Безцінний - Зигмунт Мілошевський
— І де цей наш приятель? — запитала Ліза.
— У Ричмонда є будинки і квартири в кількох місцях, серед них родовий маєток у Пенсильванії й апартаменти у Вашингтоні; хоча найчастіше сидить або на своїх лісопильнях, або в Гольфстрімі, яким курсує поміж ними. Втім, нас цікавить його улюблене місце, назвемо його ізолятором, а саме котедж у Нью-Рошелл, плюс-мінус тридцять миль від Нью-Йорка.
— Ізолятор — це о’кей, — зауважила Ліза. — Ліпше, ніж хата для сосюрок чи стара і п’ятеро виродків.
Ґмітрук голосно зітхнув, але нічого не сказав.
— Що, я неправа? — запитала шведка.
— Права, звісно, права, тільки іноді твій добір слів нас шокує. — Лоренц подумала, точнісінько як раніше Кароль, що взаємодія їхньої четвірки може бути найскладнішим елементом усього задуму. — Володіння Ричмонда знаходиться у Рошелл-Хайтс. Це досить виняткове місце, одне з перших вишуканих заміських поселень у Штатах, засноване на зламі дев’ятнадцятого й двадцятого століть. Парковий проект, великі ділянки, просторі будинки у вікторіанському або колоніальному стилі. З їхньої точки зору це пам’ятка найвищого класу на кшталт ренесансних палаців у Європі. Виглядає так.
Показала їм знімки поселення з висоти пташиного польоту і зроблені з вулиці фотографії окремих будинків. Справді, Рошелл-Хайтс було забудоване триповерховими будинками із червоної цегли, з рельєфними димарями, дещо в стилі малих англійських містечок, і просторими котеджами, обкладеними камінням і білим дерев’яним сайдингом, із верандами, підпертими колонами. Навколо росли гарні старі дерева.
— Дивна назва Нью-Рошелл, — буркнув Кароль.
— Від La Rochelle у Франції, пригадайте Дюма. Тамтешні протестанти мусили тікати від католиків і подалися до Нового Світу. Звідси й назва.
— Gated community?[41] — запитала Ліза.
— Ні. Має характер закритого поселення, але завдяки консерваційній охороні пам’яток багатії не можуть заховалися за мурами чи високими парканами. Це справді гарна звістка. Поганою є те, що там купа приватної охорони, яка регулярно патрулює околицю. Гляньте, який вигляд має нинішнє житло Юнака.
Будинок був не дуже великий, але старовинний і справді гарний. Лоренц розуміла, чому Ричмонд надав перевагу такому місцю перед палацом для новобагатьків на березі океану з критим басейном і тенісним кортом. Вона б теж обрала цей скромний, але просторий дім, захований за крислатими кленами, весь із сірого каменю, критий шифером подібного кольору, з яким гарно контрастували зелені віконниці, а також густо порослий виноградом масивний димар. Дім був вибудуваний у вигляді квадрата й мав прості стіни, багато вікон, серед них три мансардні, обіч було щось на кшталт зимового саду. Цей стиль тут називали Tudor revival. Уявляла собі, що всередині — темний паркет і масивні гвинтові сходи, якими колись піднімалися жінки в сукнях із стоячими комірцями.
— Не розумію, — почула Кароля, який нависав тут-таки над її плечем. Ніби випадкова близькість роздратувала її. — Суб’єкт — багатий американець, теоретично повинен збудувати собі палац на власному острові, з полем для гольфа й охороною, що патрулює його гектари з гелікоптера. Але чувак має смак і купує тюдора в Новій Англії. А потім фарбує там стіни у помаранчевий колір і вішає на них один із двох найславетніших портретів світу, та ще й біля телевізора. Він якийсь божевільний.
— Не має значення. — Ліза відчутно перейшла у режим завдання. — Який то адрес?
— Серпентин, 12, Нью-Рошелл.
— Це диво польська розвідка має інтернет? — запитала, дістаючи свій новий телефон.
— Нині двадцять перше століття, — відповів Ґмітрук з кам’яним обличчям, хоча було видно, що шведка діє йому на нерви.
— Пошукаю вільний квадрат, — сказала, клацаючи щось у телефоні.
— Завтра ти повинна зустрітися з агентом, щоб оглянути нерухомість за три ділянки далі, — сказала їй Лоренц. — Тобі вельми сподобався будинок з оголошення, і ви з чоловіком дуже б хотіли його оглянути. Чоловік — британець, останні кілька років ви мешкали в Європі, а тепер вирішили перебратися сюди. Вам до вподоби ця халупа, бо так ви нібито живете в Англії, а насправді в передмісті Нью-Йорка. Отримаєш гроші на авто, гарні лахи і необхідні дії.
Ліза сховала телефон і вперше з повагою подивилася на Лоренц.
— Твоїм чоловіком буде Анатоль, ви вдвох повинні обстежити район.
— Хочу моїм чоловіком Кароля. Анатоль кращий, але гад не дивиться як мій чоловік.
2
Проїхали через Бронкс і виїхали на автостраду 1-95, що перетинала все східне узбережжя Штатів, від Флориди на півдні до кордону з Канадою в Мені.
— На елітний район не схоже, — буркнула Ліза англійською.
Ствердно кивнув головою. Їхали повз похмурі житлові масиви, просторі паркінги, промислові райони, гори металобрухту й рекламні щити на гігантських стовпах, і це все анітрохи не справляло враження вишуканого передмістя столиці світу. Лише коли минули річку Гатчинсон, стало привабливіше, обабіч ріс ліс.
Саме Нью-Рошелл спершу не здавалося цікавим. Низька забудова, товсті негри у спортивних костюмах на лавочках перед ресторанчиками з індійською їжею, салон краси «Ольга» з неоновою вивіскою, пральня із самообслуговуванням. Аж раптом стало непогано. На П’ятій авеню вже було добре, на Гамільтон-авеню — чудово, а Серпентин, що звивалася між захованими в маленьких парках котеджами, була казковою. Не дивно, що будинок, який вони збирались оглянути, — хоч і криза, хоч і невеликий, як на американські стандарти, а на додачу без ремонту, — коштував півтора мільйона доларів.
Зупинив орендований Субурбан біля вивіски бюро нерухомості з гаслом «Нью-Йорк — Новий Дім — Нове життя». Ліза штовхнула його й показала в глиб вулиці. За сто метрів далі, між деревами, стояв котедж Ричмонда. Не встиг нічого сказати, оскільки цієї самої миті двері з його боку раптово відчинилися навстіж. Здивувався: ззовні нікого не було.
— Ти, мабуть, Чарлі! Як я обожнюю британський акцент, він такий чарівний!
Опустив погляд. Поряд з авто стояла Карлиця, що мала не більше ста тридцяти сантиметрів зросту й усміхалася так радісно, ніби тільки від неї залежало, чи існуватиме далі уявлення про американців як про завжди оптимістичну націю, що, неабияк переймаючись, запитує
