Бунт моїх колишніх - Ірина Сергіївна Потаніна
— Ти стомилася від побутових клопотів і бюрократичних казусів нашої країни? Виходить, тобі слід одружитися з забезпеченим іноземцем.
— Геніально! — не втрималась я, аби не вставити. — І як я раніше не здогадувалася? Іноземний мільйонер, як я розумію, з'явиться, щойно я свисну, і…
— А що тут смішного? — образилася Кішка. — Їхні баби — суцільно борці за емансипацію. Будь-якого мужика не під спідницю, а до ноги загнати намагаються. Тому ж то іноземці на своїх женитися й не хочуть, на наших чекають.
— А ви, таким чином, нещасливим мільйонерам допомогти намагаєтесь? — з мене знову вилетіло щось в’їдливе, бо пригадалося, що в Ключки завжди були трохи дивні види бізнесу.
— Не стільки їм, скільки нашим жінкам, — втрутився в розмову Ключка, — і годі говорити про нашу справу з таким презирством. Ви уявити собі не можете, скільки в нас клієнток.
— І скільки ж коштують ваші послуги?
— На першому етапі взагалі ніскільки, — палко заговорив Ключка. — Ви приносите фотографію та інформацію про себе. Ні, якщо хочете, наші фахівці складуть текст і зроблять знімок професійно, але це вже за гроші. Отже, ми цілком безкоштовно розміщуємо інформацію про вас на нашому інтернет-сайті. Маємо укладені угоди з безліччю агенцій у всьому світі, а вони зацікавлені в тому, щоб знайти для своїх іноземних клієнтів наречених з наших жінок. Щойно знаходиться хтось «імпортний», такий, що відповідає вашим амбіціям і нашим можливостям, ми беремося організувати вам зустріч із ним, звісно, після того, як ви деякий час листуватиметесь. Коштує це зовсім недорого. Додатково в нас ви можете скористатися послугами психологів, перекладачів, складачів текстів… Ми працюємо лише рік, і в нас уже є вдалі шлюби! Листування закінчується поїздкою в гості, поїздка в гості — купою романтики, а романтика — шлюбом… Ну як?
— Непогано, — від постійних невизначених потискань плечима в мене вже боліли м'язи, — тільки я тут до чого? У мене, на жаль, усе вже було, вся романтика шлюбом (щоправда, цивільним) скінчилася. Усе в мене, любі мої, з особистим життям гаразд. Тож ваших послуг, нехай навіть зі знижкою та по дикому блату, не потребую…
— Ми твоїх потребуємо, — здивувала мене Кішка, — послухай…
— Леро, перепрошую, можна тебе на хвильку відволікти? — зважаючи на все, Ключку не на жарт образила моя зневага до його бізнесу. — Знаєш, я подумав… Якщо громадянка Кроль так наполягає на своїй прихильності до цього нещасного опера, то навіщо нам її відговорювати?
Ключка настільки виразно глянув на Валерію, що я відразу втямила: Кішка збиралася повідомити щось важливе. На відміну від усіх інших язиків, мій був ворогом не тільки мені особисто, але і всій моїй діяльності в цілому. Ну ось, тепер скривджений Ключка не дасть Кішці відкрити мені бодай краєчок таємниці…
— А я що казала? — пирхнула Кішка та зволила знову звернутися до мене. — У Миколи дивні звички. Спершу вислухає мої думки, потім висміє їх, а потім, за певний час, видасть їх за власні та здійснить.
— Це в них національне, чоловіче, — заспокоїла я страдницю.
— Отакої, — образився Ключка, — можна подумати, чоловік — це національність…
— Чоловік — це діагноз! — хором заявили ми з Кішкою, бо несподівано відчули приплив рідкісної солідарності та приязні одна до одної.
На цій оптимістичній ноті я спробувала знову наштовхнути Кішку на думку розкритися переді мною цілком. Але, на жаль, Ключка залишався налаштованим негативно. Довелося статечно розкланятися, пообіцяти обміркувати все, що почула, та віддалитися. Втім, навіть оті крихти, що їх я встигла вивідати про Кішку сьогодні, могли бути важливі для Шурика. І, можливо, знімали з мене обов'язок у подальшому випасати рибку на ймення Кішка. Хоча в таке рідкісне везіння я не вірила.
ххх
Ми з Шуриком сиділи на перевернутих фанерних шухлядах і вели свої шпигунсько-конспіративні розмови. Вдома була Дарія, тому обговорювати особливо важливі моменти нам із другим колишнім чоловіком доводилося без зручностей. Тобто в гаражі.
— Знаєш, — зненацька вдався до ліричних відступів Шурик, — колись один футбольний уболівальник вчинив акт самоспалення на центральній площі міста. — Шурик замислено курив і менторським тоном викладав свою позицію. — Він залишив передсмертну записку, в якій пояснював, що робить це, аби стати примарою і допомогти футбольній збірній своєї країни.
— Мало там у кого з психікою негаразд, — жваво озвалась я, трохи дратуючись від настільки дивного способу ведення розмов. Щойно я докладно переповіла Шурикові, чим займаються Валерія з Миколою, і натякнула, що час і на наступну рибку переключатися. Замість відповіді Шурик вирішив поговорити про футбол.
— Причому, — не зважаючи на моє обурення, провадив другий колишній чоловік, — я б теж міг зробити щось подібне. Так, скінчив би життя самогубством, якби міг заздалегідь отримати бодай якісь гарантії, що справді стану привидом і зможу допомагати нашій збірний.
— Шурику, гарантую, що примарою тобі довго не бути, — посміхнулась я. — Якщо надумаєш самовбиватися, ми з Вікторією тебе й у вигляді привида дістанемо. Дістанемо і приб'ємо за аморальну поведінку та поганий приклад молодшим. І взагалі, до чого це ти?
— А до того, що людина, чимось захоплена, викладається заради своєї справи цілковито! До останнього юніта! Ні перед чим не зупиняючись! Якщо ти не прикипаєш душею до своєї роботи, якщо вона не є для тебе фатальним захопленням, то не варто й намагатися впоратись із цим…
— Це ти говориш? — я отетеріла. Звичайно, я завжди була максималісткою і намагалася змусити прагматичного Шурика повірити в що-небудь до кінця. Шурик же, навпаки, все життя чітко розраховував сили та примудрявся дозувати час і енергію, віддані
