Містер Мерседес - Стівен Кінг

Як він і очікував, слово на «г» лякає Ширлі.

— Навіть не наближайся до цього місця, поки не покажеш мені довідку від

твого лікаря, що ти не заразний. Якщо в тебе грип, ти не можеш продавати

морозиво дітям.

— Я бе знау, — гундосить Брейді крізь затиснути ніздрі. — Бибач, Ширлі.

Дубаю, я бідхобив його бід сбоєї батері. Беді довелося бокласти її в

ліжко.

Все це стає таким кумедним, що в нього починають кривитися губи.

— Ну, тобі треба поберегтися…

— Я бушу йти, — каже він і обриває зв’язок, перш ніж крізь нього

промітається черговий смерч істеричного реготу. Так, йому довелося

покласти матір у ліжко. І саме так, причиною був грип. Не свинячий грип, і не пташиний, але новий його штам, що зветься «ховраховий грип». Брейді

виє, гатячи кулаком по приладовій панелі свого «субару». Він гатить так

сильно, що забиває собі руку, і від цього його регіт стає ще нестямнішим.

Цей припадок триває, аж поки в нього не з’являється біль у животі, поки

він не відчуває, що ось-ось може виригати. Сміх тільки-но почав вщухати, коли він бачить, що парадні двері кондомініуму на протилежному боці

вулиці відкриваються.

Брейді хапає Річ Другу й посуває на ній тумблер-повзунок. Загорається

жовтий вогник готовності. Брейді витягує короткий цурупалок антени. Він

вилазить з машини, тепер уже не сміючись, і знову підкрадається до

бетонного парапету, не забуваючи триматися в тіні найближчої опорної

колони. Він кладе великий палець на тумблер і націлює Річ Другу вниз —

проте не на «Тойоту». Він цілиться на Ходжеса, котрий якраз риється у

себе в кишені штанів. Блондинка стоїть поряд з ним, вона в тому самому

брючному костюмі, який був на ній до цього, але з іншими туфлями й

сумкою.

Ходжес дістає свої ключі.

Брейді посуває тумблер Другої Речі, і жовтий вогник готовності змінюється

на робочий зелений. Блимають фари Ходжесової машини. Тієї ж миті один раз

коротко блимає зелений вогник на Другій Речі. Вона перехопила код СПД

«Тойоти» і запам’ятала його точно так, як колись була перехопила код

«мерседеса» місіс Трелоні.

Брейді використовував свою Другу Річ майже два роки, крадучи СПД і

відмикаючи машини, щоб почистити їх від цінних речей і грошей. Прибуток

від цих авантюр був незначним, але збудження вони дарували однаково

яскраве. Коли він знайшов запасний ключ у бардачку «мерседеса» місіс

Трелоні (той лежав у пластиковому пакеті разом з інструкцією до машини й

реєстраційними документами), першою його думкою було — вкрасти машину, весело прокотитися на ній по всьому місту й покинути. Трішки її побити, просто заради розваги. Можливо, порізати оббивку сидінь. Але якийсь

інстинкт підказав йому залишити все, як було. Що цей «мерседес» може ще

зіграти більшу роль. І так воно й сповнилося.

Брейді застрибує до своєї машини й кладе Річ Другу до власного бардачка.

Він дуже задоволений цією вранішньою роботою, але ранок ще не закінчився.

Ходжес і сестра Олівії поїдуть на прощання. Брейді ж має попереду

побачення. «МАК» наразі вже мусить бути відкритим, тож він бажає там

роздивитися. Побачити, що в них там є із заходів безпеки. Перевірити, де

в них встановлені камери стеження.

Брейді думає: «Я знайду шлях, як туди пробратися. Мені зараз пре».

А ще йому також треба зайти в інтернет і виграти квиток на четверговий

концерт. Діла, діла, діла.

Він починає насвистувати.

11

Ходжес і Джейні Паттерсон входять у залу Вічного Упокою Похоронного

салону Соумса за чверть до десятої і, завдяки її наполяганням поспішати, вони опиняються тут першими. Віко труни відкрите. Нижню її половину

задрапіровано фестонами блакитного шовку. Елізабет Вортон у білій сукні в

дрібні блакитні квіточки, які кольором гармонують з драпіровкою. Очі в

неї заплющені. Щоки рожеві.

Джейні біжить проходом між двома шеренгами складаних стільців. Кидає

короткий погляд на свою матір, потім поспішає назад. Губи в неї тремтять.

— Нехай дядько Генрі називає кремацію варварством, якщо йому так

хочеться, але справжнім варварським ритуалом є оце лайно з відкритою

труною. Вона зовсім не схожа на мою матір, вона схожа на якусь набиту

тирсою ляльку.

— Тоді чому…

— Я на це погодилася, аби лиш заткнути дядька Генрі з його теревенями про

кремацію. Вбережи нас Господь, щоб він не зазирнув під драпіровку й не

побачив, що труна з пресованого картону, пофарбованого на сіре, щоб мати

вигляд металевої. Тоді тут буде… ну, сам розумієш…

— Розумію, — каже Ходжес, обнімаючи Джейні однією рукою.

Потрошку досередини просочуються подруги покійної жінки, першими Алтея

Ґрін, її сиділка, і місіс Гаррис, що була доморядницею. О двадцять хвилин

по десятій, чи десь так («З модним запізненням», — думає Ходжес) прибуває, спираючись на руку свого брата, тітка Шарлотта. Дядько Генрі

веде її по проходу, сам коротко позирає на труп, потім відступає назад.

Тітка Шарлотта задивлено вглядається у відкинуте вгору обличчя, потім

нахиляється і цілує мертві губи. Ледь чутним голосом вона промовляє:

— Ох, сестро, ох, сестро.

Уперше, відтоді як він з нею познайомився, Ходжес відчуває з її приводу

щось інше за роздратування.

Декотрі там тихо тиняються, дехто перешіптується, лунають кілька

приглушених спалахів сміху. Джейні обходить гостей, говорячи з кожним (їх

там не більше дюжини, всі того типу, що його дочка Ходжеса називає

«золотою старістю»), ретельно виконуючи свої обов’язки. До неї

приєднується дядько Генрі, і в однім випадку, коли Джейні губиться — вона

намагалася втішити місіс Ґрін — він обнімає її за плечі. Ходжесу приємно

це бачити. «Рідна кров промовляє, — думає він. — У такі моменти, як цей, вона завжди промовляє».

Він тут чужа людина й тому вирішує подихати свіжим повітрям. Пару хвилин

він стоїть на передньому ґанку, уважно обводить поглядом кілька

автомобілів, припаркованих на протилежному боці вулиці, видивляючись

чоловіка, який би самотньо сидів у якомусь з них. Нікого такого не бачить

і раптом усвідомлює, що він сьогодні не бачив також і Холлі Мимрі.

Неспішно він іде за ріг, де гостьова парковка, і ось вона, там, тулиться, наче на сідалі, на задньому ґанку. На ній рідкісно недолуга коричнева

сукня до литок. Волосся в неї зібране у недолугі бублики на скронях. Для

Ходжеса вона схожа на принцесу Лею, яка рік просиділа на дієті Карен

Карпентер[267].

Вона помічає на хіднику його тінь, здригається і щось ховає, прикривши

долонею. Він підходить ближче, прихована