Три тисячі смертей - Радій Володимирович Радутний

Остання ніч на віллі виявилась несподівано гарячою. Дівчина, що раніше сприймала ласку Дізфайндера трохи мляво, неначе обов'язок, зараз чомусь аж тремтіла від жаги й раз по раз вимагала від чоловіка "ще!.." Аж під ранок Юрові вдалося трохи заснути, й уже дрімаючи на задньому сидінні джипа, він зрозумів, нарешті, в чому справа. Клята дівка знала, що він йде на небезпечне завдання й хотіла залишитись останньою жінкою — останньою для Дізфайндера. Юр посміхнувся з такого химерного збочення, позіхнув й захропів так, що прокинувся аж за кордоном з Польщею, та й то не самотужки.

— Юре, ану прокинься, — досить відчутно штовхнув його Сапер. — Консультація потрібна.

— Ну... — пробурчав той, ліниво відкриваючи праве око.

— За нами хвіст.

— Давно? — Дізфайндер таки розплющив очі, але озиратись не став — хто зна, може переслідувачі мають чим зазирнути навіть у затемнені вікна, а, отже, дратувати підозрілими рухами їх не слід.

— Кілометрів сто.

— Ну, це ще нічого не означає, — встряг Гонщик. — Траса пряма, може нам просто по дорозі.

— А чого ж, може, — кивнув Сапер. — Але хто з нас експерт по Східній Європі?

— А хто? — розкрив рота Юр.

— А ти ж!

— А я й не знав...

Всі гримнули реготом, позираючи, однак, у дзеркальце. Синій "Опель" переслідував їх нахабно, не ховаючись й не міняючи дистанції.

— То що?

— Схоже на рекет, — позіхнув Дізфайндер. — Виберіть автобус із туристами, бажано російськими, й причепіться до нього. Біля Чопа розбудите.

Він схилився на інший бік й знову захропів.

Збудили його, однак раніше, ніж було заплановано, а ще точніше — Юр сам мало не розбив лоба до спини Калібра.

— Якого біса! — Дізфайндер тренованим рухом сунув руку до пазухи, потім схаменувся. — Що сталось, Моше?

Утім, за хвилину він й сам зрозумів недоречність запитання. Великий туристичний "Ікарус" стояв, акуратно притиснутий до узбіччя тим самим синім "Опелем", а двоє з помповими рушницями у руках промовистими жестами наказували всім пасажирам вийти.

— О, — протяг Юр. — Прогрес.

— Ти про що? — напружено перепитав Гонщик.

— Порозумнішали. Раніше один ходив у автобусі, а другий страхував біля водія.

— А.

— То що будемо робити?

Один із нападників недбало махнув рушницею в бік джипа.

— Моше! — прийняв рішення Сапер.

— Га? — відгукнувся ізраїльтянин.

— По моїй команді — жени. Отого, лівого, зачепиш крилом, інших ми трохи полякаємо з пістолетів. Всі готові?

Дізфайндер зітхнув, витяг з-під пахви улюблений свій "Глок" й поклав палець на клавішу склопідіймача.

— Давай!

Джип кинувся вперед, наче вистрелений з гармати. Хтось з розбійників встиг натиснути на курок, але припустився стандартної помилки — задер ствола вгору. Заряд шроту пройшов над дахом машини. Одночасно Калібр та Дізфайндер висунули у вікна руки з пістолетами й почали натискати на гачки так швидко, як тільки могли. Хтось влучив у бокове скло "Опеля" — навсебіч бризнуло робите скло, хтось зачепив ногу другому чоловікові з рушницею — той спочатку сторопіло завмер на місці, потім упав й наче переляканий хробак, поповз під передній міст автобуса. Сапер видобув з кишені гранату — потім розчаровано зітхнув й заховав її на місце.

— Сподіваюсь, нікого не вбили, — пробурчав Дізфайндер.

— Може, ніхто й поліцію не викликатиме.

Він посовався по сидінні, вмощуючись, ще раз зітхнув й знову захропів.

Український кордон проїхали без жодних перешкод — митникові, що хотів було зазирнути в багажник, тицьнули зігнуту вдвоє сотню, той крякнув, озирнувся й махнув рукою — їдьте, мовляв. Ще двоє — у бронежилетах, з автоматами в руках — провели машину поглядами підозрілими й поблажливими водночас — мовляв, знаємо ми, що в тебе в багажнику — дві-три помпові рушниці; знаємо, де ти найчастіше автобуси зупиняєш — але якщо із старшим ти домовився, то й нам щось дістанеться.

За двадцять кілометрів перед російським кордоном Юр вибрав велику білу вантажівку з російськими номерами, штовхнув Гонщика, щоб той прилаштувався до неї збоку й промовтисто показав у вікна водія дві стодоларові купюри. Той якусь мить повагався, але потім кивнув, й заскреготів гальмами.

— Груз возьмешь? — без підготовки почав Дізфайндер.

— Большой?

— Килограмм десять.

— Порошок?

— Железяки.

— Пятьсот.

— Триста.

— Четыреста.

— Четыреста пятьдесят.

— Договорились. Где ждать?

— Десять километров за Белгородом. Езжай по трассе, только медленно.

Шофер кивнув і мовчки поліз у кабіну.

Джип постояв хвилин із десять, потім