Червоний горобець - Метьюз Джейсон
Форсайт повернувся, коли настав час із надзвичайною обережністю обговорювати, які таємниці Домініка може викрасти з резидентури. Вони будували іґлу, великі блоки знизу, починаючи з документів, до яких вона мала особистий доступ, потім ті, які можна було безпечно викрасти, потім скарби, про існування яких вона знала, та не мала доступу. Їй сказали не напружуватись. Агенти, що мають шпигунську підготовку, спочатку надто стараються. Домініка запитала, чи дадуть їй камеру та прилади для зв’язку. Їй хотілося показати, скільки в ній витримки й спокою, та цим вона їх лиш наполохала. Домініка помітила, як змінилися їхні ореоли й вирази облич, та зрозуміла, що зробила помилку. «Поговоримо про обладнання пізніше», — сказав Форсайт і наступного дня написав телеграму, запросивши екзаменатора; їм давно хотілося з цим покінчити.
Поліграф. Флаттер21. Нейт лишився в маленькій кімнаті, слухаючи приглушені голоси з вітальні, один глухий, інший дзвінкий. Домініка сиділа на ясеневому стільці, відповідаючи «так» або «ні» тонкопалому екзаменатору з вусами, якого Ґейбл знав із попередніх сесій і якого недолюблював.
— Чувак упав так низько, як тільки міг, ще двадцять років тому, а тоді почав копати глибше, — казав Ґейбл.
Домініка розуміла, що для неї це важливий тест, і намагалася не реагувати на чоловіка, не бути милою, не гратися з ним. Вона зосереджувалася на його запитаннях, які дрейфували, різнокольорові, повз її щоку.
Цілу годину Нейт не знаходив собі місця, та зайшов до вітальні тільки коли почув, як вони збираються. Домініка кивнула йому, а Великі Пальці й оком не моргнув. Вони завжди так роблять, затримують результати, доки не «звірять із графіками», позують, мов незайманки. Зрештою Форсайт відвіз його назад у резидентуру, всадовив і сказав, що йому начхати, результати потрібні прямо зараз, бо це дуже й дуже важливо. Заметушившись, екзаменатор заявив, що задоволений Домінікою, вона і справді була тим, за кого себе видавала, мала звання молодшого лейтенанта в СВР і, що найголовніше, не була подвійним агентом, підісланим СВР для дезінформування ЦРУ, для викриття підпільних офіцерів чи для виявлення поточних вимог американської розвідки.
Відчувши себе довіреною особою, екзаменатор також зауважив Форсайтові, що на діаграмі було видно незначні гальванічні стрибки щоразу, як вона відповідала на запитання, в яких згадували її вербувальника Неша. Він поважно сказав, що знадобиться ще одна серія перефразованих запитань, щоб упевнитись, чи немає доказів класичних чеських або кубинських поліграфних контртехнік — що не застосовувався контроль дихання, не було збитих кулаків або стиснутого анусу. Ґейбл, почувши від Форсайта про коментарі екзаменатора з приводу реакції Домініки на Нейта, лише сказав: «Оргаспазм», — і вийшов із кімнати.
Маючи в кишені результати перевірки, вони могли просувати операцію далі, тож із Домінікою почали обговорювати її безпеку, прикриття, поведінку, манеру триматися, ходу.
— Ти маєш стежити за своїм профілем, — сказав лазуровий Форсайт. — І далі звітувати про контакти з Натаніелем у резидентуру, доповідати про скромний прогрес. Раз на місяць — замало. Раз на два тижні або щотижня — це вже краще. Це надаватиме тобі свободу пересувань
— Я розумію, — сказала Домініка. — У мене в голові вже написані телеграми. Від сьогодні і аж до зими.
— Ти маєш писати їх сама, — сказав Форсайт. — Ми можемо допомагати, та це мають бути твої звіти, написані твоїми словами, з твоїми деталями.
Домініка кивнула. Форсайт розумів, що вона добре орієнтується у Грі. Мов риба у воді.
