Осина фабрика - Іен Бенкс
Часом оси літають над циферблатом або ж повзають по скляному кругу, подекуди довго затримуються біля заблокованого центрального отвору, крізь який потрапили до Фабрики, однак рано чи пізно всі вони обирають коридор, люк якого спрацьовує, і вирушають назустріч своїй долі.
Більшість смертей, які пропонує Фабрика, відбуваються автоматично, проте іноді вона вимагає, щоб я втрутився й завдав осі coup de grâce[5], і це, звісно ж, якимось чином пов’язано з тим, що саме вона намагається мені повідомити. Якщо оса заповзає в дуло старої пневматичної рушниці, я мушу натиснути на гачок; якщо вона опиняється в Киплячому Басейні, я маю ввімкнути струм. Але якщо комаха заповзає до Павучої Вітальні, Венериної Печери або Мурашні, мені лишається просто сидіти й спостерігати, як природа бере своє. Якщо ж доля приведе осу до Кислотної Ями, Льодяної Камери або відділу під доволі жартівливою назвою Чоловіча Вбиральня (де знаряддям убивства виступає моя власна сеча, часто доволі свіжа), мені знов-таки випадає роль спостерігача. Якщо комаха потрапляє на шипи Вольтової Кімнати, я спостерігаю за тим, як її спопеляє електричний струм; якщо зрушує Смертельну Гирю — за тим, як та розчавлює її, перетворюючи на липку пляму; а якщо забрідає до Коридору Лез — за тим, як вона корчиться, коли бритви кришать її на шматки. Якщо під’єднати альтернативні відділи, то можна побачити, як оса проливає на себе розплавлений віск, їсть отруєний джем або як її проштрикує запущена за допомогою канцелярської резинки шпилька; вона може навіть ініціювати низку подій, які призведуть до того, що комаха опиниться в герметично закритій камері, до якої з сифона з газованою водою постачатиметься вуглекислий газ, проте якщо вона обере басейн із гарячою водою або нарізний тунель Повороту Долі, я буду змушений власноруч заподіяти їй смерть. Ну і якщо оса потрапляє до Вогняного Озера, саме я мушу натискати на стрижень, щоб спрацювала запальничка й зайнявся бензин.
Смерть у вогні завжди позначалася цифрою XII, і це був один із тих Кінців, які ніколи не підлягали заміні Альтернативами. Вогонь символізує смерть Пола, яка настала приблизно опівдні; так само відхід Блайта представлений Павучою Вітальнею, розміщеною біля цифри IV. Есмеральда, ймовірно, потонула (а отже, це Чоловіча Вбиральня) — годину її смерті я довільно позначив цифрою VIII, суто для симетрії.
Я простежив, як оса виповзла з банки під фотографією Еріка, яку я поклав обличчям на скло. Комаха не гаяла часу; за кілька секунд вона вже опинилася на циферблаті Фабрики. Перелізши через назву виробника та рік виготовлення годинника, не звернувши жодної уваги на осині свічки, вона, майже нікуди не збочуючи, рушила прямісінько до великої цифри XII, перебралася через неї й пролізла крізь люк навпроти, який, тихенько клацнувши, одразу ж за нею зачинився. Оса швидко поповзла коридором, а затим — сплетеним із нитки тунелем, що за своєю структурою нагадував вершу для лобстерів, а отже, не дозволяв комасі розвернутися в протилежний бік, і, опинившись у начищеній до блиску сталевій лійці, зісковзнула в засклену камеру, де їй судилося померти.
Я зітхнув і розслабився. Провівши рукою по волоссю, я знову нахилився до скляної камери, куди впала оса, спостерігаючи, як вона повзає в почорнілому чайному ситечку, яке висіло над мисочкою з бензином і вигравало райдужними переливами. Я співчутливо усміхнувся. Завдяки наявності багатьох крихітних дірочок у металевій стелі та підлозі скляної трубки, камера гарно провітрювалася, тож можна було не перейматися тим, що оса помре, задихнувшись бензиновими випарами; зазвичай, коли Фабрика була заряджена, якщо принюхатись, то на горищі можна було вловити ледь чутний запах бензину. Я відчував його, спостерігаючи за осою, і, можливо, ще запах свіжої фарби, однак із приводу останнього був невпевнений. Знизавши плечима, я натиснув на кнопку — і довгий штифт, ковзнувши алюмінієвим відрізком наметової дуги, чиркнув коліщатко та торкнувся механізму подачі газу розташованої над мисочкою з бензином одноразової запальнички.
Мені не знадобилося навіть другої спроби; бензин зайнявся з першого ж разу, яскраво спалахнувши в ранковій напівтемряві горища; тонкі язички полум’я затанцювали під відкритим денцем ситечка. Вогонь до оси не діставав, однак вона відчула жар, розлючено задзижчала, злетіла над беззвучним полум’ям, ударилася об скло, відскочила, опинившись у ситечку, спробувала перелізти через край, ледь не впала у вогонь, а тоді ще раз злетіла, кілька разів стукнулася об сталеву стелю камери й відтак знову потрапила до сталевої, помережаної дірочками пастки. Оса підстрибнула востаннє, кілька секунд безнадійно політала камерою, але, очевидно, уже встигла обпалити собі крила, оскільки її божевільний політ виглядав доволі хаотично, і невдовзі вона звалилася в сітчасту металеву напівсферу, де й померла — спершу кілька разів смикнулась, але згодом зіщулилась і завмерла; над її тілом почав звиватися куций дим.
Я сидів і спостерігав, як запікається й підсмажується почорнілий труп комахи, сидів і спостерігав, як досягає ситечка спокійне полум’я, огортаючи його, мов долоня, сидів і спостерігав, як мерехтить відображення маленьких тріпотливих вогняних язичків на протилежній стінці скляної трубки, — а затим простягнув руку, відщипнув денце циліндра, підсунув до себе мисочку з бензином, накрив її металевою кришкою й загасив вогонь. Відкривши камеру зверху, я скористався пінцетом і дістав труп назовні. Поклав його в сірникову коробку й розмістив її на олтарі.
Фабрика не завжди віддає своїх мерців; після кислоти або мурах не лишається нічого, а після венериної мухоловки або павука — у кращому разі порожня суха оболонка. Але переді мною знову лежав обвуглений труп; і я знову мусив його позбутися. Схопившись руками за голову, я деякий час розгойдувався на низькому табуреті. Мене оточувала Фабрика, за моєю спиною стояв олтар. Я оглянув усі її відділи, усі ці знаряддя вбивства, проходи, коридори, камери, усі ці джерела світла в кінці тунелів, резервуари, контейнери, важелі, пускові механізми,
