Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак

На хвилину в машині настала повна тиша. Машина їхала по вулицях Родоса, ховаючись серед інших автомобілів.

– Я зрозуміла, що мав на увазі Перший. – Порушила тишу Ганна своїм солодким голосом, в якому зараз почулося деяке тремтіння. – Зупини машину.

– Що?

– Ти повинен зосередитися на Братстві. За мене не переживай.

– Ні, стривай.

Вона вже відстебнула ремінь безпеки, і в Царя не було іншого виходу, він зменшив швидкість до мінімума. В цей момент з'явилася остання машина Казбека. Вона виринула з провулка і продовжила гонитву.

– Зупини зараз, або я вийду на ходу. – Серйозним тоном сказала Ганна, схопившись руками за ручку дверей.

Машина зупинилася. Вона вискочила з машини, грюкнувши дверима. Швидко озирнувшись навкруги, вона підняла камінь і шпурнула його у вітрину банку, що знаходився поруч. Цар мовчки сидів у машині, обмірковувавши її вчинок і згадуючи слова Першого. Тим часом з банку вийшла охорона, був чутний звук сигналізації. Ніколас зрозумів, що Ганна зараз дійсно буде в безпеці від людей Казбека. Вона була занадто розумна, щоб здійснювати дурниці. Чорний позашляховик наближався і Ніколас рушив вперед, залишивши Ганну в руках охоронців.

Сигналізація оглушила відвідувачів банку і перехожих, що були поруч. Охоронець тримав Ганну за руку. Вони дивилися, як мерседес сховався за поворотом.

– Чому він поїхав? – Звернувся до неї співробітник банку.

– Одне я знаю точно: якби я дійсно була дорога йому, він би ні за що і ніколи не дозволив мені піти. І вже точно не поїхав би сам.

В неї з'явилися сльози, однією рукою Ганна почала витирати їх з обличчя, іншою трималася за свій живіт.

– І чого ти плачеш? – Грубо поставив питання охоронець, заводячи її в середину. – Ти ж знала, як це все закінчиться. Ти все знала!

Ніколас продовжував відриватися від гонитви. До джипа підключилася поліція. Три автомобілі поліції Монако з сиренами, йшли по п'ятах за гонщиками. Цар однією рукою дістав свій телефон і по пам'яті набрав номер.

– Алло, що можна зробити без грошей? – Запитав він, як тільки на іншому кінці зняли трубку.

– Сказати рідним, як сильно ти їх любиш. – Почулася відповідь у динаміку мобільного телефону.

Гучна сирена поліцейських автомобілів заважала розмовляти, тому Ніколас говорив дуже голосно і чітко.

– Брати мають бути поруч, а не десь на зв'язку. – Голос старого приятеля викликав у Ніколаса посмішку, адже початок розмови нагадував деякий пароль.

– Брат, ти набери років через п'ять, приїду і допоможу, чим зможу. З цінного, і втратив тільки час.

– Ламбардаст, мені потрібна твоя допомога зараз. Я в Греції.

– Цар, найпотрібніші, як завжди далеко. Що в тебе там відбувається?

– Намагаюся втікти від гонитви. За мною хвіст, а тепер ще підключилися поліцейські. Допоможи позбавитися, хоч би від останніх.

– Дай мені пару хвилин, щоб зв'язатися з місцевою в'язницею. – Відповів йому товариш, сходу смекнувши, що треба робити.

– Нехай ніякі стіни не вб'ють у тобі людину. І немає іншої в'язниці, крім твоєї голови.

– Дякую, Цар. Все влаштуємо в кращому вигляді.

– Я знав, що на тебе можна розраховувати.

– Коли падаєш, не забувай про три речі: хто тебе штовхнув, хто тебе не підтримав, а хто просто стояв і дивився. Це згодиться, коли знову встанеш на ноги. Мені завжди кажуть – живи так, ніби завтра помреш. Якщо я так житиму, то наступного дня я потраплю до в'язниці. – Сказав чоловік в трубці, і додав свій фірмовий жарт. – Дайте мені автомат, і я висловлю свою думку.

– Потрібно завжди бути на стороні своїх. – Відповів Ніколас. – Ще раз дякую, я твій боржник.

На цьому розмова була закінчена, і Цар знову зміг двома руками вчепитися в кермо. Через двадцять хвилин машини поліції різко зменшили хід і сховалися в найближчому повороті. Ніколас повернув ручку і ввімкнув радіо. Ведуча передавала термінову новину.

– В Греції спалахнула критична ситуація у в’язницях. Ув'язнені відразу кількох тюрем, влаштували бунт через відсутність медичної допомоги. Вони вибралися на дахи, після смерті співкамерника, виражають своє невдоволення їх скрутним становищем і вимагають ліки та належну медичну допомогу.

– Нам потрібні лікарі. – Скаржився один з ув'язнених, оточений такими ж арештантами, які скандували свої вимоги людського відношення в місцях позбавлення волі. – Ми знаємо вже про три смерті. До сьогоднішнього дня ми не отримали ніякої інформації, чому це сталося.

По радіо йшла трансляція головного телеканалу Греції. Подія такого масштабу викликала сильний резонанс. Уряд не міг дозволити цим хвилюванням вийти з – під контролю, і вони кинули всі свої сили на підтримку порядку. Проїжджаючи по вулицях Родоса, Цар звернув увагу, що з вітрин магазинів йшов той же випуск новин і практично в кожному закладі, де, ще годину тому грала музика або йшла реклама по телебаченню, тепер показували термінові новини.

– Тут абсолютно немає медпрацівників. – Говорила мати одного з ув'язнених. – Їм не дозволено виходити на вулицю, вони абсолютно не отримують ніякого лікування. Мій син хворіє вже другий місяць, і йому не надали ніякої допомоги. Багато разів він звертався до наглядача, а той лише відмахувався від нього і погрожував палицею.

Жінку в сльозах різко перемкнули на інший кадр, щоб уникнути зайвих негативних висловлювань про дію державних правоохоронних органів.

– За інформацією влади, в місцях позбавлення волі більше п’яти сотен чоловік нанесли собі каліцтва різного ступеня тяжкості. В'язниці Греції переповнені. – Підводила підсумки журналістка – влада намагається направити до них додатковий загін національної гвардії для відновлення контролю, а також по кілька санітарних автомобілів до кожної установи, для надання першої медичної допомоги, постраждалим у важкому стані. – Журналістка замовкла і на цьому випуск закінчився.

Цар повернув ручку приймача і зловив інший канал новин. З динаміка доносився чоловічий голос, що розповідав про унікальний злочин в Монако.

– Минулим вечором, було здійснено напад на конвой, що перевозив ексгумовані тіла батьків відомого мільярдера і власника компанії Loza. Невідомі перегородили шлях поліцейським машинам і викрали автомобіль із двома трунами. Осіб викрадачів встановити не вдалося. Поліція Монако веде розслідування, але доки ніяких зачіпок немає.

Ніколас вимкнув радіо. Ця новина його ні краплі не здивувала. Його обличчя перетворилося в легку посмішку, і в голові промайнула лише одна фраза:

– Все складається, якнайкраще.

Поліцейські машини розвернулися і перестали переслідувати його, чорний позашляховик сховався разом з ними. Цареві вдалося відірватися від гонитви, завдяки своїм "бандитам" і всього одному дзвінку. Зараз він думав тільки про своє завдання. Його пунктом призначення був Палац великих магістрів на Родосі.

– Палац великих магістрів – важлива частина моєї місії. – Думав про себе Цар. – З якогось боку навіть добре, що Ганна залишиться