Срібний павук - Василь Дмитрович Кожелянко

пан Залозецький буде отримувати які схоче молочні продукти з його крамниці безкоштовно. Треба зазначити, що цей епізод справив добру рекламу цій молочарні і клієнтів у ній від того часу подвоїлося. Але кримінальне товариство від того не сполохалося, а чинило дедалі зухваліші й зухваліші злочини. Дійшло до того, що під час урочистої зустрічі прибулого в Чернівці президента кабінету міністрів патріарха Румунської православної церкви Мирона Кристі у ректора Чернівецького університету професора Іона Ністора було вкрадено золотий швайцарський годинник фірми «П. Буре». Злодіїв шукала вся чернівецька поліція, але так і не знайшла. Тоді з ініціятиви секретаря квестури Гроссаріу з усіх офіцерів поліції було зібрано по сто леїв і куплено пану Ністору такий самий годинник на місце. Гроші, що залишилися від покупки, протягом тижня було пропито секретарем Гроссаріу та шефом кримінального бюра Попеску.

Чернівецькі газети, дбайливо доглянуті військовою цензурою комендатури 8-ї дивізії, писали як на теми великої політики, так і різної «заморської» екзотики. Ось чим зацікавлював читача україномовний «Час»:

Гітлер у Берліні

Дня 16-го ц м. прилетів Гітлер літаком з Мінхену до Берліну. Його привітали на летовищу Темпелгоф маршал Ґерінґ і мін. пропаганди Ґебелс, націонал-соціялістичні формації і нарід. Маршал Ґерінґ передав Гітлерови повновласть, яку держав від фірера при його від’їзді до Австрії. Ґебелс подякував Гітлерови від імени всіх німців за злуку. По цих церемоніях подався Гітлер до свого бюра.

Засуджених в московськім процесі вже розстріляли

З Москви повідомляють урядово, що там вже розстріляно всіх 18-ох на смерть засуджених троцькістів (Ягода, Бухарін, Риков і тов.).

Незабаром можна сподіватися другого великого процесу проти вищих офіцерів червоної армії.

Безнадійне положення еспанських республіканців

Війська генерала Франка посуваються постійно вперед. Після останніх вісток націоналісти мали б уже переступити ріку Ґвадалахара і зайняти декілька місцевостей на її лівому березі.

Побідний наступ націоналістів в Еспанії викликав велике занепокоєння у французьких кругах. Деякі французькі часописи («Журналь») стверджують вже тепер, що положення еспанських республіканців безнадійне і що вже незабаром можна сподіватися упадку республіканського правительства в Еспанії.

Застрілив любку і самого себе

У громаді Няґра Сарулуй коло Ватра Дорней відбулася цими днями така любовна історія: син шкільного директора Кампіняну стояв у любовних зносинах з жінкою одного тамтешнього купця. В селі зачали говорити про ці зносини й тому зірвала жінка з молодим Кампіняном. Нещасливо залюблений пішов до своєї колишньої любки і, застріливши її, поповнив самогубство. Застрілена жінка була матір’ю 7-ох дітей.

Весільні страви у верблюжім шлунку

На весільних бенкетах бедуїнів подають гостям ориґінальну страву. А саме на стіл подають печеного верблюда. А в тому верблюді є два печені барани. У кожному з баранів знаходять гості кілька штук птиці, а в кожній курці чи качці знаходять відповідну кількість риби. Знову ж виповнені всередині смаженими яйцями.

Таким чином одна страва творить цілий весільний бенкет і тою стравою заспокоюють весільні гості свій голод два або три дні.

Новий румунський режим на додачу до фактичного стану, формально відмовившись від демократичних порядків, першим чином узявся за національні меншини. Погано стало українцям, але не гірше, ніж євреям. Влада все більше орієнтувалася на Третій Райх і перебирала від Гітлерової держави, що лише могло бути найгіршого. Зокрема — люту ксенофобію, шовінізм і антисемітизм на державному рівні. Між різними політичними силами Румунії постійно точилася безкомпромісна боротьба, але коли доходило до ставлення до українців, циганів, мадярів і євреїв, усі румунські політики виявляли монолітну у своїй ненависті одностайність. Але якщо признаватися українцем чи мадяром в Румунії було дискомфортно, то бути євреєм — просто небезпечно. Король Кароль II в інтерв’ю редактору європейського сектора американської аґенції «Асошіейтед Прес» Алану Штайнкопфу зізнався, що «так, ми маємо жидівське питання і мусимо з ним боротися, але тепер ще не знаємо, як маємо його розв’язати. Ми б почувалися облегшеними, якби жиди, що живуть у Романії, добровільно вимандрували в Африку або на Мадаґаскар».

А румунський державний міністр А. Куза пішов ще далі. Він заявив представникови одного німецького часопису, що незабаром буде скликано Протисемітський світовий конґрес. Мали б узяти у тім конґресі участь такі держави, як Німеччина, Італія, Румунія, Польща, Угорщина і націоналістична Еспанія. Йшлося про «вироблення спільного рішення щодо жидівського питання».

Але на той час ще сяк-так функціонувала Ліґа Націй, учасницею якої ще, на відміну від Німеччини та Італії, залишалася Румунія, тож одним махом вирішити питання національних меншин, у тому числі «жидівське», було якось не з руки. Світова громадська думка як-не-як! Тим більше, що євреї з Союзу Ізраелітів, Союзу єврейських організацій у Франції та Єврейського закордонного комітету засипали Ліґу Націй скаргами на уряд Румунії за переслідування євреїв. Румунське міністерство закордонних справ як могло відгавкувалося, але уряд змушений був до часу відкласти «остаточне вирішення жидівського питання».

Українці такого лобі, як євреї у Франції, не мали, але у них був сенатор Володимир Залозецький, який разом з Юрієм Сербинюком засідав у Конґресі національних меншин при Лізі Націй. Отож доктор Залозецький один проводив роботу в обороні національних прав українців Румунії, рівну за впливом кільком закордонним єврейським організаціям. Він навіть привозив у Чернівці голову Конґресу національних меншин екс-прем’єр-міністра Норвегії, політика і журналіста Мовінкеля. І на підтвердження того, що українці в Румунії — повноцінна нація зі своєю розвиненою літературою, водив норвежця до Ольги Кобилянської. Згодом і сам Володимир Залозецький став головою Конґресу національних меншин при Лізі Націй, але в моду ввійшов тоталітаризм, і ця організація втратила будь-який вплив.

Чернівецька кримінальна поліція мала купу роботи, але вправні енерґійні фортунні детективи Кароль Штефанчук і Гельмут Гартль знаходили час для особистого життя. А воно, їхнє парубоцьке, останнім часом геть зосередилося на гарній панні на ім’я Марія Видатга. Відтоді, як у Чернівці прибув її дідусь — пан Пантелеймон, що переніс свою ювелірну справу через Атени з Відня, детективи взяли цю родину під свою опіку. Спочатку вони допомогли панови Пантелеймону відшукати зручне приміщення на Панській вулиці для крамниці, потім