— Я змалюю портрет Нєйта. Пихатий, хвалькуватий, але обережний. Легко йде на маніпуляції, але підозріливий, відволікається.
Вона повернулася, щоб глянути на Нейта, піднявши брову.
— Важко повірити, що, аби зрозуміти це, треба чекати аж до зими, — сказав Ґейбл, сидячи на дивані поруч із Нейтом, який показав йому середній палець.
— Не знаю, чи довго ми зможемо це прокручувати. В Ясенєві рано чи пізно втратять терпіння, — сказав Форсайт. Він уже думав про день, коли Домініку відкличуть до Москви. Чи буде вона готова до співпраці з території Росії? Чи встигнуть вони її до цього підготувати? Якщо в них і виникнуть проблеми, то не через неї, а через графік.
— Є один спосіб продовжити контакт, послабити їхню пильність. Треба вигадати щось таке, що переконає Ясенєво дати мені більше часу, — сказала Домініка. — Таке, на що дуже очікує дядько Ваня.
— І що це? — спитав Форсайт.
— У слушний час, якщо я доповім, що ми з Нєйтом стали коханцями, Москва буде в захваті; це задовольнить їхні очікування. Для них це матиме сенс — вони згадають Четверту державну школу.
Ґейбл підвівся з дивана з гримасою болю на обличчі.
— Коханцями? Боже, я не можу просити когось робити таке з Нейтом. Це занадто.
***
Стояла вітряна неділя, і маленькі ялики та парусні човники хитались на хвилях біля понтонних доків у бухті. У конспіративній квартирі Домініка трохи поговорила про Марту, але зупинилася й розповіла Нейтові свої новини. Яйцевидний Волонтов нещодавно зрозумів, що лишився без адміністративного помічника, і попросив Домініку взяти на себе низку адміністративних обов’язків. Вона хотіла відмовитися, щоб дискредитувати його в очах Центру, та подумала про Нейта, Форсайта і Bratka й відповіла, що з радістю допоможе. Її коштовний секрет палав тепер ще яскравіше. Вона вчилася шукати можливостей і годувати свій зростаючий апетит.
Службовцям її резидентури видали картки для контролю робочого часу та підшивки оперативних обліків. Останнє ховало в собі додаткову перевагу. Нейт здогадається, яку, чи ні? Кожна витрата мала бути прив’язана до звіту або оперативної телеграми з описанням активності.
— Волонтов і його службовці мали робити це самі, але вони все поскладали мені на стіл, — сказала Домініка. — Ніхто, крім резидента, не може читати чужих телеграм, є чітке razdelenie, розподіл.
Блакитні очі Домініки горіли.
— Та річ у тому, що їм потрібна я, щоб зв’язати їхні витрати.
Вона розтягувала слова.
— А отже… Волонтов надав мені доступ до всіх оперативних файлів. Усіх без винятку.
Розвіддані почали надходити шматками, і вони стежили, особливо Форсайт, намагаючись виявити фальшиву ноту, щось надто розумне, надто підхоже. Вона запам’ятовувала історії з неймовірною точністю, переповідаючи одну, пов’язуючи з іншою, потім з третьою. Вона почала використовувати зашифровані позначки, бездоганно користуючись шифром.
Вона запам’ятала майже повний текст місячного звіту про допоміжну діяльність референта Лінії Р, де йшлося про трьох нелегалів Лінії С в Гельсінкі, сплячих агентів, які жили у Фінляндії, як фіни, десятиліттями. Один уже полишив країну через пропускний пункт Гаапаранта, ставши димовою завісою після зникнення Марти. Двоє інших жили неподалік, у муніципалітеті Еспоо, та їх лишили на місцях, для захисту Домініки.
***
Під час наступної зустрічі вона всіх дуже злякала, розкривши оригінал документа, який поцупила із вхідної скриньки Волонтова. Вона запхала його, зібгавши, собі до кишені, замість того щоб разом з іншими знищити у шредері. Sovershenno Sekretno, цілком таємно, від Лінії ПР, чотири сторінки про естонський та латвійський уряди. Вони тепер були
