електрон, який є присутнім у Всесвіті, у всіх місцях одночасно. Електронів не існує багато, він один.

Який би електрон ми не штовхнули в будь-якій точці Всесвіту, це буде один і той же електрон. Але він має два стани – зарядки і розрядки. Матерія, руйнуючись, створює розрядку, формуючись – зарядку. Приблизно, як акумулятор: заряджаючись і розряджаючись.

Альприм почав розуміти. Його обличчя, неначе осяялося світлом знання. Він, збираючи різні частини отриманої інформації, формував нову теорію.

– Що є акумулятором?

– Вода, а точніше її різні форми. – Спокійно відповів Цар. – Наприклад, ефір – це теж вода, але що складається з елементів Ньютонія і Коронія. На Землі це Н2О. Камінь це теж лід, все залежить від температури плавлення. Зарядка земної води – пониження температури і перетворення на лід, розрядка пароутворення. Камінь живе довше, внаслідок більш високих температур плавлення і пароутворення. Я зрозуміло пояснюю?

Альприм подивився на свої руки. Його вени були роздуті від міцного стискання рукоядки пістолета. Самі руки виглядали старими і слабкими, але в них все ще текло життя.

– Якщо часу немає, то, що таке старіння? – Пробурмотів він, дивлячись на Царя.

– Віддача запасів часу матерією. Те ж і хвороби – неправильне витікання часу, внаслідок, якихось подій в минулому.

– А можна уповільнити старіння і впливати на хвороби?

– Можна. Пийте талу воду. Їй же промивайте рани. Згадуйте довгожителів тих, що живуть в горах

Відгуки про книгу Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: