Цифрова Фортеця - Ден Браун

А на підлозі заворушився Ґейл. З кожним ревом сигналізації він болісно кривився. Сюзанна схопила «берету» — і сама собі здивувалася. Коли Ґейл розплющив очі, то побачив, що над ним стоїть Сюзанна Флетчер, націливши пістолет йому в пах.

— Де пароль? — суворо спитала вона.

Ґейл ще важко орієнтувався в просторі.

— Щ-що сталося?

— Ти обісрався — ось що сталося. А тепер кажи — де пароль?

Ґейл спробував ворухнути руками, але збагнув, що він — зв’язаний. Обличчя його панічно перекривилося.

— Відпусти мене!

— Мені потрібен пароль!. — повторила Сюзанна.

— У мене його немає! Відпусти мене! — скрикнув Ґейл і спробував підвестися. Та ледь зміг перекотитися на живіт.

Перекрикуючи сигналізацію, Сюзанна вигукнула:

— Ти — Північна Дакота, і Енсей Танкадо передав тобі копію свого пароля. Він потрібний мені, і негайно!

— Та ти здуріла! — здивовано викрикнув Ґейл. — Я — не Північна Дакота! — Він безуспішно намагався вивільнитися.

— Не бреши! — визвірилася на нього Сюзанна. — Чому, трясця твоїй матері, уся пошта Північної Дакоти — на твоїй адресі?

— Я вже казав тобі! — благально пояснив Ґейл в інтервалах між пульсуючим сигналом. — Я шпигував за Стретмором! Ту пошту я скопіював з адреси Стретмора — а її для нього поцупив у Танкадо COMINT!

— Брехня! Ти ніколи не зміг би потрапити на адресу Стретмора!

— Нічого ти не розумієш! — заволав Ґейл. — За адресою Стретмора вже шпигували! — Свої слова він втискував в інтервали між пульсаціями сигналізації. — Хтось іще раніше за мене за ним шпигував. Гадаю, що то був директор Фонтейн! Я просто впав йому на хвіст! Ти мусиш повірити мені! Саме так я й дізнався про його план модифікувати «Цифрову фортецю»! Я читав «мозкові штурми» Стретмора!

«Мозкові штурми»? Сюзанна замислилася. Стретмор запросто міг вибудовувати свої плани стосовно «Цифрової фортеці» за допомогою програми «Мозковий штурм». І якщо хтось дійсно прокрався на його адресу, то неодмінно дізнався про ці плани...

— Модифікувати «Цифрову фортецю» — це небезпечна авантюра! — скрикнув Ґейл. — Ти до біса добре знаєш, що з цього буде — АНБ матиме необмежений доступ до всієї кореспонденції! — Сирена ревіла, заглушаючи його слова, але Ґейл був наче одержимий. — Гадаєш, ми готові до такої відповідальності? І не лише ми, а й хто-небудь інший? Це так короткозоро, трясця твоїй матері! Кажеш, твій уряд піклується перш за все про інтереси людей?! Що ж, прекрасно! Але що трапиться, коли якийсь уряд у майбутньому не ставитиме на перше місце інтереси людей?! Бо ця технологія — це вже назавжди!

Сюзанна ледь чула його: від шуму в шифровідділі можна було оглухнути.

Ґейл знову спробував звільнитися. Невідривно дивлячись Сюзанні у вічі, він закричав:

— Як же, трясця твоїй матері, громадяни зможуть захиститися від поліцейської держави, коли чувак на вершині влади матиме доступ до всіх їхніх каналів зв’язку? Як же вони тоді спланують повстання?

Цей аргумент Сюзанна чула вже багато разів. Довід про зловмисний майбутній уряд був козирною дискусійною картою правозахисної фундації «Електронний кордон».

— Стретмора треба зупинити! — волав Ґейл, перекрикуючи сирену. — І я поклявся це зробити. Саме цим я й займався тут увесь день — слідкував за його адресою й вичікував, коли він зробить наступний крок — щоб зафіксувати, коли він підсуне свій модифікований алгоритм. Мені потрібен був доказ — свідчення, що він створив чорний хід. То був би доказ, що він слідкував за «Цифровою фортецею». І з цією інформацією я збирався вийти на прес-конференцію.

У Сюзанни тьохнуло серце. Вона правильно його почула? Бо це прозвучало дуже вірогідно, дуже схоже на Ґейла. Чи могло таке бути? Якщо Ґейл знав про план Стретмора випустити «ліву» версію «Цифрової фортеці», то міг би спокійнісінько дочекатися, поки на цю версію перейде увесь світ, а потім кинув би свою бомбу — доповнену неспростовними доказами!

Сюзанна уявила собі заголовки: «ШИФРУВАЛЬНИК ҐРЕҐ ҐЕЙЛ ВИКРИВАЄ ТАЄМНИЙ ПЛАН СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ КОНТРОЛЮВАТИ ІНФОРМАЦІЮ В УСЬОМУ СВІТІ!»

Хіба ж це не реінкарнація скандалу зі «Стрибунцем»? Викриття підступних планів АНБ зробило б Ґреґа Ґейла знаменитим на увесь світ, його слава перевершила б його найсміливіші сподівання! А АНБ знову опинилося б у дупі. «А що, як Ґейл і каже правду? — подумалося їй. — Ні, — таки вирішила вона. — Звісно, що ні!»

А Ґейл далі благав і пояснював:

— Я зупинив роботу твого «слідопита», бо думав, що ти шукаєш мене! Я гадав, що в тебе виникли підозри, що за Стретмором шпигують! Я не хотів, щоб ти помітила витік інформації й вийшла на мене!

«Імовірно, але нереально», — подумала Сюзанна.

— Навіщо тоді ти вбив Картукяна? — різко кинула вона.

— Я його не вбивав! — верескнув Ґейл, перекрикуючи сирену. — То Стретмор його штовхнув! Я все це бачив знизу! Картукян уже збирався викликати системних техніків і тим самим зруйнувати плани Стретмора стосовно створення чорного ходу.

«Який же цей Ґейл хитрозадий! — подумала Сюзанна. — Викрутиться з будь-якої халепи і для всього знайде пояснення».

— Відпусти мене! — знову став благати він. — Я нічого не зробив!

— Нічого не зробив?! — скрикнула Сюзанна, дивуючись, чому Стретмор так довго затримався. — Ви з Танкадо взяли АНБ у заручники. І тримали принаймні доти, доки ти не зіграв проти свого ж напарника. Зізнайся, — суворо спитала Сюзанна, — Танкадо і справді помер від серцевого нападу, чи ти найняв когось зі своїх дружків, щоб кокнути його?

— Яка ж ти сліпа! — заволав Ґейл. — Невже ж ти не бачиш, що я до того непричетний?! Розв’яжи мене! Поки тут не з’явилася служба безпеки!

— Безпека сюди не прийде, — спокійно відрізала Сюзанна.

Ґейл аж побілів.

— Що?

— Стретмор лише удав, що зателефонував.

Очі Ґейла розширилися від страху. Здавалося, що його на мить аж паралізувало. А потім він почав несамовито пручатися.

— Стретмор уб’є мене! Неодмінно вб’є! Бо я надто багато знаю!

— Заспокойся, Ґреґу.

— Я не винуватий! — вигукнув Ґейл, перекрикуючи сирену.

— Ти брешеш! Я маю докази твоєї брехні! — відрізала Сюзанна й рушила по колу до свого термінала. — Пам’ятаєш отого «слідопита», чию роботу ти скасував? Так знай,