Кишеня, повна жита - Агата Крісті
Інспектор Ніл із певним інтересом подивився на лагідне, серйозне обличчя старої дами, яка сиділа перед ним тепер у «Тисовій хатині». Спочатку він вагався між двома намірами, як до неї поставитися, але швидко обрав свою лінію поведінки. Міс Марпл може стати для нього корисною. Людина вона, безперечно, порядна, справедлива, як і більшість старих дам, вільного часу в неї вистачає, і вона наділена тим нюхом, що притаманний старим дамам і спроможний винюхати будь-які плітки. Вона про все довідається від слуг і стільки випитає в жінок родини Фортеск’ю, скільки він та його полісмени ніколи не змогли б випитати. Вона перелопатить припущення, спогади, те, що було сказано, і те, що було зроблено, і з усього витягне незаперечні факти. Тому інспектор Ніл був налаштований приязно.
— Я мушу щиро подякувати вам, міс Марпл, що ви визнали за потрібне сюди приїхати, — сказав він.
— Це був мій обов’язок, інспекторе Ніл. Убита дівчина жила в моєму домі. Я певною мірою відчуваю свою відповідальність за неї. Вона була дуже дурненькою, щоб ви знали.
Інспектор Ніл подивився на неї схвальним поглядом.
— Так, — сказав він, — я знаю.
Він відчував, що вона відразу проникла в саму суть справи.
— Вона не знала, що їй робити, — сказала міс Марпл. — У тому випадку, звісно, якщо вона з чимось зіткнулася. О Боже, я зовсім не вмію чітко висловлювати свої думки.
Інспектор Ніл сказав, що він її розуміє.
— Вона не була здатна зрозуміти, що важливо, а що ні, ви це хотіли сказати, чи не так?
— О, саме це я й хотіла сказати, інспекторе.
— Ви сказали, вона була дурненька… — Інспектор Ніл урвав свою фразу.
Міс Марпл підхопила тему.
— Вона була надто довірлива. Вона належала до дівчат того виду, що готові віддати всі свої заощадження шахраєві, хоч я й вельми сумніваюся, що ті в неї були. Звісно, вона не мала ніяких заощаджень, бо витрачала всі свої гроші на одяг, який зовсім їй не личив.
— А як щодо чоловіків? — запитав інспектор.
— Вона дуже хотіла мати власного хлопця, — сказала міс Марпл. — Саме тому, я думаю, вона покинула Сент-Мері-Мід. Конкуренція на тому терені зараз дуже велика. У нас надто мало чоловіків. Вона мала надію на одного з молодиків, які розвозять рибу. Молодий Фред умів сказати люб’язне слово кожній дівчині, але ні про що серйозне він, звичайно, не думав. Це дуже засмутило бідолашну Ґледіс. Але зрештою вона все ж таки знайшла собі хлопця, чи не так?
Інспектор Ніл кивнув головою.
— Схоже, що так. Якщо не помиляюся, його звати Алберт Івенс. Здається, вона зустріла його в якомусь таборі літнього відпочинку. Він не дав їй ані обручки, ані чогось іншого, тож, можливо, вона все вигадала. Він гірничий інженер, так вона, принаймні, сказала кухарці.
— Це дуже малоймовірно, — сказала міс Марпл, — але я не виключаю, що саме так він їй відрекомендувався. Адже вона була вкрай легковірною. Ви не пов’язуєте його з цією справою, чи не так?
Інспектор Ніл похитав головою.
— Ні. Я не думаю, щоб він міг мати якийсь стосунок до цих ускладнень. Схоже, він ніколи її не навідував. Надсилав їй поштові листівки вряди-годи, як правило, вони надходили з порту — певно, він працює четвертим інженером на одному з балтійських суден.
— Хай там як, — сказала міс Марпл, — а я рада, що вона мала свій невеличкий роман. На жаль, її життя тривало надто недовго. — Міс Марпл стиснула губи. — Ви знаєте, інспекторе, я дуже розлючена цією історією. — І вона повторила те, що вже сказала Пет Фортеск’ю. — А надто обурила мене прищепка для білизни. Так учинити, інспекторе, було справжньою підлотою.
Інспектор Ніл подивився на неї з цікавістю.
— Я розумію, що ви маєте на увазі, міс Марпл, — сказав він.
Міс Марпл вибачливо кахикнула.
— Я хочу, — не вважайте, що я надто багато на себе беру, — але хочу запропонувати вам свою скромну й, певно, дуже жіночу допомогу. Це надзвичайно підлий убивця, інспекторе Ніл, а підлість не можна залишити без покарання.
— Така переконаність сьогодні не в моді, міс Марпл, — сказав інспектор досить похмурим голосом. — Хоч я цілком із вами згоден.
— Я могла б зупинитися в готелі біля станції або в готелі «Гольф», — ніби міркуючи вголос, сказала міс Марпл, — і наскільки мені відомо, у цьому домі живе така собі міс Ремсботтом, яка цікавиться місіонерською діяльністю за кордоном.
Інспектор Ніл подивився на міс Марпл із певним подивом.
— Так, — сказав він. — Можливо, ви з неї що-небудь добудете. Я не можу похвалитися тим, що мав якийсь успіх, розмовляючи з тією старою дамою.
— Це дуже добре з вашого боку, інспекторе Ніл, — сказала міс Марпл. — Я рада, що ви не вважаєте, ніби я ганяюся за сенсаціями.
Інспектор Ніл несподівано широко усміхнувся. Він подумав, що міс Марпл дуже не схожа на народне уявлення про розгніваного месника. «А проте, — подумав він, — хто ж вона, як не розгніваний месник?»
— Газети часто бувають надто схильними до сенсацій, коли розповідають про ті або ті факти, — сказала міс Марпл. — Але, боюся, їхні розповіді бувають далеко не такими точними, якими хотілося б їх бачити. — Вона запитливо подивилася на інспектора Ніла. — Якби можна бути впевненим, що перед тобою тверезі, незаперечні факти.
— Не знаю, наскільки вони тверезі й незаперечні, — сказав інспектор Ніл, — але якщо очистити їх від непотрібної сенсаційності, то вони будуть такими. Містер Фортеск’ю помер у своєму кабінеті внаслідок отруєння таксином. Таксин добувають із ягід та листя тисових дерев.
— Злочинцеві було легко його здобути, — сказала міс Марпл.
— Можливо, — погодився інспектор Ніл, — але ми не маємо жодних доказів, що було саме так. Поки що не маємо.
Він свідомо наголосив на цій останній думці, бо вважав, що
